Лідер кримських татар, депутат Верховної Ради України Мустафа Джемілєв не зможе брати участі в траурних заходах в Криму, присвячених сімдесятій річниці депортації татарського населення півострова. Про це Мустафа Джемілєв повідомив в ексклюзивному інтерв’ю «Голосу Америки». За словами відомого радянського дисидента і політв’язня, він не виступатиме на традиційному мітингу вперше за 25 років, що минули з моменту його повернення до Криму в 1989 році. В інтерв’ю Джемілєв порівнює ставлення до кримських татар брежнєвського і путінського режимів.
Данило Гальперович: 18 травня – 70-та річниця депортації кримських татар, страшна дата. Щороку в Криму проходили жалобні та пам’ятні мітинги, цього року їх заборонили. Що будуть робити ваші співвітчизники, чи відбудеться мітинг?
Мустафа Джемілєв: Я думаю, що в будь-якому випадку люди будуть якось виходити. При цьому я побоююся, що можуть бути якісь інциденти. Влада там, в Сімферополі, сконцентрувала дуже великі військові сили – бронетранспортери, автозаки, спецназ, навіть з Краснодарського краю 400 спецназівців. Начебто б оголошено стан війни з народом.
Ми в подиві, бо була вказівка московського президента Путіна про те, що треба відзначити 70-річчя, вшанувати жертв депортації – і раптом постанова місцевого князька про те, щоб скасувати всі заходи. Або у них там з’явився якийсь страх, що кримські татари щось зроблять, або просто провокують. Я думаю, що, швидше за все, у них все-таки страх.
Вони довго торгувалися з приводу того, як би взяти участь. Хотіли, щоб на трибуні Меджлісу 18 травня були і представники місцевої влади, Аксьонов, щоб вони вимовляли співчутливі промови кримським татарам. Але Меджліс категорично відмовився і сказав: «Ми вам не можемо гарантувати безпеку. Тому що ви знаєте ставлення кримських татар до вас». І влада вимагала гарантій, що не буде українських прапорів на мітингу. Начебто спочатку домовилися, що не буде ні російських, ні українських, а буде тільки кримськотатарський прапор. Хоча кримські татари кажуть – а хто нам може заборонити в своїй країні піднімати український прапор? Одним словом, вони довго думали, зважували і, нарешті, вирішили по-російськи – краще все заборонити.
Д.Г.: Чи можна вважати схожим ставлення до кримських татар у радянський час і під час Володимира Путіна?
М.Д.: Не зовсім. Наприклад, у перебудовні роки... У всякому разі, зараз можна сказати – це умовно як радянська влада, але тільки не перебудовного періоду, а, швидше, брежнєвського маразматичного періоду радянська влада. Бо вже в 1989 і 1990 роках була відносна свобода. А зараз цього немає. Зараз проникнення ФСБ в усі структури і стеження за людьми куди більш щільне, ніж, скажімо, у КДБ за радянської влади, особливо, в останні його роки. Так що – гірше, ніж радянська влада, я б сказав.
Д.Г.: Як, по-вашому, промосковська влада Криму відноситься до кримських татар?
М.Д.: Це махрові російські шовіністи, які люто, з ненавистю дивляться на кримських татар. Але вони змушені рахуватися з тією грою, яку зараз веде Кремль, даючи обіцянки кримським татарам. Що б там не говорили, але все-таки Кремль, напевно, розуміє значення кримськотатарського чинника, корінного народу Криму. І вони, звичайно, дуже зацікавлені в тому, щоб кримські татари співпрацювали з окупаційною владою і, скажімо, визнали окупацію. Але оскільки цього не відбувається і у великому масштабі не відбудеться, тому, я думаю, ситуація буде загострюватися між владою і кримськими татарами. Зараз, правда, робляться спроби внести розкол серед кримських татар, знайти таких людей, яким посади можуть якісь пропонувати, якісь привілеї. З іншого боку, вони тиснуть на бізнес, погрожують, кажуть – якщо ти не будеш себе правильно вести, ти не зможеш створити свій бізнес. Такі ось кроки, дуже схожі на заходи радянської влади, але, в той же час, схожі і на ті заходи , які проводив режим Януковича теж. Треба сказати, 4 роки спецслужби України та Росії працювали дуже дружно проти кримських татар.
