Думки, висловлені в рубриці «Моя Америка», передають погляди самих авторів і не відображають позицію «Голосу Америки».
Я виїхала в Штати 21-літньою. Еміграція принесла багато викликів і можливостей у моє життя, що потягнуло за собою чимало змін – в особистих звичках, способі мислення, підході до ухвалення рішень. Щоб створити собі місце в новому середовищі, мені довелося заново відкрити себе і зрозуміти світ навколо мене.
Та мій досвід не унікальний – культурний шок, адаптація та криза самоідентифікації, про які говорить у своїй проникливій промові на конференції TEDx дослідниця з Техасу Світлана Ярмоленко Реймер, є невід’ємними елементами еміграції, спільними для новоприбулих. Цей досвід нерідко перетворюється на справжнє випробування, але в результаті дає емігрантам унікальну перспективу, з якої життєві принципи оцінюється дещо по-іншому, ніж коли ти живеш у місці, де все знайоме і близьке.
У намаганні відбудувати свою ідентичність і написати сценарій для мого нового життя я зверталася до людей, які пройшли через подібне, і дізнавалася про тих, хто зміг досягнути вершин навіть після драматичних змін у житті. З роками цей процес не наблизився до завершення, а тільки перейшов у нові формати: зараз я не лише спілкуюся з людьми, щоб зробити висновки для себе, а й ділюся історіями неординарних людей на сайті «Голосу Америки».
Від героїв своїх матеріалів та інтерв’ю колег я кожного разу черпаю цінні знання, які допомагають мені по-новому дивитися на звичні речі, переоцінювати власні погляди та пріоритети, будувати плани на майбутнє та вибирати кроки для реалізації задумів. Проте найважливішим висновком, який я зробила з численних історій, які мені доводилося чути, є наступний:
Немає готового життєвого сценарію, який можна було б застосувати для будь-яких обставин, як і нема єдиного універсального рецепту успіху. Проте є перевірені способи досягти бажаного, які повторюються чи не в кожному випадку.
Саме про ці істини піде мова далі.
Урок №1: Випробування – невід’ємна частина життя. Долайте бар’єри і рухайтеся далі
Труднощі не вибирають бідних чи багатих, молодих або досвідчених, місцевих чи емігрантів. Деяким категоріям статистично випадає більше випробувань, проте в загальному вони є у всіх, тільки в різних сферах і на різних етапах. Що справді створює різницю – це те, як ми сприймаємо перешкоди і як на них відповідаємо. І хоча кожен має власне розуміння успіху, чи не єдиним критерієм, із яким погоджується більшість, є вміння долати труднощі. Саме ця якість вирізняє переможців.
Чудовими прикладами успіху є сильні жінки Оксана Танасів та Анна Заячківська, яких єднає не тільки те, що вони талановиті художниці, але й схожі історії домашнього насильства. Власне, саме нестерпна ситуація вдома спонукала їх змінити щось у житті і дати шанс своїм мріям.
Анна вирвалася з золотої клітки, від чоловіка, який вимагав безроздільної уваги і критикував її починання, і подалася в іншу країну. Відбудовуючи своє життя, вона продовжує малювати і займатися волонтерською діяльністю. «Я вважаю, що кожна жінка повинна мати право обирати і не боятися, що б там не було», – наголошує Анна.
Оксана поклала край приниженням і знущанням з боку колишнього чоловіка, який переконував її, що вона нічого не варта, критикував її творчість і засуджував намір здобути освіту. Вона змогла сформуватися як художниця, чиї картини демонструються на тижнях високої моди в Нью-Йорку та міжнародних арт-шоу.
Героїням цих історій довелося знайти сили і мотивацію, щоб розпочати новий етап у житті, але результати, без сумніву, вартували зусиль.
Урок №2: Працюйте над власними проектами паралельно з основною роботою
У нас усіх є мрії, проте вони не завжди лежать в одній площині з нашою основною діяльністю. Кинути все і почати реалізовувати власні задуми – не вихід, якщо немає заощаджень чи додаткових джерел доходу, тим не менш відмовлятися від своїх бажань теж не варто, якщо вони можуть ощасливити нас і принести користь іншим. Як же вирішити цю дилему?
