«Леді» – історія життя та боротьби бірманської активістки Аун Сан Су Чжі

Вихід на екрани фільму «Леді» співпав зі звільненням Аун Сан Су Чжі з-під домашнього арешту та її переконливою перемогою на довиборах у парламент. Держсекретар США Гілларі Клінтон привітала розвиток подій у Бірмі:

«В одній з наших останніх телефонних розмов я їй сказала, що вона з символу перетворилася у діючого політика. Подолавши до певної міри подібний шлях, я з власного досвіду знаю, наскільки це важко. Тому що, відтак, починається повсякденна праця у парламенті, де необхідно іти на компроміси, у чому і є суть демократії».

Стрічка Люка Бессона – це розповідь про боротьбу Аун Сан Су Чжі проти авторитарного режиму і корупції та її сміливий шлях, який почався ще у 1947-му році. Тоді її батька, лідера продемократичного руху Генерала Аун Сана, було вбито. Дівчині тоді було три роки.

Проходить кілька десятків років, Аун Сан Су Чжі, домогосподарка та мати двох синів, живе у Великобританії. Відтак вона збирається до Бірми, щоб відвідати свою хвору маму, але ніколи не повернулась. , Аун Сан Су Чжі стала політичною активісткою. У 1988-му році вона звернулась до півмільйона людей, які зібрались на площі у Рангуні, із закликом до встановлення демократії. Акторці Мішель Йео, яка грає Аун Сан Су Чжі, ця промова далась нелегко. Бірманську мову їй довелось опанувати всього за 8 місяців.

«Це був перший раз, коли вона зверталась до своїх прихильників. Вони повинні були зрозуміти, що вона – послідовниця свого батька і вона служитиме своєму народу. Попри те, що вона вийшла заміж за англійця та жила за кордоном, її серце завжди залишалось у Бірмі», – каже Мішель.

Через рік Су Чжі посадили під домашній арешт, який тривав 15 років. Бессон каже, що був вимушений відтворити життя Су Чжі в ізоляції, не маючи багато інформації про ті роки:

«Вона під домашнім арештом. Бірма офіційних осіб не приймала, лише туристів. Так що було дуже важко збирати інформацію. Тому ми відтворювали будинок на основі двохсот фотографій. Ми скористались програмою Ґуґл Земля, зробили вимірювання, відстань від будинку до озера, решти об’єктів. Так що ми створили такий самий будинок, такі ж портьєри, таке ж піаніно – все, як у справжній хаті Су Чжі.

Цей фільм також і історія кохання. У ньому показаний біль фізичної розлуки з її чоловіком Майклом Ерісом та його безкінечна підтримка. Бессон каже, що одночасний вихід фільму на екрани та перемога Су Чжі на довиборах – випадковість. Гілларі Клінтон подивилась фільм перед тим, як уперше зустрілась з його героїнею:

«Це просто чудова стрічка, я мала велику честь подивитися її по дорозі до Бірми. І я особливо хочу подякувати режисеру за її створення. В нашій культурі, кінематограф має величезний вплив на суспільство».

Критики кажуть, що актрисі Мішель Йео вдалося показати справжню Су Чжі, а сам фільм дає глядачу можливість насправді зрозуміти, на які жертви пішла лауреатка Нобелівської премії миру заради ідеї демократії.