У середу ввечері на плановому засіданні Комітету Європейського Союзу на рівні постійних представників були прийняті санкції щодо ще 11 людей через їх роль в українських подіях.
Список складається в основному з «українських» сепаратистів, у ньому також можуть бути імена одного або двох громадян Росії. Усім цим людям закривається в’їзд на територію Європейського Союзу, а їхні активи будуть заморожені.
У той самий час, коли стало відомо про розширення списку нев’їзних до ЄС росіян і українців, у генеральному консульстві ФРН в Санкт-Петербурзі виступав уповноважений уряду Німеччини по зв’язках з Росією Ґернот Ерлер. Він розповідав присутнім про те, як змінилися взаємовідносини ЄС і Росії після початку активної фази подій в Україні і особливо після анексії Криму. За словами Ерлера, взаємна криза довіри між Росією і ЄС – найглибший з 1991 року.
«Я зустрічався з представниками делегації німецької економіки тут, у Санкт-Петербурзі», – продовжував уповноважений уряду ФРН. За його словами, підприємці Німеччини вже відзначили ефект від перших двох етапів санкцій.
На тлі погіршення економічної кон’юнктури в самій Росії – зниження курсу рубля, падіння виробництва і зростання цін – подальші заходи проти російських чиновників і компаній, а також можливі секторальні санкції неминуче позначаться не тільки на тих представниках російської еліти, хто потрапив у «чорні списки», а й на повсякденному житті пересічних жителів країни, – переконаний Ґернот Ерлер.
При цьому гість з Берліна визнав взаємозалежність російських і європейських економічних інтересів. Зокрема, Росія забезпечує до третини потреб Євросоюзу в нафті і газі. Разом з тим, відповідаючи на запитання одного з учасників зустрічі, Ґернот Ерлер зауважив, що ступінь енергозалежності різних країн ЄС від Росії не позначається на їх політичній позиції. У тому числі – щодо невизнання законності анексії Криму. Що ж до підписаної Україною (а також Грузією та Молдовою) Угоди про асоціацію з Євросоюзом, то уповноважений уряду ФРН зі зв’язків з Росією повторив, що даний документ не гарантує автоматичного членства в ЄС, а передбачає, що країни-підписанти проведуть реформи, які наблизять їх політичну та економічну систему до стандартів об’єднаної Європи.
Про те, який шлях проробили країни, які нещодавно приєдналися до Європейського Союзу, в бесіді з кореспондентом Російської служби «Голосу Америки» розповіли експерти з Болгарії та Латвії.
Фактор залежності від російської енергетики
Професор політичних наук Софійського університету Огнян Мінчев спеціалізується на аналізі подій у Східній Європі та на пострадянському просторі.
За свідченням доктора Мінчева, болгарське суспільство розділилося щодо оцінки подій в Україні і ролі Росії у цих подіях. «Обидві половини дотримуються полярно протилежних поглядів. Велика кількість болгар підтримує Росію, думаючи, що в Україні відбувся переворот, інспірований Заходом.
Водночас ліберально налаштована частина болгарського суспільства підтримує трансформацію, що відбувається в Україні, думаючи, що це – нормальний процес становлення незалежної національної держави, який характерний для всіх імперій, що розпадаються в 19, 20 і тепер уже в 21 столітті», – зазначає політолог.
У російській пресі часто зустрічаються твердження, що Болгарія, вступивши до Євросоюзу, завдала непоправної шкоди своїй економіці, і що мешканці пострадянських країн, що підписали Угоду про асоціацію з ЄС, неодмінно розділять «погану долю» болгар.
Дійсно, в даний час Болгарія є найбіднішою країною Євросоюзу. Але, говорячи про економічні особливості своєї батьківщини, Огнян Мінчев пропонує звернути увагу і на інші держави колишнього РЕВ, які вступили в ЄС трохи раніше Болгарії. Зокрема, на Польщу і Чехію, які нерідко наводяться як приклад успішного подолання глобальної економічної кризи. На думку доктора Мінчева, це сталося тому, що в Польщі був сильний блок економістів, що входили д «Солідарності», а в Чехії – команда реформаторів, що групувалися навколо «Хартії - 77».
У Болгарії ситуація зовсім інша. «З усіх країн так званої соціалістичної співдружності у нас був найбільший вплив з боку Радянського Союзу», – нагадує професор. Саме тому, на думку Огняна Мінчева, по ряду показників Болгарія стоїть ближче до колишніх радянських республік, ніж до центральноєвропейських країн, які так само були членами соціалістичного табору. І це – перший фактор, який зумовлює специфічний розвиток країни після 1989 року.
