Думки, висловлені в рубриці «Моя Америка», передають погляди самих авторів і не відображають позицію «Голосу Америки».
У звичайному, повсякденному житті американців є кілька мовних звичок, які, якщо не полегшують життя, то, щонайменше, додають до нього позитиву.
Перша – комплімент. В Америці прийнято робити компліменти абсолютно незнайомим людям - на вулиці, в магазині, в метро, словом, де завгодно. Будь-який перехожий може посміхнутися і сказати: "Класна сумка! - Або. - Відмінні туфлі! Де ви їх купили?"
Тут розсипають компліменти, не шкодуючи. Практично кожен день я чую щось добре від незнайомих мені людей: про прекрасного кольору сукні, який мені дуже пасує; про зачіску; про предмети одягу і взуття; про свого сина.
Практично кожен день я чую щось добре від незнайомих мені людей.
Комусь це може здатися чимось вимушеним, як нібито "фальшива американська посмішка". Комусь іншому - порушенням кордонів: з якого дива незнайома тітка хвалить мої туфлі? Але я в цьому жанрі повсякденної мікропохвали бачу тільки добре. Поспішаєш на роботу вранці в поганому настрої - і раптом бачиш посмішку і чуєш щось приємне про себе. Це зігріває!
Ще одна мовна звичка - це побажання гарного дня, ранку, вечора. Загалом - будь-якого часу доби. Не випадково, прощаючись, американці часто говорять: “Have a good ONE!” Це як "доброго дня", тільки без "дня". Тобто не уточнюється, про який саме відрізок часу, подію, або вид проведення часу йде мова. Що б ви не робили - нехай все буде добре!
Мовну звичку номер три в списку назвемо умовно "сполучна ланка". Коли у вас зав'язується “small talk” – невелика повсякденна розмова - ваш співрозмовник часто намагається знайти щось спільне, що у вас є. Якщо, наприклад, водій Убера запитає у вас, звідки ви, а ви скажете: “з України”, будьте впевнені: він тут же знайде щось спільне: чи сусід в нього з України, чи колега, чи сам там колись був. В цій мовній звичці, яка є дуже поширеною в Америці, мені бачиться прояв інтересу і емпатії. Людина показує: те, що близько вам, хоч трохи, але є близьким і йому.
На "сполучну ланку" схожа ще одна звичка - відгук. Якщо ви розповідаєте щось американцеві, він обов'язково буде демонструвати, що слухає, і буквально через кожні кілька секунд вимовляти слова-сигнали: "Круто!", "Що, правда?", "Ось це так!", "Здорово!", "Ох, як шкода". Арсенал цих слів-сигналів для реакції в розмові дуже великий. Ця мовна звичка дозволяє вам не відчувати себе самотнім у бесіді.
Випадковий попутник, або сусід не буде доводити вам, чому треба любити того чи іншого політичного діяча.
Але чи не важливіше того, що говорять, те, про що мовчать. Це складно назвати мовною звичкою, тому що це якраз її відсутність. Це звичка не ставити безтактні питання, які порушують особисті кордони: скільки ви заробляєте, чому досі не заміжня, чому немає дітей або коли заведете другу, чому ваша дитина без шапки, навіщо ви дозволяєте йому щось шкідливе і як ви його взагалі виховуєте? Випадковий попутник, або сусід не буде, бризкаючи слиною, доводити вам, чому треба любити того чи іншого політичного діяча, якого, як він тільки що виявив, не любите ви. Загалом, одну з найцінніших мовних звичок американців, як це не парадоксально, я б визначила, як мовчання.
Передрук та інше використання матеріалів, розміщених на цьому веб-сайті, дозволяється за умови посилання на джерело.
Дивіться також: Фотопроект, що допомагає жінкам побачити себе у новому світлі після раку. Відео
