Путін сподівається, що економічні збитки від санкцій рано чи пізно змусять Захід відступити, і що довше триватиме протистояння, то більшими будуть шанси, що Захід «піддасться своїй звичній жадібності та безхребетності», пише директор Центру Карнегі-Європа Ян Тешау у статті «Українське комунікаційне протистояння» на сайті.
Щоб прискорити капітуляцію Заходу, Кремль режисирує ретельно сплановану та майстерно реалізовану комунікаційну кампанію, покликану змінити громадську думку в ключових західних країнах, пише автор і посилається на свій перший досвід нападу десятків інтернет-тролів у Твіттері минулого тижня.
На перший погляд, цей «хрестовий похід Кремля» виглядав дуже організованим, пише політолог: час було обрано ідеально, облікові записи авторів у Твіттері виглядали достатньо реальними, а відмінності між повідомленнями здавалися достатньо великими. Однак ретельніший аналіз показав, що повідомлення здебільшого були «штамповками», так, ніби вони слідували «темникам» згори.
«Загалом цей епізод нагадав мені тактику Червоної армії – не надто продуману, але масовану, добре організовану та дисципліновану», – пише автор. Однак водночас це змусило його замислитися: що робить Захід для того, щоб відбивати ці атаки?
«Загалом зусилля офіційного Заходу з опору цунамі дезінформації та обману, що походить безпосередньо з Москви, навіть особисто від найвищих російських посадовців, були дуже кволими. Кмітлива боротьба з тролінгом, як це робить посольство Сполученого Королівства в Києві, стало поодиноким винятком. Така слабка відповідь – це ганьба», – пише Тешау.
Однак, на його думку, Заходу не треба перейматися пошуком хитріших стратегій, щоб боротися з російською пропагандою. Так, у Росії Путін має майже необмежену свободу виставляти речі в потрібному йому світлі, на відміну від західних урядів – особливо беручи до уваги, що «чимала частина ЗМІ на Заході мають принаймні, м’яко кажучи, дещицю симпатії до Путіна».
«Однак попри позірний дисбаланс, Заходу не потрібно вигадувати та підтримувати великою ціною паралельну «правду», нитки якої видно повсюди. Інакше кажучи, Заходу не треба опускатися до пропаганди, він може покладатися на силу фактів», – пише Тешау.
Він радить урядам регулярно проводити брифінги для світових і місцевих ЗМІ про події в Україні, щонайменше двічі на тиждень; створити та популяризувати веб-сайти з оригінальними матеріалами; та розглядати соціальні медіа як дуже важливі канали, які не можна віддавати «оплачуваним з Кремля тупакам».
«Це дешева, ефективна стратегія. Насправді це ще й досить весело. Щось на зразок «Сердитих пташок» – руйнувати одну брехливу хитку хатку за іншою. У неї треба грати частіше», – підсумовує автор.
«Непереможний» пан Путін» – під таким заголовком вийшла сьогодні редакційна стаття у Washington Post.
Російський президент поводиться так, ніби йому нічого боятися від США та ЄС: продовжує надсилати в Україну війська, ще міцніше втягує Абхазію у свою орбіту та оголошує себе «непереможним».
За словами Путіна, він ніколи не припустився «глобальної чи стратегічної» помилки за всі свої 15 років при владі, оскільки «ніколи не приймає випадкових рішень, рішень, які можуть мати наслідки, яких я не передбачив».
Можливо, так він намагався заспокоїти росіян, які починають хвилюватися через економічні труднощі та санкції Заходу – а можливо, він просто вирахував, що Росія легко переживе ці санкції, а нових не буде, пише газета.
«Здається, Захід втомився від протистояння з Росією навіть попри те, що імперіалізм пана Путіна посилюється. На прес-конференції в Австралії цього місяця президент Обама оголосив, що задоволений теперішнім рівнем санкцій одразу після того, як підтвердив, що Росія брутально порушує припинення вогню в Україні», – пише газета.
Тим часом віце-президент США Джо Байден вкотре відхилив прохання українських лідерів надати смертоносну зброю, яка могла б допомогти зупинити російську агресію. «Замість цього він повчав демократично обраний уряд про необхідність запроваджувати сувору економію та здійснювати законодавчі реформи», – пише видання.
Своєю чергою Європейський Союз останнім часом запровадив лише суто символічні санкції, додавши ще кількох осіб до чорного списку. Однак санкції не зупинили Путіна, і якщо Захід не запровадить нові санкції, Кремль і надалі діятиме так, ніби йому нічого не загрожує.