У Болгарії була слабка опозиція комуністичному режиму. Після зміни політичного ладу ліберали-західняки з Союзу демократичних сил протрималися у влади лише нетривалий час, коли вони могли здійснювати реформи. «По-друге, – продовжує співрозмовник «Голосу Америки», – в Болгарії майже 100 відсотків енергетичного сектора знаходиться в руках російських корпорацій.
Газ поставляється «Газпромом» по єдиній трубі, електрика виробляється на атомній станції, яка повністю залежить від поставок палива з Росії. Нарешті, «Лукойл» контролює бензиновий ринок в Болгарії».
Огнян Мінчев резюмує, що російські корпорації через енергетичний сектор Болгарії можуть здійснювати повний контроль економічного розвитку країни.
«Я не хочу сказати, що російський вплив – погане за визначенням, – обмовляється болгарський експерт. – Проблема в тому, що присутність російських корпорацій в Болгарії та в інших країнах Східної Європи має кінцевою метою встановлення режиму монополії на ринку постачання пального та енергетичної сировини.
А через встановлення монополії Росія зможе впливати на політичні та суспільні процеси в підконтрольних країнах. Нарешті, здійснюючи цю модель, російські корпорації корумпують нашу еліту на різних рівнях».
Мінчев закінчує, що все перераховане вище варто було б врахувати новій українській владі при здійсненні нею реформ у рамках підписаної Угоди про асоціацію з Європейським Союзом.
Про витоках скептицизму в Західній і Східній Європі
У числі країн, що вступили в ЄС дещо раніше, ніж Болгарія, знаходиться і Латвія. При цьому, до початку глобальної економічної кризи в серпні 2008 року, вважалося, що економіка в республіці розвивається досить успішно.
Депутат Латвійського Сейму Борис Цилевич на прохання кореспондента Російської служби «Голосу Америки» прокоментував деякі особливості ставлення країн так званої «старої Європи» до новобранців Європейського Союзу.
За його словами, необхідно враховувати подвійність всередині самого ЄС. «З одного боку, всі більш-менш розуміють, що інтеграція – це для Європи єдиний спосіб конкурувати на світових ринках з такими гігантами, як Китай, Сполучені Штати, Індія, Росія та інші великі держави», – констатує Цилевич.
Саме з цією метою Європейський Союз прагне до розширення своїх кордонів і зняття всяких бар’єрів.
З іншого боку в останні роки всередині ЄС спостерігається зростання націоналізму як прагнення протистояти глобалізації та зберегти свої самобутні риси. Найбільшу небезпеку в цьому зв’язку, на думку Бориса Цілевіч, становить дедалі більша популярність відверто ксенофобських партій, що показали недавні вибори до Європейського парламенту. «Євроскептицизм, значною мірою, є м’якішим видом націоналізму і расизму», – підкреслює депутат латвійського Сейму.
У цьому зв’язку й ставлення до держав, що ввійшли в Євросоюз за останні десять років теж двояке. «З одного боку, думаючі люди не можуть не розуміти, що поява на ринках праці «старих демократій» робочої сили з нових держав йде на користь економіці «старої Європи». Це невимоглива, як правило, кваліфікована, старанна і дешева робоча сила», – зазначає Борис Цилевич.
З іншого боку, розуміючи все це, багато обивателів Західної Європи вважають за краще, щоб вихідці з колишніх соцкраїн працювали, вносили свій внесок в економічне зростання, але при цьому ніяк не нагадували б про себе в повсякденному побуті. «І це сьогодні, напевно, основна проблема Євросоюзу: як поєднати ці дві тенденції», – вважає Цилевич.
До речі, євроскептики є і в самій Латвії. Їхній лідер Нормунд Гростіньш завжди говорив, що його країна стала членом не того Євросоюзу, в який свого часу вступали Португалія, Ірландія і Греція. На думку Гростіньша, Латвія погодилася на умови в кілька разів гірші, ніж названі країни.
Правда, навіть головний латвійський євроскептик бачить позитивні моменти від приєднання до ЄС. Це свобода працювати, вчитися, просто подорожувати по будь-якій європейській країні. Тобто - позбавлення від долі провінціалів. Крім того, визнає Гростіньш, Брюссель і Москва досягли домовленості про полегшення візового режиму для інвалідів, студентів, бізнесменів, дипломатів, чого поодинці Латвія від Росії б не добилася.
