Кінорежисер Джеймс Кемерон побував у найглибшій точці планети

26-го березня, опівдні за місцевим часом, режисер фільмів «Титанік», «Аватар» і «Термінатор» повернувся з найглибшого місця Землі – Маріанського жолоба. Ця западина у 50 разів більша від Великого каньйону, а її глибина перевищує висоту гори Еверест. Своїми першими враженнями від побаченого Джеймс Кемерон поділився із членами його команди та журналістами:

«Це безлюдне, схоже на місячну поверхню, місце. У мене таке відчуття, що це місце ізольоване від усього. Склалося враження, що, буквально, протягом одного дня я побував на іншій планеті і повернувся».

Подорож Кемерона тривала сім годин. На дно прірви 57-річний режисер спускався в одномістній капсулі торпедної форми. Над її розробкою упродовж восьми останніх років працювала команда інженерів та і сам мандрівник.

«Через високий тиск капсула зменшилась майже на 8 сантиметрів. Вікно, через яке я дивився, вигнулось всередину під тиском більше тонни на квадратний сантиметр», – зазначив Кемерон.

Судно обладнане 3D відеокамерами та цифровими світлодіодними вишками, які освічували океанічну темряву. Капсула також має автоматичну руку для зняття зразків породи дна океану. Кемерон сфотографував місце свого приземлення, однак через проблеми з управлінням автоматичною рукою, на поверхню вдалося підняти лише незначну кількість океанічного осаду.

«Будь-які тварини, які там живуть, прилаштувались до великого тиску та суцільної темряви. Вони здебільшого білого кольору. Деякі з них біолюмінесцентні. Деякі зовсім не мають очей», – ділиться враженнями мандрівник.

Подорож Кемерона на дно Маріанської западини багато в чому опиралась на досвід експедиції, здійсненої у 1960-му році батискафом «Трієст». Капітаном цього історичного морського вояжу був Дональд Волш. Тоді молодий лейтенант флоту разом зі швейцарським науковцем Жаком Піккардом, досягли рекордної глибини у Тихому океані.

«Нашим завданням було керувати батискафом, а науковці у лабораторії планували проекти і вибирали апаратуру для проведення вимірів та відбору проб в океані», – каже колишній військовий океанограф Дональд Волш.

Сьогодні батискаф знаходиться у музеї військово-морських сил у Вашингтоні.

«Фактично, це підводна повітряна кулька. Складається з двох частин: перша – довгий циліндричний об’єкт, наповнений легшою від води рідиною – авіаційним пальним, завдяки чому він втримується на воді. А друга частина – це кабіна для переляканих людей», – з гумором пояснює Волш.

Океанограф Волш каже, що у результаті занурення «Трієсти» з’явилися вдосконалені моделі підводних світел, камер, двигунів, електричні системи:

«Що може краще продемонструвати безпечність цього апарату, ніж повернення з найглибшого місця неушкодженим і в робочій формі».

52 роки пізніше Дональд Волш, був серед команди Кемерона, який повторив подорож його «Трієсти» і успішно повернувся, щоби розповісти про це іншим.