У світовому «Індексі сприйняття корупції», який складає міжнародна організація Transparency International, Україна 144-та зі 176. Це місце вона розділила з Сирією, Камеруном та Бангладеш. А от за прозорістю бюджету, Міжнародне бюджетне товариство поставило Україну на 35-те місце зі ста, разом з Намібією та Гондурасом. Хоча це – вище за середні показники, але це гірше, ніж результати територіальних сусідів.
«У Януковича, як першої особи країни, є бажання прозорості та відкритості. Він людина, яка багато чому вчиться, але у нього зміщені акценти – я готовий, щоб країні було добре, але спочатку давайте зробимо так, щоб добре було нам, нашій сім’ї», – казав Голосу Америки президент Transparency International Україна Олексій Хмара. «Проблема у тому, що апетит сім’ї під час споживання тільки розпалюється, тому чекати реального прояву політичної волі до змін не варто».
Якщо в бюджеті немає грошей, то їх починають знаходити різними методами. Економісти виділяють три найголовніші джерела надходжень – ПДВ (податок на додану вартість), підвищення акцизів та податок з фізичних осіб. Разом ці три категорії наповнюють національний бюджет на 60 відсотків. Цього року, частку їх вкладу збільшили на кілька відсотків – це означає, що ціни зростуть на 15-20%, припускають економісти.
Цього можна було б уникнути, якби краще планувати та контролювати, на що витрачаються гроші, переконаний старший аналітик Міжнародного центру перспективних досліджень Ільдар Газізуллін. Оскільки немає практики, що держава звітує громадянам, чому фактично витратили більше грошей, ніж було заплановано, тому і можливо, що гроші зникають «дорогою» до програми, на які їх виділили.
«Держава рідко пояснює, чому допустила більше витрат, ніж зібрала грошей. Потрібно, якщо програма по боротьбі з туберкульозом, показати, скільки ліків купили, скількох хворих лікували», – сказав Газізуллін. «Також немає діалогу. Бюджетні обговорення проходять рідко, у закритому режимі, і бракує заходів після цього. От прийшли зацікавлені сторони, висловили свою оцінку, але потім ми не знаємо, що з цим відбувається. Тому ми щороку маємо одні й ті ж проблеми».
Експерти визнають, що складно знайти інформацію про різні державні витрати, навіть, якщо вона у відкритому доступі. Наприклад, щоб прослідкувати, як за останні кілька років змінюється державний борг, його утримування та розмір, потрібно чітко знати, в кого питати про ці дані, в той час, як вони повинні бути у відкритому доступі громадян.
Найменше українцям відомо про те, що робить та на що витрачає гроші Кабмін, переконаний Хмара. За його даними, у відкритому доступі немає жодного акта опрацьованого Кабміном. На другому місці – парламент за те, як ухвалювався бюджет країни. А на третьому місці – правоохоронні органи, за те, як вони вибірково розпочинають та проводять свої слідчі дії.
За своєю посадою ламати систему закритості, яка склалася, мали б перший віце-прем’єр Сергій Арбузов, віце-прем’єр-міністр Костянтин Грищенко та міністр соцполітики Наталія Королевська. Проте експерти переконують, що один зараз дуже зайнятий тим, що залучає гроші від МВФ, другий намагається тримати хоч нейтральний діалог із Заходом. Але ніхто не має плану реформ, щоб зробити державні витрати прозорішими.
Без керівників руху до більшої відкритості згори, середня ланка чиновників не буде ініціювати зміни стилю своєї роботи. Від такої ситуації корумпованості та загальної закритості інформації страждає також інвестиційний клімат країни. Хмара говорить, що сьогодні Україна все більше нагадує Білорусь. Інвестори не бажають обпектися та втратити свої інвестиції, тому не будуть вкладати гроші в країну, маючи лише обіцянки перших осіб. Більшість шукає гарантій дотримання права власності і стабільної роботи за таких правил.
«В Україні це, на жаль, неможливо, тому що сьогодні нові бізнесмени, які є політиками, претендують на ресурси інших олігархів. Поки вони між собою не розділять власність – вони не зможуть нікому гарантувати стабільні правила гри. Принаймні, рік-два цього очікувати не варто», – сказав Хмара.
