Майже 70% американських учнів четвертих класів читають гірше встановлених стандартів. У час комп’ютерних та відеоігор важко викликати у дитини інтерес до читання. Унікальний спосіб швидко покращити рівень читання дітей запровадили у бібліотеці в місті Арлінгтон, поблизу американської столиці. Позичити книжки, їх почитати та послухати сюди приходять діти та дорослі. Але двічі на тиждень тут з’являються дуже незвичайні книголюби.
Міккі – одна з чотирьох прийомних доньок родини Бернет. Народилася вона в Казахстані. Міккі дуже любить приходити до бібліотеки та читати собакам. Вона спеціально вибирає книжки, також про собак, і точно знає, коли чотириногі її читанням задоволені.
«Коли вони кладуть лапу на книжку, я знаю, що вона їм сподобалася. Одна з книг, яку я читала собаці, була її улюбленою», – розповідає Міккі.
Її мати Ненсі Бернет каже, що завдяки цій програмі Міккі та її сестри почали читати набагато більше та краще:
«Моїм донькам дуже подобається читати собакам. Вони навіть почали читати нашому собаці вдома. Це трохи інший підхід до читання – більш цікавий для них».
Запровадити цю програму бібліотекам Арлінгтона запропонувала Синтія Пауер. Жінка брала участь у візитах волонтерів із собаками до будинків людей похилого віку та лікарень, аж раптом почула про ідею читання книжок собакам:
«Я – вчителька і власне навчаю читанню учнів молодших класів. Я подумала, що це – чудова можливість. У мене якраз є дружелюбна собачка».
Синтія розповідає, що, за допомогою тваринної терапії, діти покращують навички читання досить швидко. Інколи прогрес помічаєш негайно:
«Я бачила, коли дитина приходила і починала читати дуже тихо, запинаючись на словах. А я їй кажу: «Не переживай, якщо не правильно прочитаєш. Він-то взагалі не вміє читати». І якщо вони читають тихо, я піднімаю собаче вухо і кажу: «Він тебе не чує. Чи не міг би ти голосніше читати?». За 15 хвилин вони починають читати голосніше та навіть покращують вимову».
Синтія пояснює це тим, що у дітей з’являється впевненість щодо своїх навичок читання, адже собака їх критикувати не буде. До того ж, гладячи тварин, діти заспокоюються.
«Ми заохочуємо їх читати домашньому собаці. Якщо собаки не має, то котові, морській свинці чи навіть м’якій іграшці. Тому що, коли вони сидять і гладять рукою, це їх заспокоює. Також вони підвищують рівень уваги. Ви бачили – тут було шість собак, яким читали шестеро дітей. І кожна дитина була повністю зосереджена. Вони не озиралися, не дивилися, що там роблять інші собаки, не переймалися тим, що їх хтось слухає», – зазначає Синтія.
Кетрін Ріджімбол, працівниця бібліотеки, каже, що з часу започаткування програми, кількість бажаючих взяти в ній участь лише збільшується:
«Вона настільки популярна, що я навіть не мушу її рекламувати».
Зараз ця програма працює в чотирьох бібліотеках Арлінгтона та інших містах США.
«Я бачила, коли дитина приходила і починала читати дуже тихо, запинаючись на словах. А я їй кажу: «Не переживай, якщо не правильно прочитаєш. Він-то взагалі не вміє читати». За 15 хвилин вони починають читати голосніше та навіть покращують вимову»..Синтія Пауер
«Коли вони кладуть лапу на книжку, я знаю, що вона їм сподобалася. Одна з книг, яку я читала собаці, була її улюбленою», – розповідає Міккі.
Її мати Ненсі Бернет каже, що завдяки цій програмі Міккі та її сестри почали читати набагато більше та краще:
«Моїм донькам дуже подобається читати собакам. Вони навіть почали читати нашому собаці вдома. Це трохи інший підхід до читання – більш цікавий для них».
Запровадити цю програму бібліотекам Арлінгтона запропонувала Синтія Пауер. Жінка брала участь у візитах волонтерів із собаками до будинків людей похилого віку та лікарень, аж раптом почула про ідею читання книжок собакам:
«Я – вчителька і власне навчаю читанню учнів молодших класів. Я подумала, що це – чудова можливість. У мене якраз є дружелюбна собачка».
Синтія розповідає, що, за допомогою тваринної терапії, діти покращують навички читання досить швидко. Інколи прогрес помічаєш негайно:
«Я бачила, коли дитина приходила і починала читати дуже тихо, запинаючись на словах. А я їй кажу: «Не переживай, якщо не правильно прочитаєш. Він-то взагалі не вміє читати». І якщо вони читають тихо, я піднімаю собаче вухо і кажу: «Він тебе не чує. Чи не міг би ти голосніше читати?». За 15 хвилин вони починають читати голосніше та навіть покращують вимову».
Синтія пояснює це тим, що у дітей з’являється впевненість щодо своїх навичок читання, адже собака їх критикувати не буде. До того ж, гладячи тварин, діти заспокоюються.
«Ми заохочуємо їх читати домашньому собаці. Якщо собаки не має, то котові, морській свинці чи навіть м’якій іграшці. Тому що, коли вони сидять і гладять рукою, це їх заспокоює. Також вони підвищують рівень уваги. Ви бачили – тут було шість собак, яким читали шестеро дітей. І кожна дитина була повністю зосереджена. Вони не озиралися, не дивилися, що там роблять інші собаки, не переймалися тим, що їх хтось слухає», – зазначає Синтія.
Кетрін Ріджімбол, працівниця бібліотеки, каже, що з часу започаткування програми, кількість бажаючих взяти в ній участь лише збільшується:
«Вона настільки популярна, що я навіть не мушу її рекламувати».
Зараз ця програма працює в чотирьох бібліотеках Арлінгтона та інших містах США.