Д.Г.: Ви говорили про те, що напруга між російською владою і кримськими татарами зростатиме. Як вам здається, в який бік це може розвинутися, до чого це може дійти?
М.Д.: Ми будемо робити все можливе, щоб не дійшло до кровопролиття, але не все від нас залежить. Якщо будуть себе вільно почувати провокатори, які провокують напруженість між кримськими татарами і владою, якщо дійде до певної точки, дуже важко буде утримати людей від якихось неконтрольованих дій .
Д.Г.: Ви будете зараз намагатися потрапити на траурні заходи в Криму?
М.Д.: Ні, тому що марно. Це треба, як мінімум, 10 годин їхати на машині, потім кілька годин стояти в черзі на кордоні і знову отримати відмову, а потім 10 годин їхати назад. Я зараз таку розкіш не можу собі дозволити, бо дуже багато інших справ. Тим більше, що жалобні заходи, схоже, там не відбудуться – провести наш традиційний мітинг, ймовірно, не дозволять.
Д.Г.: Ви зараз депутат Верховної Ради. Чи будете ви ініціювати у Верховній Раді що-небудь, що стосується Криму?
М.Д.: Верховна Рада мало що може прийняти, змінити ситуацію. Тут дещо інші дії повинні бути. Але щодо Верховної Ради ми, звичайно, зробимо все, що можемо, але ми зараз створюємо структури – і прокуратуру, і департамент у справах Криму, які будуть займатися тільки цими проблемами. Однак, за великим рахунком, звільнення Криму не від цього буде залежати. Ситуацію контролює Росія. Говорити виразно, що наші закони будуть працювати, не доводиться. Проте, Україна робить усе, виходячи з того, що Крим – територія України. Але я не думаю, що Україна буде силовим методом намагатися зараз заволодіти Кримом.
Д.Г.: Наскільки ви розраховуєте на Європу і США в сенсі, якщо не повернення Криму Україні, то хоча б нормального існування, нормального життя кримських татар на цій території?
М.Д.: Я думаю, без повернення Криму в Україну нормального життя не буде. Тому всі зусилля повинні бути спрямовані на повернення. Другий варіант – дуже нехороший. Звичайно, народ нікуди не зникає, будь то колоніальний режим, окупаційний – люди все одно будуть жити. Звичайно, будуть шукати якісь шляхи проживання, зберігаючи свою державність, хоча це дуже важко.
Д.Г.: Чи є вже приклади очевидного якого насильства – фізичного, економічного, морального – з боку промосковської кримської влади щодо кримських татар?
М.Д.: Так хоча б те, що примушують всіх людей обов’язково бути громадянами Росії, а ті, які не будуть приймати громадянства, будуть розглядатися як іноземці. Це образа для всього народу. Люди, які приїхали на танках, будуть вирішувати, хто має право жити в Криму, а хто – ні? Якщо ти не приймаєш російського громадянства, то до тебе ставляться як до іноземця. Це обурливо, це не входить ні в які рамки. Тим більше, нещодавно в Думі прийняли закон про кримінальну відповідальність за приховування другого громадянства. Думаю, що ситуація і в цьому питанні буде ускладнюватися. Є люди, які говорили: гаразд, візьмемо їх паспорт, але будемо зберігати своє українське громадянство до кращих часів, а тепер виходить, що, з точки зору російського законодавства, вони будуть розглядатися як злочинці. Це ще більше ображає. Закон, який ми у Верховній Раді прийняли про окуповані території, передбачає, що якщо нав’язали паспорт, але людина не відмовився офіційно від українського громадянства, він все одно його зберігає. А зараз для того, щоб цього не було, Росія приймає інший закон, що передбачає навіть кримінальну відповідальність за те, що людина має інше громадянство. Словом, ні до чого хорошого все це справа не веде.