«У Януковича, як першої особи країни, є бажання прозорості та відкритості. Він людина, яка багато чому вчиться, але у нього зміщені акценти – я готовий, щоб країні було добре, але спочатку давайте зробимо так, щоб добре було нам, нашій сім’ї», – казав Голосу Америки президент Transparency International Україна Олексій Хмара. «Проблема у тому, що апетит сім’ї під час споживання тільки розпалюється, тому чекати реального прояву політичної волі до змін не варто».
Якщо в бюджеті немає грошей, то їх починають знаходити різними методами. Економісти виділяють три найголовніші джерела надходжень – ПДВ (податок на додану вартість), підвищення акцизів та податок з фізичних осіб. Разом ці три категорії наповнюють національний бюджет на 60 відсотків. Цього року, частку їх вкладу збільшили на кілька відсотків – це означає, що ціни зростуть на 15-20%, припускають економісти.
Цього можна було б уникнути, якби краще планувати та контролювати, на що витрачаються гроші, переконаний старший аналітик Міжнародного центру перспективних досліджень Ільдар Газізуллін. Оскільки немає практики, що держава звітує громадянам, чому фактично витратили більше грошей, ніж було заплановано, тому і можливо, що гроші зникають «дорогою» до програми, на які їх виділили.
«Держава рідко пояснює, чому допустила більше витрат, ніж зібрала грошей. Потрібно, якщо програма по боротьбі з туберкульозом, показати, скільки ліків купили, скількох хворих лікували», – сказав Газізуллін. «Також немає діалогу. Бюджетні обговорення проходять рідко, у закритому режимі, і бракує заходів після цього. От прийшли зацікавлені сторони, висловили свою оцінку, але потім ми не знаємо, що з цим відбувається. Тому ми щороку маємо одні й ті ж проблеми».
Експерти визнають, що складно знайти інформацію про різні державні витрати, навіть, якщо вона у відкритому доступі. Наприклад, щоб прослідкувати, як за останні кілька років змінюється державний борг, його утримування та розмір, потрібно чітко знати, в кого питати про ці дані, в той час, як вони повинні бути у відкритому доступі громадян.
Найменше українцям відомо про те, що робить та на що витрачає гроші Кабмін, переконаний Хмара. За його даними, у відкритому доступі немає жодного акта опрацьованого Кабміном. На другому місці – парламент за те, як ухвалювався бюджет країни. А на третьому місці – правоохоронні органи, за те, як вони вибірково розпочинають та проводять свої слідчі дії.
Експерти визнають, що складно знайти інформацію про різні державні витрати, навіть, якщо вона у відкритому доступі. Наприклад, щоб прослідкувати, як за останні кілька років змінюється державний борг, його утримування та розмір, потрібно чітко знати, в кого питати про ці дані, в той час, як вони повинні бути у відкритому доступі громадян.
За своєю посадою ламати систему закритості, яка склалася, мали б перший віце-прем’єр Сергій Арбузов, віце-прем’єр-міністр Костянтин Грищенко та міністр соцполітики Наталія Королевська. Проте експерти переконують, що один зараз дуже зайнятий тим, що залучає гроші від МВФ, другий намагається тримати хоч нейтральний діалог із Заходом. Але ніхто не має плану реформ, щоб зробити державні витрати прозорішими.
Без керівників руху до більшої відкритості згори, середня ланка чиновників не буде ініціювати зміни стилю своєї роботи. Від такої ситуації корумпованості та загальної закритості інформації страждає також інвестиційний клімат країни. Хмара говорить, що сьогодні Україна все більше нагадує Білорусь. Інвестори не бажають обпектися та втратити свої інвестиції, тому не будуть вкладати гроші в країну, маючи лише обіцянки перших осіб. Більшість шукає гарантій дотримання права власності і стабільної роботи за таких правил.
«В Україні це, на жаль, неможливо, тому що сьогодні нові бізнесмени, які є політиками, претендують на ресурси інших олігархів. Поки вони між собою не розділять власність – вони не зможуть нікому гарантувати стабільні правила гри. Принаймні, рік-два цього очікувати не варто», – сказав Хмара.
