З домашнього офісу у своєму будинку у Сполучених Штатах Аммар Абдулхамід підтримує антиурядові протести на своїй Батьківщині. Як і чимало сирійських іммігрантів у США, Аммар налагодив зв’язок з громадянами Сирії та публікує здобуту інформацію на своїй Інтернет сторінці, яку назвав щоденник Сирійської революції.
«Наше завдання сприяти тому, щоб міжнародна громадськість, Адміністрація президента Обами та члени Конгресу США розуміли, чого прагнуть учасники протестів», - каже Аммар.
Аммар був вимушений залишити Сирію разом з родиною у 2005 році, після публікації статей з критикою президента Башар Аль-Асада.
«Вибір був між труною та в’язницею. Але брат дружини президента запропонував мені третю альтернативу - залишити країну», - пригадує він.
Сьогодні антиурядові протести на Батьківщині підтримує уся родина Аммара. Його дружина проводить зустрічі з сирійськими іммігрантами в Європі у тої час, коли він лобіює Конгрес США та американські приватні організації.
«Це не ісламістська, соціалістична чи капіталістична революція. Рухом керує прагматизм. Це рух за пристойний рівень життя, людську гідність, за право брати участь у процесі прийняття рішень в країні», - стверджує Аммар.
Абдулхамід закликає своїх співвітчизників уникати міжрелігійних конфліктів. У Сирії співіснує чимало релігій. Існують побоювання, що у випадку падіння режиму Ассада, на країну чекають етнічні конфлікти на зразок Іраку.
«Звичайно, люди припускаються помилок. Зрозуміло, виникають проблеми, але, на мій погляд, лідери протестів довели свою здатність вести цю революцію поміркованим, мирним шляхом», - говорить він.
На своїй Інтернет-сторінці Аммар пропагує зміну режиму в Сирії, але закликає йти іншим шляхом, ніж обрали чимало країн, які охопила Арабська весна.
«Ми не хочемо військового перевороту на зразок Єгипту чи Тунісу. Хоча такий шлях можливо трохи зменшує страждання народу, у його кінцевому результаті ми можемо отримати старий режим з новим обличчям», - каже активіст.
Найскладніше для самого Аммара - це переживання за безпеку людей, з якими він спілкується через Інтернет у Сирії.
«Насправді серце болить щодня. І не лише у нас, а у всіх сирійських вигнанців за кордоном, які налагодили контакти з людьми у Сирії. Ніколи не знаєш, хто раптом зникне», - ділиться він.
