(Рубрика «Точка зору»)
Тарас Кузьо
Глядачі телесеріалу «Картковий будинок» (House of Cards), який транслюють на каналі Netflix, можуть бути здивовані тим, наскільки близьким він часом буває до реальності. Обидва кандидати на цьогорічних виборах президента США – Гілларі Клінтон і Дональд Трамп – отримували фінансові внески від українських олігархів і українського екс-президента Віктора Януковича, який нині переховується в Росії. Януковича розшукують Інтерпол і українська влада за розкрадання державного бюджету України і доведення її до банкрутства, вбивство протестувальників на Євромайдані та державну зраду, яку він вчинив, підтримавши анексію Криму Росією.
На своєму з’їзді позаминулого тижня Республіканська партія нагадувала не правоцентристську політичну силу, а партію, яку захопив націонал-популіст Дональд Трамп – далека від консервативних ідей фігура. Для аналогії можна уявити, що Сільвіо Берлусконі став лідером Консервативної партії Великобританії. І Трамп, і Берлусконі – нарциси з манією величі.
Призначення Пола Манафорта керівником виборчої кампанії Дональда Трампа додало сюрреалізму до процесу його захоплення Республіканської партії. Манафорт також очолював перевиборний штаб і групу консультантів колишнього президента України та лідера Партії регіонів Віктора Януковича протягом 2005-2014 років. На додаток до цього трапився скандал внаслідок того, що російські спецслужби зламали електронну пошту Національного комітету Демократичної партії та виклали листування з неї у вільний доступ напередодні партійного з’їзду. Зміст листів вказав на погане ставлення керівництва партії до Берні Сандерса і таким чином допоміг кампанії Трампа, засвідчивши розкол усередині Демократичної партії.
Колишній президент Янукович і Партія регіонів уже лобіювали впливових політиків із Республіканської партії в минулому. Він Вебер, якого нагородили медаллю за службу демократії, визнавши його внесок у просування принципів демократії та людської гідності на посаді керівника Національного фонду демократії (NED, National Endowment for Democracy) у 2001-2009 роках, є одним із яскравих прикладів. Вебер, який був радником із зовнішньої політики Мітта Ромні на президентських виборах 2012 року, зареєструвався як лобіст Європейського центру сучасної України (ECFMU, European Centre for a Modern Ukraine), який фінансувала Партія регіонів, очолювана Януковичем протягом майже всього часу її існування. Очевидно, що в цьому була відверта суперечність: після роботи, спрямованої на підтримку демократії протягом перших десяти років цього століття, Вебер став лобістом уряду, який руйнував демократичні здобутки Помаранчевої революції.
Цинізм Вебера не є унікальним для Республіканської партії. Колишній президент Freedom House Адріан Каратницький, який одного разу назвав себе «клінтонським демократом», поводив себе як відвертий лобіст Януковича, однак згодом змінив роль, ставши відповідальним за Україну старшим партнером CEC Government Relations – компанії, яку заснував і очолює консерватор Марек Матрашек.
Щоправда, в Демократичної партії є також свої скелети в українській шафі. Український олігарх Віктор Пінчук підтримував добрі стосунки з колишнім президентом США Біллом Клінтоном, надаючи фінансову допомогу Бібліотеці Клінтона і програмі Фонду Вільяма Клінтона з боротьби із ВІЛ/СНІД. Коли Гілларі Клінтон була державним секретарем у 2009-2013 роках, Фонд Клінтона отримав 8,6 мільйона доларів від Фонду Пінчука.
Окрім Вебера, ECFMU також найняла компанію Podesta Group, аби відбілювати публічний імідж Януковича у Вашингтоні. Ентоні (Тоні) Подеста, як і Вебер, є одним із топ-лобістів у США і близький до Демократичної партії, у той час як його брат Джон Подеста був головою президентської адміністрації Білла Клінтона і радником президента Барака Обами, а зараз є керівником виборчого штабу Гілларі Клінтон.