Данило Гальперович: 18 травня – 70-та річниця депортації кримських татар, страшна дата. Щороку в Криму проходили жалобні та пам’ятні мітинги, цього року їх заборонили. Що будуть робити ваші співвітчизники, чи відбудеться мітинг?
Мустафа Джемілєв: Я думаю, що в будь-якому випадку люди будуть якось виходити. При цьому я побоююся, що можуть бути якісь інциденти. Влада там, в Сімферополі, сконцентрувала дуже великі військові сили – бронетранспортери, автозаки, спецназ, навіть з Краснодарського краю 400 спецназівців. Начебто б оголошено стан війни з народом.
Ми в подиві, бо була вказівка московського президента Путіна про те, що треба відзначити 70-річчя, вшанувати жертв депортації – і раптом постанова місцевого князька про те, щоб скасувати всі заходи. Або у них там з’явився якийсь страх, що кримські татари щось зроблять, або просто провокують. Я думаю, що, швидше за все, у них все-таки страх.
Вони довго торгувалися з приводу того, як би взяти участь. Хотіли, щоб на трибуні Меджлісу 18 травня були і представники місцевої влади, Аксьонов, щоб вони вимовляли співчутливі промови кримським татарам. Але Меджліс категорично відмовився і сказав: «Ми вам не можемо гарантувати безпеку. Тому що ви знаєте ставлення кримських татар до вас». І влада вимагала гарантій, що не буде українських прапорів на мітингу. Начебто спочатку домовилися, що не буде ні російських, ні українських, а буде тільки кримськотатарський прапор. Хоча кримські татари кажуть – а хто нам може заборонити в своїй країні піднімати український прапор? Одним словом, вони довго думали, зважували і, нарешті, вирішили по-російськи – краще все заборонити.
Д.Г.: Чи можна вважати схожим ставлення до кримських татар у радянський час і під час Володимира Путіна?
М.Д.: Не зовсім. Наприклад, у перебудовні роки... У всякому разі, зараз можна сказати – це умовно як радянська влада, але тільки не перебудовного періоду, а, швидше, брежнєвського маразматичного періоду радянська влада. Бо вже в 1989 і 1990 роках була відносна свобода. А зараз цього немає. Зараз проникнення ФСБ в усі структури і стеження за людьми куди більш щільне, ніж, скажімо, у КДБ за радянської влади, особливо, в останні його роки. Так що – гірше, ніж радянська влада, я б сказав.
Д.Г.: Як, по-вашому, промосковська влада Криму відноситься до кримських татар?
М.Д.: Це махрові російські шовіністи, які люто, з ненавистю дивляться на кримських татар. Але вони змушені рахуватися з тією грою, яку зараз веде Кремль, даючи обіцянки кримським татарам. Що б там не говорили, але все-таки Кремль, напевно, розуміє значення кримськотатарського чинника, корінного народу Криму. І вони, звичайно, дуже зацікавлені в тому, щоб кримські татари співпрацювали з окупаційною владою і, скажімо, визнали окупацію. Але оскільки цього не відбувається і у великому масштабі не відбудеться, тому, я думаю, ситуація буде загострюватися між владою і кримськими татарами. Зараз, правда, робляться спроби внести розкол серед кримських татар, знайти таких людей, яким посади можуть якісь пропонувати, якісь привілеї. З іншого боку, вони тиснуть на бізнес, погрожують, кажуть – якщо ти не будеш себе правильно вести, ти не зможеш створити свій бізнес. Такі ось кроки, дуже схожі на заходи радянської влади, але, в той же час, схожі і на ті заходи , які проводив режим Януковича теж. Треба сказати, 4 роки спецслужби України та Росії працювали дуже дружно проти кримських татар.
