Думки, висловлені в рубриці «Моя Америка», передають погляди самих авторів і не відображають позицію «Голосу Америки».
Дитину я народила невдовзі після переїзду до США, коли вже працювала на «Голосі Америки». Згідно з законом, у мене було три місяці відпустки для догляду за дитиною, але шляхом організації естафети з найближчими родичами вдалося залишити дитину вдома до 6 місяців, після чого мій малюк 4 дні на тиждень ходив (тоді ще повзав) в яслах. На останньому етапі підключилися свекри, які привезли з собою хворого на психічні розлади папугу, який весь час кричав та видирав собі з шиї пір’я. Ще мої родичі залишали увесь час телевізор ввімкненим. І все це у маленькій квартирі.
Отже кожної п’ятниці (тоді я працювала з неділі по четвер) я брала дитину і з візочком, завантаженим усім, що нам може знадобитися протягом наступних десяти годин, їхала в центр Вашингтона. На дворі стояв квітень, коли цвіте знаменита японська вишня. Гратися з п’ятимісячним малюком, розстеливши килимок десь на галявині перед Конгресом, було дуже приємно.
Звичайно, що і годувати грудьми мені доводилося на тому ж місці. Отже, мій син за перший рік життя встиг пообідати в метро, на лавочці під пам'ятником Лінкольну і монументом Вашингтону, в Скульптурному і Ботанічному садах, в музеях, галереях, в кав’ярнях, біля басейнів, в крамницях і навіть у мавп'ятнику. У Павільйоні для великих приматів вашингтонського зоопарку ми годували грудьми своїх дітей разом з сестрою – на лавочці навпроти клітини з горилою, яка теж годувала свого сосунка. Мавпа була глибоко вражена.
Я купувала спеціальні майки і кофти, пристосовані для грудного годування, тому що мені було в них зручно – а те, що вони робили годування менш помітним, було вже додатковим бонусом. Зауваження за весь час мені зробили тільки один раз – продавщиця в Macy`s сказала, що в них є для цього спеціальна кімната. Я з дитиною біля грудей роздивлялася одяг і ніякої спеціальної кімнати не потребувала.
Мені і в голову не приходило, що оточуючі можуть засуджувати мої дії. В метро чи в парках я більше бачила посмішки та чула компліменти на адресу свого білявого хлопчика та мого щирого захоплення материнством. А коли я одного разу почала годувати у переповненому людьми метро в час-пік, тримаючи однією рукою дитину, а іншою – вчепившись в поручень, інші пасажири звільнили для мене місце та навіть підсунули до моїх ніг візочок.
Але є і інше ставлення. Мене шокували слова популярного сатирика Білла Мара, який порівняв грудне вигодовування в публічних місцях з привселюдної мастурбацією і припустив, що жінки це роблять, щоб похвалитися своєю фертильністю.
Таке ставлення не є у США чимось винятковим. В американських ЗМІ періодично з’являються статті проте, як працівники ресторану, чи спортивного комплексу попросили жінку з немовлям прикритися чи піти деінде. Це може викликати кампанію масового публічного годування, коли в цьому закладі з’являються вже десятки мам з малюками на підтримку ображеної колежанки, а закінчитися – судовими позовами і вибаченнями керівництва.
І це тому, що в 49 американських штатах право жінки годувати дитину в публічному місці захищено законом. Звичайно, я бачила жінок, які соромилися це робити навіть в присутності подруг вдома та тих, хто спороджував навколо себе з дитиною цілий намет. Але це – їхній вибір. Усі, хто до цієї справи безпосереднього відношення не має, не можуть робити жінкам в цій ситуації зауваження і вимагати від них подітися кудись подалі. Спробую свою позицію пояснити, відштовхуючись від найбільш поширених аргументів противників лактації на публіці.
У 49 американських штатах право жінки годувати дитину в громадських місцях захищено законом.
«Чому не можна погодувати дитину перед тим, як виходити з дому?»
Немовля до грудей треба прикладати кожні півтори-дві години. І постійно підтримувати графік тут не можливо. Якщо дитина два тижні поспіль їсть кожні дві години, то не факт, що на третій не почне просити щогодини. І навіть якщо погодувати дитину перед виходом і вона наступні півтори години просити маму не буде, то що можна встигнути за цей час? Дитина, яка кричить, бо голодна, - набагато більша незручність для оточуючих. А також це - великий стрес для мами та немовля.
«А чому не можна з пляшечки?»
