Психологічний портрет сирійського президента Башара аль-Асада

Генеральна Асамблея ООН має розглянути резолюцію, в якій звинувачує Сирію у порушенні прав людини та закликає уряд припинити криваву розправу над опозицією. Попередню резолюцію у цій справі не вдалось ухвалити через заперечення Росії та Китаю. Нездатність лідерів західного світу, а також Ліги арабських держав змусити уряд Сирії припинити криваві придушення протестів в країні, загострили міжнародне протистояння навколо Сирії та змусили замислитись над дієвістю міжнародних структур таких як ООН.

Відео, що надходить із Сирії просто жахає. І досі президент Башар аль-Асад не зробив нічого, щоб врегулювати кризу. Це непокоїть доктора наук Джеральда Поста з університету Джорджа Вашингтона. Він керує програмою вивчення «політичної психології» і не раз доповідав американським президентам про психічний стан світових лідерів:

«Виглядає, що єдина форма його управління – це застосування сили. І це дуже небезпечно, адже ні до чого хорошого це не призведе окрім ще більшого насилля».

Таку форму правління Асад успадкував від свого батька, який тримав Сирію під жорстким контролем впродовж 30 років. Родина Асадів походить із секти Алавітів шиїтських мусульман. Директор сирійського центру політичних і стратегічних досліджень у Вашингтоні Радван Зіада говорить, що основна функція цього режиму – тримати країну під контролем Алавітів:

«Робота режиму безпосередньо залежить від роботи спецслужб Сирії, які повністю контролюються Алавітами. Тобто утворилась мережа офіцерів Алавітів, які підтримують один одного».

Батько нинішнього сирійського лідера не планував передавати владу Башару аль-Асаду. Фаворитом батька спочатку був більш жорсткий старший син, Басіл. І лише після того, як він загинув в автокатастрофі, Башара змусили повернутися у Дамаск з Лондона, де він отримував медичну освіту.

«Жорстокість з якою він придушує протести, має на меті показати найближчим соратникам батька і військовим лідерам: ось, подивіться, я можу робити це не гірше за свого батька. Я можу бути таким як він», – підсумовує Джеральд Пост.

У 1982-му році Хафез аль-Ассад розтрощив повстання у місті Гама. За підрахунками організації «Міжнародна амністія» кількість загиблих тоді коливалася від 10 до 25 тисяч осіб. Доктор Пост каже, що ці події мали великий вплив на Башара аль-Асада:

«Одна з проблем у тому, що він не знає іншого варіанту врегулювання конфлікту, ніж той, який застосував його батько у 1982-му».

Аналітик Радван Зіада каже, що Асада на конфлікт підштовхують радники, які працюють ще з часів батька, і виступають проти будь-якого компромісу:

«Тому ми й бачимо, що для Асада, відколи почалося повстання, дуже важко впроваджувати будь-які реформи. Вони добре розуміють, що з будь-яким кроком увесь режим може впасти».

У результаті в країні зростає насильство, а громадяни все більше відрікаються від свого лідера.