День Святого Миколая, одного з найбільш шанованих святих в Україні, розпочинає цикл традиційних українських зимових свят.
Вперше, після переходу православної та греко-католицької церкви в Україні на новоюліанський календар, віряни відзначатимуть його 6-го грудня. На цей же день припадає і День Збройних сил України.
Завдяки цьому збігу, ми можемо по-новому поглянути на знайомий образ святого, якого заведено зображати добрим сивобородим дідусем з мішком подарунків, і згадати, що святий Миколай за життя прославився не лише лагідною вдачею.
Миколай (Νικόλαος) – «перемога народу»
Вже саме ім'я майбутнього єпископа Мирлікійського, який народився наприкінці третього століття у грецькій колонії в Малій Азії (сучасна Туреччина), свідчить про те, ще йому судилося непросте життя, сповнене боротьби. Тоді ці землі були колоніями Риму, а римські імператори, хоч і часто змінювались, мали одну сталу рису – християн вони піддавали жорстоким гонінням.
Ранні християни також не цурались насильства. Наприклад, Святому Миколаю приписують руйнування язичницьких храмів, зокрема храму Діани (у грецькій міфології Артеміди). І навіть святкування Дня Святого Миколая деякі дослідники пов'язують з бажанням замінити ним язичницьке свято.
Я тебе навчу правильно читати «Вірую»!
За тогочасними традиціями, єпископів обирали, і для того, щоб заслужити любов своєї пастви, найчастіше, єпископи вдавалися до простого способу – доброчинності. Але часом щедрий та лагідний єпископ міг ставати суворим захисником, заступником (звідси і слово «єпископ»), який використовував патерицю як зброю. Наприклад, проти тих, хто неправильно трактував християнство.
Один такий випадок, за переказами, стався 325 року у Нікеї, під час Першого Вселенського собору, коли єпископ Миколай з однодумцями пояснював впливовому священнику Арію з Александрії, що Ісус Христос – не просто якийсь «бог-посередник», а єдиносутній, вічний і рівний Богові-Отцеві.
Пізніші історики стверджували, що доводити свою правоту за допомогою слова і доброго ляпаса єпископу Миколаю виходило ефективніше, ніж просто за допомогою самого лише доброго слова. Хай там як, а «символ віри» дійшов до нас у редакції Миколая, а не Арія та його прихильників.
«Ой хто, хто Миколаю служить»?
З поширенням християнства, Святий Миколай швидко завойовує серця українців і стає одним з найбільш улюблених святих в Україні. Домашня ікона Св. Миколая дбайливо обрамлена у рушники стоїть в українській хаті поруч зі Спасителем і Богородицею. До нього йдуть за допомогою «на суші і на морі», просити про здоров'я і про захист.
В одному лише Києві до більшовицького перевороту було щонайменше шість (!) храмів святого Миколая, до яких ходили на прощу.
Хто призабув, може перечитати «Кайдашеву сім'ю» Нечуя-Левицького про те, як баба Палажка водила прочан до Києва – від одного Миколая до іншого – «од Воєнного Миколая до Десятинного, од Десятинного Миколая до Доброго, од Доброго Миколая до Малого, а далі до Мокрого Миколая, а потім до Притиского Миколая».
Найповажнішим був «Воєнний Миколай», Військовий Микільський собор на Печерську, знищений більшовиками у 1934 році.
Збудований коштом Івана Мазепи, собор у стилі українського бароко після смерті гетьмана прилаштувала під свої потреби російська церква та імперська пропаганда, зробивши його храмом-символом «військової слави Російської імперії».
Та тільки-но хватка імперії ослабла, Миколай знову став свій та рідний.
У 1919 році тоді ще отець, а пізніше перший митрополит незалежної української церкви, Василь Липківський в супроводі хору під орудою Миколи Леонтовича відслужив у цьому соборі першу літургію українською мовою.
«Ой хто, хто Миколая любить»?
У час нинішньої війни українці знову звертаються до Миколи Чудотворця, благаючи його про чудо, і до своїх рідних у ЗСУ, щоб зробили це чудо можливим.
До 6-го грудня, коли українці вперше відзначають ці два свята разом, ЗСУ та волонтери підготували відеоролик-вітання українців з Днем ЗСУ та Святим Миколаєм.