Оксана Танасів, про яку я згадувала раніше, розповіла мені про період свого становлення як художниці. Оскільки ця професія не дає фінансових гарантій і регулярного доходу, їй доводилося поєднувати художню діяльність із традиційною роботою. Протягом багатьох років жінка вкладала велику кількість часу в малювання і створення колекцій картин, працюючи менеджером з дизайну в меблевій компанії.
«Удень працювала, а ввечері, коли завершувала домашні справи, сідала за полотно і малювала по 5-6 годин, часто до третьої години ночі, а вранці знову йшла на роботу», – поділилася Оксана.
Схожа ситуація була в талановитої майстрині та успішної підприємиці Христини Балушки з Техасу: хоч вона розуміла, що її покликання – виготовляти паперові квіти, і бачила прибутковість цього бізнесу з перших днів, вона не поспішала залишати роботу, а натомість розвивалася поступово.
«Багато людей кидають усе і намагаються щось будувати, але це забирає стільки часу й енергії, – пояснює Христина. – Ти не можеш перебувати в такому стресі й організовувати бізнес, поки доводиться платити за дім, дитину тощо. Потрібно все робити поступово. Має бути певна база – освіта, заощадження, які дозволять покрити обов’язкові витрати, прогодувати себе і сім’ю, а паралельно будувати бізнес».
Зараз, після шести років існування, компанія «БАЛУШКА» співпрацює з тижнем моди в Нью-Йорку і такими відомими компаніями, як Macy’s, Lord & Taylor і Vera Bradley, і Христина може повністю віддатися улюбленій справі. Вона закликає інвестувати час і зусилля у власні мрії:
«Ідіть на роботу, відпрацюйте свої вісім годин, прийдіть додому і продовжуйте працювати на себе. Навіть якщо ви не заробляєте на тому, що вкладаєте, воно все є інвестицією в майбутнє. Навіть якщо ви не досягли нічого за два-три роки – деякі справи вимагають десяток років. Навіть якщо ви не бачите результату, ви повинні себе мотивувати. На все потрібно дивитися в проекції. І найважливіше – не здаватися: якщо ви працюєте і вірите в себе, то ви стовідсотково будете успішними».
Урок №3: Оточуйте себе розумними людьми і будуйте відносини з тими, в кого можете чомусь навчитися
Коло друзів має бути відображенням наших цінностей і того, ким ми хочемо бути. Люди, якими ми себе оточуємо, більшою або меншою мірою впливають на наші думки та вчинки, і буде краще для нас, якщо цей вплив служитиме нашим цілям. Дружба потребує інвестиції часу, а це найцінніше, що є в людини, тому справедливо, що стосунки мають збагачувати нас знаннями або духовно.
Українка Наталія Стельмах із Луганська, учителька за освітою, приїхала в США три роки тому і стала однією з найуспішніших молодих ріелторів комерційної нерухомості Нью-Йорка. Упродовж своєї кар’єри вона уклала угод на суму 750 мільйонів доларів.
В інтерв’ю «Голосу Америки» Наталія поділилася методом, який допоміг їй після переїзду в Штати потрапити в сферу, що її цікавила: жінка знайшла в інтернеті електронні адреси лідерів комерційної нерухомості Нью-Йорка і написала їм особисті листи. В імейлах жінка розповідала, що приїхала з Європи, де мала гарний професійний досвід, і запрошувала зустрітися за чашкою кави, щоб вони могли дати їй рекомендації, як прорватися в ринок нерухомості.
«Якби я відразу просила роботу, то шанс був би набагато меншим, а так я змогла піти на каву з самими лідерами, тому що це забирало в них тільки 10-15 хвилин», – підкреслює Наталія.
Цей самий метод використовувала і Христина Балушка, майстриня паперових квітів, коли будувала свій бізнес. «Знайдіть розумну й успішну людину і напишіть їй імейл, – рекомендує підприємиця. – Жодна людина, яка побудувала щось, не проігнорує вас. Вона може відповісти, що в неї немає зараз часу, але буде згодом».
Дівчина наголошує на цінності такого спілкування: «Кожна людина з мого оточення дала мені якусь пораду щодо бізнесу, тому я ніколи не кажу, що сама його побудувала. Я розмовляла з людьми, які працювали у великих корпораціях. Я запрошувала їх до себе на вечерю, і ми розмовляли про бізнес».