Співробітники Podesta Group Тоні Подеста, Стівен Рейдмейкер і Девід Адамс (останні двоє свого часу були заступниками державного секретаря) є також американськими лобістами найбільшого російського банку «Сбєрбанк». Як засвідчив Observer, Podesta Group лобіює «зменшення негативних наслідків від санкцій щодо Росії, запроваджених після агресії Кремля проти України, які завдали серйозну шкоду фінансовому сектору країни». Більш важливо, що «Сбєрбанк» контролюється Центральним банком Росії, що робить його «інструментом Кремля незважаючи на те, що формально він є приватною інституцією». «Сбєрбанк» використовують для «підтримки секретних операцій російських спецслужб, а сам банк використовує свої закордонні офіси як прикриття для російської Служби зовнішньої розвідки (СВР)». Служба безпеки України (СБУ) також звинувачувала «Сбєрбанк» у перерахунку коштів сепаратистам на Донбасі.
Цинізм є головною рисою характеру Френсіса Андервуда, президента США від Демократичної партії з серіалу House of Cards. Вона ж притаманна Манафорту й іншим американським політичним консультантам. У цілковитій відповідності до вибіркового підходу Трампа до верховенства права Манафорт протягом усього періоду роботи на Януковича так і не зареєструвався в органі реєстрації зарубіжних агентів Департаменту юстиції (FARA, Foreign Agents Registration Act), хоча законодавство вимагає це від усіх американських консультантів, які працюють на інші держави. Більше того, Манафорт не гребував працювати з вельми корумпованими і авторитарними політиками, серед яких були авторитарні лідери Зімбабве і Єгипту Роберт Мугабе і Хосні Мубарак, представники бізнесової групи, близької до Фернандо Маркоса, філіппінського диктатора, і Лінден Піндлінг, колишній прем’єр-міністр Багамських Островів, якого звинувачували у причетності до контрабанди наркотиків. Дехто вважає, що великий досвід Манафорта в Україні, зокрема ведення чотирьох виборчих кампаній і боротьба з народним повстанням, може стати неоціненним внеском для Трампа, який зможе використати «брудні» східноєвропейські практики у свої виборчій кампанії.
Трамп, Володимир Путін і Янукович подібні в багатьох аспектах, зокрема в популізмі, схильності до плагіату та зв’язках зі злочинністю, які їм закидають. Схожим є і те, що за Партію регіонів, «Єдину Росію» Путіна і Трампа голосують малоосвічені та маргіналізовані виборці, які прагнуть патерналістського лідера.
Янукович і Путін є виражено авторитарними лідерами, у той час як Трамп також схиляється до цього. Як відзначає The Economist, вони «створили і оселились у світі пост-фактів, в якому правда гнучка і одноразова». Багатство Трампа і Путіна «апелює до поширеного серед населення цинізму та навіть відчаю щодо політики». Водночас обоє безкарно принижують своїх політичних опонентів і критичних журналістів. Вони «безладно хазяйнують на полі популізму: пропонують протекціонізм для робітників із низькою зарплатою та обіцяють збільшення пенсій і водночас демонструють ентузіазм з приводу заробляння грошей». «У своєму екстравагантному несмаку і мачистському позиціонуванні вони практично не лишають політичного простору для своїх опонентів».
Крім того, Янукович і Путін обоє вдавались до плагіату, а тепер до них приєднався і Трамп. Раїса Богатирьова, секретар Ради національної безпеки і оборони Україні за часів Януковича, у своєму виступі під час церемонії випуску в Києво-Могилянській академії практично слово в слово повторила промову Стіва Джобса перед випускниками Стенфордського університету 2005 року. Натомість кандидатська дисертація Путіна містить великі уривки з підручника «Стратегічне планування і державна політика» професорів Пітсбургського університету Девіда Кліланда і Вільяма Кінґа. Зрештою, перший день з’їзду Республіканської партії відзначився промовою Мелані Трамп, яка була практично повним плагіатом виступу Мішель Обами у 2008 році. Після численних заперечень виборчий штаб Трампа таки визнав плагіат.
