Громадські активісти в Україні все частіше обирають Інтернет як спосіб контролю за представниками влади. Чим більше буде таких ресурсів, тим краще для виборців, переконані ініціатори проектів. Втім, соціологічні дослідження свідчать, що для українців основним джерелом інформації про владу залишається телебачення.
У середу в Інтернеті з’явився новий проект, покликаний оцінювати політиків за виконаними чи невиконаними передвиборчими обіцянками – «Татупедія». Єдиним засобом впливу на депутатів, на думку творців проекту, є відкриті звинувачення у брехні. Той, хто не виконує передвиборчих обіцянок, є не депутатом, а «татупедом», переконані автори «Татупедії».
В «Татупедії» на кожного депутата існує власна сторінка, де буде розміщена інформація про виконання депутатами своїх виборчих обіцянок. «Татупедію» на кшалт «Вікіпедії» оновлювати зможе кожен українець, підтвердивши свої факти офіційними джерелами.
«Основна мета – змусити депутатів працювати для тих людей, які довірили їм свої галочки у бюлетені, і працювати саме у міжвиборчий період. Ми хочемо змусити депутатів змінити риторику обіцянок», – зазначає в коментарі Голосу Америки директор Центру суспільно-політичного моніторингу «Вектор», головний редактор Інтернет-видання «Свобода слова в Україні» Микола Філонов.
«Тобто, якщо депутат на виборах обіцяє: «Я відміню пенсійну реформу», то хай відмінить. А в найкращому випадку депутат може вийти на трибуну, щось сказати чи заявити стосовно своєї обіцянки, потім сказати виборцям: «Бачте, я хотів і просив, а мені не дала злочинна влада», – додає він.
Крім «Татупедії» в українському Інтернет-просторі вже існують інші проекти, покликані спостерігати за народними обранцями. «Чесно», «Владометр», «Опора» вже протягом довгого часу надають різну інформацію про новообраний парламент: від слідкування за «кнопкодавами» до збірного образу сьогоднішньої Ради. Зацікавлені українці за допомогою Інтернету та подібних проектів можуть робити як збалансований вибір напередодні виборів, так і слідкувати за «власним» депутатом-мажоритарником.
Втім, соціологічні дослідження показують інше – головні висновки українці роблять за допомогою телебачення. «Навіть серед молодих виборців віком до 30 років, які зазвичай набагато більше користуються Інтернетом, новинні та політичні сайти виступали як джерело про вибори лише для 17%, соціальні мережі – для 15%, а от телебачення – для 61%», – такі дані оприлюднила директор Фонду «Демократичні ініціативи» Ірина Бекешкіна.
«Демократичні ініціативи» вирішили шляхом соціологічного опитування дізнатися, чи знали українці про існування «Чесно», і наскільки вони довіряють діяльності цього руху. Виявилося, що понад 23% українців знали або щось чули про «Чесно». Втім, 77% громадян нічого про цей рух не знали.
Чи знають про подібні проекти самі депутати – таких досліджень поки що не проводилося. Втім, самі активісти сподіваються, що контроль в Інтернеті коригуватиме діяльність депутатів та їх обіцянки. Так, тема персонального голосування стала дуже активною напередодні останніх парламентських виборів. Не останню роль в цьому відіграв рух «Чесно», який продовжує сьогодні слідкувати за блокуванням парламенту та публікувати фотографії «кнопкодавів» сьомого скликання.
«Ми цілий рік фіксували факти неперсонального голосування та вимагали від політичних сил позбутися цієї хвороби. Процес зрушив з місця, люди більше не закривають очей на те, як голосує депутат від їх округу, чи продався він опонентам – чи ні. Напередодні виборів опозиційні політичні сили зобов’язалися голосувати у новому
парламенті персонально, і ми слідкуємо за тим, як вони виконують свою обіцянку», – говорить в коментарі Голосу Америки керівник громадської організації «Центр UA», один із засновників руху «Чесно» Олег Рибачук.
Сьогодні ж, за словами Рибачука, «бій за персональне голосування триває», так як рух вже зафіксував понад 50 депутатів-регіоналів, які голосують неособисто. Інші ж свідомі українці на прикладі таких проектів повинні бачити, що «своїми активними та свідомими діями можуть змінити державу на краще». «Це стосується усіх аспектів життя – від власного будинку до парламенту», – каже Олег Рибачук.