Противники публічного годування радять мамам зцідити молоко в пляшечку і годувати у громадських місцях з пляшечки. Але це тільки в теорії виглядає просто. Грудне молоко – це не як у холодильнику, де його можна в будь-який час налити. Цей "буфет" працює за іншим принципом. Воно прибуває і, коли його стає достатньо, дитину вже треба годувати.
Якщо молока виробляється не так багато, то надлишку для пляшечки може просто не бути. Якщо воно навіть є, то це додатковий і витратний процес, який вимагає тривалих і малоприємних маніпуляцій із молоковідсмоктувачем, який ще треба купити.
Чому жінка, яка і так виснажена доглядом за немовлям, на додаток до всіх інших обов’язків, мусить звалювати на себе додаткову роботу, аби догодити випадкову перехожому?
Грудне молоко – це не як в холодильнику, де його можна в будь-який час налити. Цей "буфет" працює за іншим принципом.
До того ж, навіть якщо в неї є ці пляшечки з грудним молоком (деякі жінки змушені його зціджувати, тому що його просто забагато) або вона може погодувати молочною сумішшю (інші жінки, в яких молока замало, годують і грудним молоком, і сумішшю), то треба кудись дівати власне молоко. Воно ж прибуває – тисне на груди, тече і, якщо перетерпіти раз-два, то просто зникне. А використовувати на публіці молоковідсмоктувач – набагато менш естетично, ніж годувати солоденьку дитину. Та ще і розетку треба знайти.
«Треба краще ховатися – в туалеті, наприклад. Для чого робити це так публічно і напоказ?»
Туалет, по-перше, треба спочатку знайти. По-друге, навіть у США існує обмаль громадських вбиральнь, в яких облаштовані спеціальні кімнати для мам з дітьми. Годувати, сидячи на унітазі? Це негігієнічно і несправедливо по відношенню до матері і дитини, як і до тих, хто до цього туалету стоїть в черзі.
Коли я годувала, я не шукала місць, де мене було видно зі всіх боків, але і не ховалася під корчем. А чому я маю це робити? Я - такий же учасник публічного простору як і решта. Я знаходила місця, де мені було зручно і приємно годувати дитину. Найулюбленіше - лавочка в павільйоні «Джунглі» в Ботанічному саду.
Те, наскільки сам процес помітний оточуючим, більше залежить від дитини, ніж від жінки. Є діти, які не будуть миритися з пелюшками на голові та можуть оголяти мамині груди більше, ніж їй того хотілося. Сама я ніколи не бачила жінок, які спеціально виставляли свої груди на показ, але навіть якщо це і траплялося, думаю, в більшості випадків це йде від втоми та необачності. Важко уявити людину, яка, використовуючи власні груди у 245-ий раз, аби погодувати немовля, раптом вирішила заодно нею звабити і випадкового відвідувача кав’ярні.
Ті, хто вважає, що жінки роблять це публічно, щоб своїми грудьми чи фертильністю похизуватися, роблять припущення щодо мотивів жінки. Іншими словами – вигадують. З таким же успіхом можна припустити, що чоловік з густою шевелюрою на голові не просто йде вулицею у своїх справах, а хизується волоссям та дражнить лисих. До того ж люди загалом роблять багато речей, аби справити враження на оточуючих: ходять до спортзалу, модного перукаря, купують дизайнерський одяг, дорогі машини та будинки. І тільки у випадку матерів, які годують власних дітей і, можливо, десь там навіть своїми зусиллями пишаються, це чомусь засуджується.
І ще мене дивує, де противники публічного годування цих жінок бачать? Дійсно, коли я сама була на цій стадії свого життя, жінки з немовлям, мені здавалося, роїлися під кожним кущем. Мене ця тема цікавила: як довго вони годують, як часто, де купують спеціальні топи, тощо. Але щойно я сама перестала годувати грудьми, інші годувальниці вже не впадали у око. Ну сидить якась жінка і тримає біля грудей дитину. Не цікаво. Що змушує сторонніх її роздивлятися?!!!
Чим меншою стає народжуваність у певній країні, тим більш тут стають нетолерантними до дітей та ворожими до батьків.
«А чому їм взагалі треба кудись йти? Сиділи б вдома»
Лікарі радять годувати дитину рік, мінімум – три місці. І факт народження дитини не має каратися домашнім арештом.
Ходити жінка має право не лише в крамницю та місця скупчення інших мам, як от дитячі майданчики та парки, а куди їй хочеться і куди їй треба. Соціальна ізоляція – одна з проблем матерів, що ускладнює і так непростий час в житті жінки.
