Загроза Росії викликана не так сильними потужностями Кремля, як небажанням Заходу захищати себе - Ден Ґурей
Чим вразлива російська армія та як посилити війська НАТО перед загрозою Росії описав у виданні National Interest професор з нацбезпеки США, віце-президент аналітичного центру Інститут Лексінґтона Ден Ґурей.
Він називає Росію агресивною та слабкою – економічно, політично, демографічно та військово. І ця слабкість, вважає експерт з безпеки, відрізняє Росію від інших загроз, таких як Китай.
Оновлена російська армія, пише Ґурей, продемонструвала сукупність можливостей - швидкі (утім географічно обмежені) наступальні операції, радіоелектронне та кіберозброєння, точні удари далекої дальності, системи обмеження доступу (A2/AD), удосконалений, як він називає, театр ядерної зброї. Це все допомагає Кремлю підтримувати операції у так званій сірій зоні, а також стримувати відповідь Заходу.
Радник Міністерства внутрішньої безпеки США звертає увагу країн Заходу, що обговорення методів «гібридної» війни не повинно заважати розумінню, наскільки просунулась Росія у модернізації своїх регулярних та ядерних сил.
«Російські пригоди у Східній Європі плавно переросли із гібридних операцій з використанням нетрадиційних засобів та методів у класичну регулярну військову операцію», - пише він.
Насправді, аналізує професор Ден Ґурей, російські війська мають обмежені потужності для наступальних операцій. Їхні бригади, продовжує він, спроможні впоратися із місцевим конфліктами кількістю до 100-150 тисяч військових, із застосуванням сукупності повітряних сил, морської піхоти, спецназу та протиповітряної оборони. Він наголошує, що російські війська не мають глибини, і в разі першої неуспішної атаки, вони другу скрипку не зіграють.
Навіть в рамках однієї регіональної операції російські командири дуже залежні від сукупності заздалегідь встановлених можливостей, а саме - швидких точних ударів дального радіусу дії, засобів радіоелектронних та кібератак, високої швидкості пересування танкових з'єднань, повітряно-десантних бригад, підрозділів спецоперацій. Їхня мета - усунути розгорнуті цілі на передовій, паралізувати політичну і військову реакцію, швидко створити нові умови на землі. Ядерною зброєю вони стримують зусилля НАТО провести контратаку.
Таким чином, вважає автор, НАТО потребує військ у Східній Європі і в країнах Балтії, які могли б завадити швидкій «перемозі одного вистрілу».
«Росія не може воювати у масштабному та довготривалому військовому конфлікті. Вона також не може витримати обмін ядерними ударами. Відтак, Москві треба дати зрозуміти, що вона не матиме легкої та дешевої військової перемоги», - йдеться у статті.
Професор звертає увагу, що донині більшість рекомендацій для НАТО перед російською загрозою полягала у посиленні наземних військ на Сході. Утім є 5 важливих кроків, каже він, що повинні стати основою для США та НАТО у посиленні стримування та стабільності в Європі.
По-перше, посилити можливості РСР – розвідки, спостереження та рекогносцировки. Він наводить приклад, що коли командувач НАТО генерал Філіп Брідлав доповідав у Сенаті, він зазначив що російські військові операції в Україні та загалом в регіоні, показали критичні прогалини у розвідці та аналітичних потужностях НАТО.
Серед причин слабкої розвідки професор називає повільне інвестування у розвідувальну техніку та центри аналізу розвідданих НАТО. Сполучені Штати, нагадує Ґурей, вивели свої розвідувальні потужності з Європи коли постала потреба у боротьбі проти терористичного угруповання ІДІЛ.
По-друге, наростити повітряні війська НАТО. Це найбільш гнучкий інструмент в арсеналі НАТО, - пише Ден Ґурей. І він буде критично необхідним для знищення систем обмеження доступу у Калінінграді та інших місцях.
Одна з найважливіших інвестицій в НАТО має бути в покращення логістики та інфраструктури для військово-повітряних сил. Це особливо необхідно, беручи до уваги перехід НАТО на авіацію 5-го покоління, включно з новітніми літаками-винищувачами F-35.
По-третє, серйозно поставитись до створення інтегрованої системи ПРО - протиракетної оборони. Ґурей звертає увагу, що НАТО трохи рухається у цьому напрямку, введена в дію комплекс протиракетної оборони «Іджіс Ешор» (Aegis Ashore) в Румунії, за якою слідуватимуть ще два об’єкти. Утім, на думку автора, таких об’єктів мають бути десятки, щоб протистояти військово-повітряним силам Росії.
По-четверте, необхідно відновити електронне озброєння. Росія показала і в Грузії, і в Криму, і в Східній Україні дуже високу здатність маніпулювати та втручатися у системи зв’язку між урядом, військовими та населенням. Вони також активно застосовували вибухові пристрої з дистанційним управлінням.
Професор вважає, що НАТО необхідно посилити не лише електронні ситеми озброєння, а й підібрати кваліфікований особовий склад для ведення подібних операцій. У НАТО припинили використання електронного озброєння після «холодної війни», це потрібно виправляти, каже Ґурей.
По-п’яте, модернізація ядерних сил та доктрини їх використання у США та НАТО.
НАТО та США повинні визнати абсолютним пріоритетом потребу відновлення сильних, надійних «ступенів ескалації», які мають бути чіткими та передбачати відповідь на будь-яку загрозу. Раніше США анонсували модернізацію усіх трьох частин свого ядерного потенціалу.
Наприкінці своїх рекомендацій професор із нацбезпеки підсумовує, що загроза Кремля сьогодні викликана не так сильними потужностями Росії, як браком політичної волі на Заході захищати себе. Збільшення витрат усіх членів Альянсу на півпроцента (чи хоча б на чверть процента) для власної оборони об’єднало б НАТО та дасть сигнал для Росії, що Захід готовий захистити себе.
«Адже загроза Росії перед НАТО це більш результат слабкості останнього, ніж сили чи відданості першого», - пише віце-президент аналітичного центру Інституту Лексінґтона Ден Ґурей.
Дивіться також: У Пентагоні прокоментували виконання Будапештського меморандуму з боку США