У середу в Інтернеті з’явився новий проект, покликаний оцінювати політиків за виконаними чи невиконаними передвиборчими обіцянками – «Татупедія». Єдиним засобом впливу на депутатів, на думку творців проекту, є відкриті звинувачення у брехні. Той, хто не виконує передвиборчих обіцянок, є не депутатом, а «татупедом», переконані автори «Татупедії».
В «Татупедії» на кожного депутата існує власна сторінка, де буде розміщена інформація про виконання депутатами своїх виборчих обіцянок. «Татупедію» на кшалт «Вікіпедії» оновлювати зможе кожен українець, підтвердивши свої факти офіційними джерелами.
«Основна мета – змусити депутатів працювати для тих людей, які довірили їм свої галочки у бюлетені, і працювати саме у міжвиборчий період. Ми хочемо змусити депутатів змінити риторику обіцянок», – зазначає в коментарі Голосу Америки директор Центру суспільно-політичного моніторингу «Вектор», головний редактор Інтернет-видання «Свобода слова в Україні» Микола Філонов.
«Тобто, якщо депутат на виборах обіцяє: «Я відміню пенсійну реформу», то хай відмінить. А в найкращому випадку депутат може вийти на трибуну, щось сказати чи заявити стосовно своєї обіцянки, потім сказати виборцям: «Бачте, я хотів і просив, а мені не дала злочинна влада», – додає він.
Крім «Татупедії» в українському Інтернет-просторі вже існують інші проекти, покликані спостерігати за народними обранцями. «Чесно», «Владометр», «Опора» вже протягом довгого часу надають різну інформацію про новообраний парламент: від слідкування за «кнопкодавами» до збірного образу сьогоднішньої Ради. Зацікавлені українці за допомогою Інтернету та подібних проектів можуть робити як збалансований вибір напередодні виборів, так і слідкувати за «власним» депутатом-мажоритарником.
Втім, соціологічні дослідження показують інше – головні висновки українці роблять за допомогою телебачення. «Навіть серед молодих виборців віком до 30 років, які зазвичай набагато більше користуються Інтернетом, новинні та політичні сайти виступали як джерело про вибори лише для 17%, соціальні мережі – для 15%, а от телебачення – для 61%», – такі дані оприлюднила директор Фонду «Демократичні ініціативи» Ірина Бекешкіна.
«Демократичні ініціативи» вирішили шляхом соціологічного опитування дізнатися, чи знали українці про існування «Чесно», і наскільки вони довіряють діяльності цього руху. Виявилося, що понад 23% українців знали або щось чули про «Чесно». Втім, 77% громадян нічого про цей рух не знали.
«Основна мета – змусити депутатів працювати для тих людей, які довірили їм свої галочки у бюлетені, і працювати саме у міжвиборчий період. Ми хочемо змусити депутатів змінити риторику обіцянок».Микола Філонов
Чи знають про подібні проекти самі депутати – таких досліджень поки що не проводилося. Втім, самі активісти сподіваються, що контроль в Інтернеті коригуватиме діяльність депутатів та їх обіцянки. Так, тема персонального голосування стала дуже активною напередодні останніх парламентських виборів. Не останню роль в цьому відіграв рух «Чесно», який продовжує сьогодні слідкувати за блокуванням парламенту та публікувати фотографії «кнопкодавів» сьомого скликання.
«Ми цілий рік фіксували факти неперсонального голосування та вимагали від політичних сил позбутися цієї хвороби. Процес зрушив з місця, люди більше не закривають очей на те, як голосує депутат від їх округу, чи продався він опонентам – чи ні. Напередодні виборів опозиційні політичні сили зобов’язалися голосувати у новому
парламенті персонально, і ми слідкуємо за тим, як вони виконують свою обіцянку», – говорить в коментарі Голосу Америки керівник громадської організації «Центр UA», один із засновників руху «Чесно» Олег Рибачук.
Сьогодні ж, за словами Рибачука, «бій за персональне голосування триває», так як рух вже зафіксував понад 50 депутатів-регіоналів, які голосують неособисто. Інші ж свідомі українці на прикладі таких проектів повинні бачити, що «своїми активними та свідомими діями можуть змінити державу на краще». «Це стосується усіх аспектів життя – від власного будинку до парламенту», – каже Олег Рибачук.
