Блог "Моя Америка" відображає лише особисту точку зору автора. Думки, висловлені цим автором, не обов'язково відповідають офіційній позиції Голосу Америки.
Ігри займають величезну частину життя американців. Новоспечений іммігрант із країн колишнього Радянського Союзу не може спостерігати без скепсису, як дорослі жінки й чоловіки бавляться у настільні чи рольові ігри. З часом, правда, до цього звикаєш, потім відчуваєш смак і швидко переймаєш цю традицію.
У Сполучених Штатах майже кожна сім’я грає.
В Україні (в нас у Волинській області) ігри грали лише діти, інколи – підлітки і ніколи – дорослі. У Сполучених Штатах майже кожна сім’я грає: чи то День незалежності, чи різдвяний період, чи тематична вечірка з нагоди певної гри, або просто вечір у колі за грою біля каміна.
Я вперше на власному досвіді відчула ігорний азарт в одному з пабів історичного містечка Аннаполіс у штаті Меріленд. Ми з чоловіком зайшли ввечері на келих пива, і я була здивована побачити в центрі пабу на маленькому столику вежу з величезних дерев’яних брусків. Люди по черзі висмикували бруски з вежі, хто повалив конструкцію – той програв.
Долучитися до гри можна було кожному. Чим більше алкоголю людина вжила, тим складніше сконцентруватися на брускові, який маєш витягнути з конструкції. Такими іграми, як ця, паб приваблює клієнтів, особливо новеньких (таких, як була я) або тих, хто нудьгує і не знає, чим зайнятись.
Того вечора я дізналась, що гра з дерев’яними брусками називається дженґа (з мови свагілі), вона дуже популярна у західному світі, утім її батьківщина – країни Африки: Танзанія, Конго та Кенія.
Перші поселенці США вважали гру в кості інструментом диявола
«На всіх рівнях суспільства завжди було безліч приватних вечірок і багацько настільних та карткових ігор», – пише британський історик Рональд Гаттон.
У 17-18 століттях у колоніальній Америці селяни не мали багато часу на ігри – вони змушені були багато працювати. Утім, на той час вже грали в шашки, боулінг та карти.
Перші поселенці у США, вихідці з Англії - пілігрими та пуритани, не схвалювали ігор. До прикладу, гру в кості вони розглядали як інструмент диявола.
Якось 1622 року губернатор Вільям Бредфорд виявив групу непуританів, які грали stool-ball (гра, що вважається предком сучасного крикету та бейсболу). Він конфіскував спортивні знаряддя і публічно зганьбив гравців. Як покарання, учасників гри зобов’язали не виходити з дому до кінця дня.
Президент Томас Джефферсон, який є співавтором Декларації незалежності США, розділяв ігри на корисні для суспільства та ті, що не приносять користі. Утім, він був прихильником ігор.
Документ «Думки про лотерею», який Джефферсон написав незадовго до смерті (у січні 1826 року) починається так: «Прийнято вважати, що ігри є аморальними. Але що таке Випадковість? Нічого не трапляється в цьому світі без причини. Якщо ми знаємо причину, ми не вважаємо це випадковістю. Але якщо причина невідома, ми кажемо, що все сталося Випадково. … Майже всі ігри приносять щось корисне суспільству».
Ігри грали ще 3 тисячі років тому
Одна з найстаріших історично задокументованих ігор – Knucklebones. Ось на цьому відео англійською мовою хлопчик розповідає ведучій програми, як грати цю гру.
Також предком більшості ігор називають гру в кості, яка багатьма вважається аморальною, оскільки її часто грають на гроші. Саме гра в кості була головним заняттям у стародавньому Римі на святкуванні фестивалю Сатурналії у 5 столітті до нашої ери.
А вже від 5 століття нашої ери – у Середньовіччі – за грою в кості проводили вільний час лицарі. Відомо, що були навіть організовані спеціальні школи для вивчення цієї гри.
У час Середньовіччя місцеві органи влади частенько намагались обмежувати ігри. Знайдений декрет проректора від 1397 року свідчить про те, що в Парижі людям у робочі дні забороняли грати в «теніс, кеглі, кулі, кості, карти».
Сьогодні, за даними веб-сайту фанатів настільних ігор boardgamegeek.com, у США інтерес до ігор зростає шаленими темпами.
Віце-президент та директор музею при Нью-Йоркському історичному товаристві Марґарет Гофер назвала 19-те століття «Золотим віком» Америки для настільних ігор. Популярність ігор у цей час значно виросла, а через масове виробництво ігрове знаряддя ціни на ігри значно впали, і вони стали доступними для широких верств населення.
Смак радості чи нездоровий азарт
Більшість ігор не вимагає багато витрат, при цьому стимулює роботу мозку. Вони сприяють креативності, стимулюють пам'ять та уяву. Вони не вимагають пластику, електроенергії чи пального
Серед друзів-американців я неодноразово чула фразу, що «саморобні розваги дають більше задоволення, ніж куплені розваги».
У книзі «Окремі ігри для сучасних родин» автори Майфанві Джоунс та Спірі Цінцірас описують відчуття пана Піквіка, який грає в ігри з родиною біля каміна:
«Пан Піквік думав, що ніколи в житті не почувався таким щасливим. Ще ніколи він так сильно не віддавався веселощам і не брав стільки максимуму від моменту, що минає».
Автори розповідають, що під час гри у навіть найпростіші ігри відчуття людини посилюються. Тіло і розум перебувають в активному стані готовності.
Більшість ігор не вимагає багато витрат, при цьому стимулює роботу мозку. Вони сприяють креативності: чи то люди малюють, чи думають, згадують чи уявляють, пишуть чи аналізують. Ігри стимулюють пам'ять та уяву. Вони не вимагають пластику, електроенергії чи пального.
Справжні ігри залишають надовго смак радості та відчуття задоволення, на відміну від відео-ігор чи купленої забавки. Не вірите? Переконайтесь на власному досвіді. Якщо для джанги необхідні дерев’яні бруски, можна почати з відомих в Україні лото чи доміно. Або ж проекспериментувати з грою «Хто я», вона передбачає лише шматок паперу та олівець (гра, яку грали головні герої у фільмі «Безславні виродки» Квентіна Тарантіно). Вам сподобається, обіцяю.
Дивіться також: Ось як американські бібліотеки змінюють життя дітей