Ще вчора ти – топовий менеджерів з продажів, в якої від дзвінків клієнтів розривається телефон, а сьогодні - один на один з мініатюрним створінням, яке тільки і знає, що плаче. Традиційно, жінка знаходилася в колі родичів, і не була в цей період настільки самотньою, як сьогодні. Можна їй хоча б в парк прийти і на лавочці посидіти, аби якісь люди були навколо? Ні, не місце?
Більше ніж 300 прихильників годування грудьми зібралися у Times Square, що стало наймасовішим відзначенням цього процесу годування у Нью-Йорку.
Британський демограф Фред Пірс у своїй книзі звернув увагу на те, що чим меншою стає народжуваність у певній країні, тим більш тут стають нетолерантними до дітей та ворожими до батьків. У Сінгапурі, країні з однім з найнижчих рівнів народжуваності в світі, дітей у громадських закладах за кілька днів перебування Пірс взагалі не побачив. У тої же час в суспільстві активно обговорювали, що варто було б не пускати батьків з візочками в універмаги, бо вони там усім заважають.
«Але ж публічно годувати грудьми це як мати привселюдно секс, чи ходити в туалет. Це має бути таїнством між матерію і дитиною»
Годування грудьми - це не секс, не випорожнення і не таїнство. Всі ці порівняння – результат уяви людини, яка їх придумала. Алегорії, метафори, гіперболи та інші літературні прийоми не можуть бути підставою для позбавлення базових людських прав цілої групи осіб. Взагалі можна будь що порівняти з будь-чим, наприклад місяць з сиром. Але це ж не означає, що на місяць треба відправити інспекторів з контролю якості продукції.
Мати з дитиною має таке саме право перебувати в ресторані чи в крамниці, як і людина, в якій те, що раніше малювали на іконах, викликає асоціацію з тим, що вона робить туалеті.
Мати з дитиною має таке саме право перебувати в ресторані чи в крамниці, як і ця, без сумніву, креативна людина, в якій те, що раніше малювали на іконах, викликає асоціацію з тим, що вона робить туалеті.
Думаю, якщо б люди були змушені займатися сексом по 20-30 хвилин кожні півтори години, вони робили б це на публіці - як наш найближчий родич мавпа бонобо. Кожний чоловік в Facebook пояснив би, що не можливо ховатися майже третину всього часу.
«Але ж мені огидно на це дивитися чи, навпаки, - мене це збуджує»
Люди - і не тільки люди - постійно викликають емоції в інших – своїми діями чи зовнішнім виглядом. Збуджувати можуть і привабливий молодик, і красива дівчина. Викликати огиду – п’яничка, що себе забруднив. Інвалід без ніг викликає жалість. Людина на Porshe – заздрість. Пухнастий котик – замилування. Чоловік з вузьким лобом та тюремними татуюваннями – страх.
І лише жінки, які годують власних немовлят, чомусь мають нести відповідальність за емоції оточуючих та змінювати відповідно свою поведінку. І вони, між іншим, роблять те, що з’явилося набагато раніше, ніж алкоголь, Porshe і татуювання.
«Чому це взагалі треба робити? Є ж суміш і можна годувати з пляшечки»
Користь грудного вигодовування для здоров’я, когнітивного та емоційного розвитку дитини, а також – для фізичного та психологічного відновлення жінки після вагітності - добре вивчена і популяризована. Не буду на цьому зупинятися і завалювати вас результатами досліджень.
Головне інше: чи годувати дитину грудьми ексклюзивно, чи поєднувати з молочною сумішшю чи годувати виключно сумішшю - чи, може, взагалі годувальницю з села привезти – питання, яке має приймати мама за участю свого чоловіка і, інколи, - лікаря. Люди в маршрутці в Києві чи туристи на Національній алеї у Вашингтоні не мають до цього жодного відношення, незважаючи на якість дослідження та розмір вибірки.
@Breasеfeeding_world органiзували масове "#груднегодування2017" у Нью-Йорку, як спосіб нормалізувати публічне годування грудьми в очах суспільства США.Всі мої аргументи загалом зводяться до одного: не можна власний мінімальний дискомфорт – а у цьому випадку - уявний - ставити вище за життєві потреби інших. Але, я розумію, що не всі на це здатні. Ось тому у США право жінки, яка годує дитину, та її гідність захищені законом.
Передрук та інше використання матеріалів, розміщених на цьому веб-сайті, дозволяється за умови посилання на джерело.
Дивіться також: Як зрозуміти немовля?