Д.Г.: Ви говорили про те, що напруга між російською владою і кримськими татарами зростатиме. Як вам здається, в який бік це може розвинутися, до чого це може дійти?
М.Д.: Ми будемо робити все можливе, щоб не дійшло до кровопролиття, але не все від нас залежить. Якщо будуть себе вільно почувати провокатори, які провокують напруженість між кримськими татарами і владою, якщо дійде до певної точки, дуже важко буде утримати людей від якихось неконтрольованих дій .
Д.Г.: Ви будете зараз намагатися потрапити на траурні заходи в Криму?
М.Д.: Ні, тому що марно. Це треба, як мінімум, 10 годин їхати на машині, потім кілька годин стояти в черзі на кордоні і знову отримати відмову, а потім 10 годин їхати назад. Я зараз таку розкіш не можу собі дозволити, бо дуже багато інших справ. Тим більше, що жалобні заходи, схоже, там не відбудуться – провести наш традиційний мітинг, ймовірно, не дозволять.
Д.Г.: Ви зараз депутат Верховної Ради. Чи будете ви ініціювати у Верховній Раді що-небудь, що стосується Криму?
М.Д.: Верховна Рада мало що може прийняти, змінити ситуацію. Тут дещо інші дії повинні бути. Але щодо Верховної Ради ми, звичайно, зробимо все, що можемо, але ми зараз створюємо структури – і прокуратуру, і департамент у справах Криму, які будуть займатися тільки цими проблемами. Однак, за великим рахунком, звільнення Криму не від цього буде залежати. Ситуацію контролює Росія. Говорити виразно, що наші закони будуть працювати, не доводиться. Проте, Україна робить усе, виходячи з того, що Крим – територія України. Але я не думаю, що Україна буде силовим методом намагатися зараз заволодіти Кримом.
Д.Г.: Наскільки ви розраховуєте на Європу і США в сенсі, якщо не повернення Криму Україні, то хоча б нормального існування, нормального життя кримських татар на цій території?
М.Д.: Я думаю, без повернення Криму в Україну нормального життя не буде. Тому всі зусилля повинні бути спрямовані на повернення. Другий варіант – дуже нехороший. Звичайно, народ нікуди не зникає, будь то колоніальний режим, окупаційний – люди все одно будуть жити. Звичайно, будуть шукати якісь шляхи проживання, зберігаючи свою державність, хоча це дуже важко.
Д.Г.: Чи є вже приклади очевидного якого насильства – фізичного, економічного, морального – з боку промосковської кримської влади щодо кримських татар?
М.Д.: Так хоча б те, що примушують всіх людей обов’язково бути громадянами Росії, а ті, які не будуть приймати громадянства, будуть розглядатися як іноземці. Це образа для всього народу. Люди, які приїхали на танках, будуть вирішувати, хто має право жити в Криму, а хто – ні? Якщо ти не приймаєш російського громадянства, то до тебе ставляться як до іноземця. Це обурливо, це не входить ні в які рамки. Тим більше, нещодавно в Думі прийняли закон про кримінальну відповідальність за приховування другого громадянства. Думаю, що ситуація і в цьому питанні буде ускладнюватися. Є люди, які говорили: гаразд, візьмемо їх паспорт, але будемо зберігати своє українське громадянство до кращих часів, а тепер виходить, що, з точки зору російського законодавства, вони будуть розглядатися як злочинці. Це ще більше ображає. Закон, який ми у Верховній Раді прийняли про окуповані території, передбачає, що якщо нав’язали паспорт, але людина не відмовився офіційно від українського громадянства, він все одно його зберігає. А зараз для того, щоб цього не було, Росія приймає інший закон, що передбачає навіть кримінальну відповідальність за те, що людина має інше громадянство. Словом, ні до чого хорошого все це справа не веде.
