Тисячі біженців із Сирії ховаються у прикордонних ліванських селищах

Сотні тисяч сирійських біженців опинилися у північному Лівані, рятуючись від насильства у себе вдома. Прикордонне ліванське місто Ваді Халед сьогодні майже порожнє. Сирійці, які переховуються там, знайшовши порятунок від насильства вдома, живуть тим не менш у постійному страху. Місцеві ж жителі втратили колись жвавий торговельний центр.

Ваді Халед колись був жвавим прикордонним містечком. Сирійці приїжджали сюди за цигарками та парфумами. Ліванці перетинали кордон, щоб придбати в Сирії дешеві овочі та навіть отримати недорогу медичну опіку. Сьогодні тут ледве можна побачити людей, мешканці міста ховаються, перебуваючи у постійному страху від того, що відбувається у сусідній Сирії лише за кілька сотень метрів.

Місцеві мешканці довгий час використовували таємні шляхи через кордон, однак, сьогодні ці дороги заміновані сирійськими військовими. Прихильники опозиції кажуть, що ці міни мають на меті зупинити біженців з Сирії у сусідній Ліван. Сирійський уряд каже, що з Лівану прибуває контрабанда зброї, яка потім використовується проти урядових сил.

Один з біженців показав Голосу Америки місце, де йому вдалося перетнути кордон. Місцеві діти кажуть, що сирійські сили постійно обстрілюють їх селище. У грудні ліванські медіа повідомили, що сирійські військові застрелили трьох лівійських цивільних. Вони також повідомляють про постійне втручання сирійських солдатів на територію Лівану. Акбар Аваєд втік до Лівану з розташованого лише за кілька кілометрів звідси селища Талкалах. Він каже, мешканці там живуть у постійному страху.

«Я тепер живу тут, на берегу річки. Сирія під боком, і майже кожного дня вони нас обстрілюють. Як правило, це поодинокі постріли, але іноді вони вдаються і до мінометного вогню, і у нас вже загинуло кілька людей. У мене є родина, ми майже не залишаємо будинок та постійно тримаємось разом. Це просто жах», - розповідає він.

Аваєд каже, що життя по іншу сторону кордону постійно стає гіршим:

«Люди не мають їжі, у них взагалі нічого нема. Ніхто не може поїхати чи приїхати. Наприклад, моє селище Талкалах вже зовсім не той Талкалах, це - військова зона. Його оточили зі всіх чотирьох сторін».

Тим часом майбутнє для Ваді Халеда з його зруйнованими крамницями та покинутими будинками з кожним днем виглядає все сумнішим.