Такого самого принципу – оточувати себе розумними людьми – дотримується і Олег Рогинський – 30-річний підприємець, мультимільйонер, який досяг успіху власними силами. Олег зараз проживає у Кремнієвій долині та є ментором для стартапів, у тому числі українських.
За словами підприємця, його найбільше надихають у житті кохана дівчина та друзі: «Вона (кохана Олега – прим. ГА) сама з Канади, неукраїнського походження, навчалася в університеті Макґілла, найкращому в Канаді, потім потрапила в Стенфорд. Я ніколи не працюю достатньо важко, якщо порівнювати з нею. Крім того, в мене були друзі в Бостоні та Массачусетському технологічному інституті, які досягли багато. Зараз мій найкращий друг із МІТ – один із топових людей у Google».
«Потрібно оточувати себе людьми цього калібру, – продовжує Олег. – І це те, що мені подобається в Кремнієвій долині: так, це бульбашка, де ніхто не знає, що відбувається зовні, але тут вони зуміли зібрати найрозумніших людей із цілої планети і змусили всіх працювати над дуже важкими проблемами, щоб мотивувати інших. Тут усі допомагають одне одному з мотивацією, тому що кожен працює над чимось цікавим».
Будувати зв’язки – дуже важливе вміння, і на Заході воно сприймається як здорова ініціатива, яка не говорить про нашу користолюбність, а радше про раціональний підхід до життя. Тільки важливою умовою залишається віддавати, а не лише очікувати чогось від інших. Коли ми даруємо себе людям, вони схильні відповідати взаємністю.
Урок №4: За можливості, здобувайте вищу освіту, проте продовжуйте навчатися самостійно: в сучасному світі вміння переважують дипломи
Формальна освіта, на жаль, не відкриває усіх дверей, проте має велику цінність, на яку звертають увагу люди, що зуміли досягти чогось у житті: говорячи словами Христини Балушки, вона служить «спортзалом для мозку».
Співзасновник та генеральний директор технологічної компанії Petcube Ярослав Ажнюк, якого видання Financial Times внесло до рейтингу сотні людей, що творять зміни в Центральній та Східній Європі, також дотримується такої думки і впевнений, що формальна освіта не втратила своєї актуальності:
«Часто чую від людей: «Нічого з того, що я вивчав в університеті, мені не знадобилося». Це приблизно так, як коли людина сходила в спортзал, а потім говорить: «Я цілий місяць ходив по вулиці, мені трицепс жодного разу не знадобився». Тобто освіта потрібна не для того, щоб конкретно, практично відразу кинутися використовувати всі інтеграли, які ви вивчили. Освіта потрібна для того, щоб розвивати те, що в голові – це такий «брейнбілдинґ»».
Ярослав говорить, що завдячує українському університету за надані фундаментальні знання – з математики, фізики, філософії.
Олег Рогинський, який здобував вищу освіту в США, наголошує на тому, що в американському коледжі його навчили вчитися та допомогли розвинути такі вміння, як критичне мислення і дослідження.
Проте не тільки дипломи мають значення, і не всі ключі до успіху заховані в підручниках та університетських аудиторіях – знання, почерпнуті з інтернету, та вміння, розвинуті на практиці, як ніколи раніше дають поштовх до нових звершень.
На думку Ярослава Ажнюка, деякі дуже важливі речі не вивчаються ні в школах, ні університетах. Крім того, у сферах, де відбувається стрімкий прогрес кожного дня, важко задовільнитися формальною освітою:
«Коли ще навчався в університеті, я зрозумів – що стосується найновіших знань про технології, їх можна здобути лише шляхом самоосвіти. […] Все більше і більше знань доступні через Інтернет. Найбільше питання в тому, чи хочуть люди вчитися самостійно, наскільки усвідомлюють таку потребу».
Чому важливо займатися самоосвітою? Підприємець пояснює так:
«Одна з великих проблем XXI століття, особливо з трендом того, що штучний інтелект забиратиме потроху різні типи робіт – людям потрібно буде перекваліфіковуватися. Тому питання того, чи хочуть люди вчитися та наскільки швидко й ефективно вони вміють навчатися, стає все важливішим».