Крім того, проти Януковича, Путіна і Трампа висували звинувачення у зв’язках зі злочинністю. В одному детальному розслідуванні було зазначено: «Трамп має пояснити причини його давніх, тісних і різноманітних зв’язків із представниками організованої злочинності, роль бандитів в обмані працівників Трамп-тауер (Trump Tower) і його стосунки з Феліксом Сатером» американським виборцям. Сатер, син відомого російського злочинця, був старшим радником Трампа.
Колишня лідер опозиції Юлія Тимошенко також звинуватила Манафорта у тому, що він сприяв «інвестуванню мільйонів доларів в офшорну нерухомість, про що стало відомо з документів, оприлюднених під час федерального судового процесу в справі вимагання». Документи, передані до суду, «проливають світло на фінансові зв’язки Манафорта з [українським газовим магнатом Дмитром] Фірташем, якого розшукує Федеральне бюро розслідувань США за звинуваченнями у хабарництві» і «показують, як Манафорт створював інвестиційні фонди за дорученням Фірташа, аби вкласти серйозні статки [українського олігарха] в нерухомість США та інших країн». У судовому позові Тимошенко йдеться про те, що «дозволивши Фірташу використовувати різноманітні американські компанії, аби посприяти відмиванню грошей й іншим корупційним діям Фірташа, Манафорт дозволив тому поширити свою діяльність із відмивання грошей на Сполучені Штати».
Ще одна подібність стосується добрих стосунків із Росією. У цьому випадку ми бачимо, як сильно вдалося Манафорту змінити традиційний підхід Республіканської партії до зовнішньої політики з Трампом як її кандидата. Підтвердженням цього слугує ґрунтовний аналіз зв’язків Трампа з Путіном, який приходить до висновку, що ідеальний кандидат Путіна для «протидії інтересам Америки і просування власних нагадував би Трампа».
Губернатор Огайо і кандидат на висунення від Республіканської партії Джон Кейсік сказав, що Республіканська партія має відхилити всі ідеї та цінності, які слугують підвалинами зовнішньої політики Трампа. Зневажливе ставлення Трампа до НАТО прямо суперечить традиційним цінностям Республіканської партії і відносить його до когорти правих націонал-ізоляціоністів. Журнал Atlantic описав цьогорічні вибори в США як «змагання Гілларі Клінтон проти Володимира Путіна», у той час як найбільш гострі випади Кейсіка стосувалися поглядів Трампа на Росію, Україну й Путіна.
Напередодні з’їзду Республіканської партії представники виборчого штабу Трампа вихолостили програму партії, обмеживши допомогу Україні та усунувши положення про необхідність надання Україні зброї – ідею, яку раніше підтримувала більшість республіканців. Одним зі своїх радників із зовнішньої політики Трамп призначив Катера Пейджа – «американського інвестиційного банкіра, який збудував кар’єру завдяки угодам із Росією та її державною енергетичною компанією [«Газпром»]». Пейдж критикував американські санкції проти Росії, звинувачував американських політиків у тому, що вони «застрягли в застарілій парадигмі Холодної війни», і загалом є «надійним захисником російських інтересів».
Спостерігаючи за перебігом цьогорічних президентських виборів у США, ми можемо лише дивуватись тому, наскільки близьким до реального життя є зображення вашингтонської політики в серіалі House of Cards. Путін і Янукович мають усі підстави для того, щоб пити горілку в Москві, у той час як Трамп зруйнував усі прогнози експертів, ставши офіційним кандидатом від Республіканської партії на посаду президента США.
Тарас Кузьо – старший науковий радник Канадського інституту українських студій Альбертського університету, автор книги 2015 року «Україна: демократизація, корупція та новий російський імперіалізм».
Авторський переклад статті на українську мову, оригінал якої англійською опубліковано на сайті New Eastern Europe
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
Дивіться також «Голос Америки»: Хто і чому краще для України: Трамп чи Клінтон? - експерт FPI розклав ситуацію по поличках