У штаті Вашингтон процвітає технологічна компанія, заснована українцями, яка виготовляє сценічні навушники (монітори) для музикантів з усього світу – від українського Бумбокса до американської Ріани. Форму моніторів виливають для кожного клієнта індивідуально. У засновника компанії Віталія Білоножка нема формальної інженерної освіти, лише у школі він пройшов курс електромеханіки – знання для розвитку ідеї навушників черпав із веб-простору:
«Гугл – наш найкращий друг. Я користувався різними джерелами, щоби зрозуміти, як виготовити ту чи іншу деталь. Тож через моє захоплення цим девайсом я просто навчився, як його зробити».
Таким чином, знання доступні не тільки через дорогі університети, а й інші канали. Головне – мати прагнення їх здобути і знаходити способи їх застосувати.
Урок №5: Якщо ви хочете досягти успіху, зберігайте автентичність і розвивайте оригінальні ідеї
У розмові зі мною Олег Рогинський порушив важливу проблему: спроби багатьох робити те, що вже зроблено, та копіювати чужі ідеї, тобто йти шляхом меншого опору і мінімального ризику. Проте в такому сценарії і результати будуть посередніми. Натомість, щоб по-справжньому реалізувати свій потенціал і послужити суспільству, потрібно заглянути всередину себе.
«Інновації приходять там, де ти щось робиш і де в тебе щось болить, – підкреслює Олег. – Немає ще такої культури – я думаю, вона виробляється в Україні – де для того, щоб запустити свою компанію, тобі потрібно стати експертом у якійсь сфері – знайти, що там не працює і потім вирішити проблему. Дуже часто я бачу команди, які будують щось, бо це круто, а не тому, що це потрібно.
Для тих, хто бажає запустити стартап, підприємець радить вибрати сферу і стати в ній експертом, тоді знайти, що в ній не працює, і дати людям рішення цієї проблеми: «Щоб дізнатися, що люди хочуть, потрібно відчути цей біль. Не надумувати проблему, а вирішити чиюсь проблему».
І це є істина, підтверджена численними прикладами.
Ідея компанію Petcube, яка зараз є одним із лідерів на міжнародному ринку відеокамер для власників домашніх тварин і має офіси в Києві, Сан-Франциско та Шеньчжені, виросла з того, що один із співзасновників намагався вирішити власну проблему: Олександр Нескін, який тільки-но завів собаку і дуже турбувався тим, що робить його улюбленець, коли залишається сам удома, зробив пристрій, що став прототипом камери, яку зараз випускає Petcube.
Віталій Білоножко намагався виготовити навушники для своєї дружини-співачки, оскільки придбати пару індивідуальних моніторів було надто дорогим задоволенням, і жодним чином не планував бізнес на тому етапі.
Ось ще один приклад, цього разу – неприбуткового проекту. Оленка Стеців Віллареаль, представниця української діаспори в Каліфорнії, змогла створити найбільш інноваційний та інклюзивний дитячий майданчик у США і дала поштовх цілому глобальному руху. А почалося все з того, що пані Оленка не могла знайти в громадських парках гойдалки, на якій могла б гойдатися її молодша донька з особливими потребами.
Крім розвитку оригінальних ідей, важливим залишається принцип автентичності.
Нік Розар, українець за походженням, який проживає у Брукліні, створив унікальний продукт для ринку з великою конкуренцією – сонцезахисні окуляри, що вразили співачку Брію Блессінґ і зірку американського телебачення. Йому вдалося це завдяки тому, що для товарів масового вжитку підприємець додав самобутні елементи української культури: окуляри мають дерев’яні оправи з автентичними різьбленими візерунками на дужках авторства гуцульських майстрів.
Важливо пам’ятати, що принцип автентичності та оригінальності стосується не тільки підприємництва – він застосовується у всіх сферах: людина є привабливою тоді, коли залишається самою собою і є свідома своєї унікальності. Усі історії успіху об’єднує те, що їхні герої вибрали собі ролі самі, згідно зі своїми нахилами і талантами, і, граючи їх, залишаються природніми та невимушеними. Саме цього вам бажаю – зрозуміти свої сильні сторони і почати їх використовувати.
Мені цікаво, який урок виявився найкориснішим для вас особисто? Що б ви додали з власного досвіду або досвіду інших? Поділіться в коментарях.
І не забудьте приєднатися до групи «Голосу Америки» у Фейсбук «Українці – історії успіху», де ми публікуємо вибрані матеріали і плануємо робити інші цікаві речі незабаром.
Дивтіься також: Українка з оксамитовим голосом підкорила оперну сцену легендарного Carnegie Hall
