На форумі в Давосі Віктор Янукович зізнався у вірності євроінтеграції. Європейський вектор незмінний і пріоритетний, – заявив президент України, виступаючи у четвер на зібранні лідерів світової економіки.
Про своє бажання інтегруватися в ЄС український лідер говорить не вперше. Так само не вперше заяви дисонують з діями. Ось і тепер запевнення у відданості європейському курсу пролунало на тлі прямо протилежних кроків. Плювком в лице Європі з її вимогами припинити вибіркове правосуддя стало нове обвинувачення, пред’явлене лідерові опозиції Юлії Тимошенко.
Чого насправді хоче Віктор Янукович? Чи він дійсно бажає підписати Угоду про асоціацію з Євросоюзом? Чи, навпаки, таємно мріє про Митний союз і шукає приводу зірвати євроінтеграцію? Поміркувати над цим Голос Америки запросив експертів. До спроби психоаналізу ми залучили екс-міністра закордонних справ Володимира Огризка, керівника Інституту глобальних стратегій Вадима Карасьова, директора соціологічної служби «Український барометр» Віктора Небоженка та експерта з проблем міжнародної безпеки Євгена Жеребецького.
Володимир Огризко: «Янукович хоче в Євросоюз, бо не хоче лягати під Росію»
«Немає в України іншого шляху, ніж шлях до Європи. І як би там не було, це розуміють усі, включаючи представників теперішньої влади. Я щиро вірю, що Янукович хоче в Євросоюз. Бо лягти під Москву – це для нього означало б втратити все набуте за останні роки. Адже очевидно, що повернення в «совок» – це кінець для власних перспектив. Чи можуть люди при здоровому глузді бажати собі гіршого? Звісно, що ні. Тому я щиро вірю: почуття самозбереження підкаже нашим керманичам саме європейський вибір. Є, однак, інша проблема. Обравши Євросоюз, доведеться позбутися «совкових» правил гри, які є такими приємними і звичними. Доведеться від правильних слів перейти до правильних кроків. Оце протиріччя, яке треба буде в якийсь момент вирішити! І це може, звичайно, потривати довше, ніж було у наших західних сусідів».
Вадим Карасьов: «Янукович не хоче ні в Європейський Союз, ні під Росію»
«Той, хто знається на українській політиці і взагалі на пострадянській «візантійщині», не дивується заявам Януковича. Бо не скаже ж Янукович після того, як прокурори відкрили нову справу проти Тимошенко, що він відмовляється від європейського вектора. Навпаки! Тим більше необхідно говорити про те, що європейський вектор залишається незмінним в українській зовнішній політиці. Це абсолютно логічно з точки зору пострадянської «візантійської» моделі політики – говорити не те, що є насправді, а те, чого немає. І говорити для того, щоб закамуфлювати реальні дії, які суперечать заявам. Кінець кінцем, Янукович не хоче бути Лукашенком, який говорить те, що думає.
Стосовно ж того, чи хоче він в Європейський Союз, – ні, не хоче. Але він і під Росію не хоче. Його влаштовує нинішня ситуація. Балансування між Митним союзом і Європейським Союзом. Оця певна закритість, дистанційованість як від російського впливу, так і від європейського впливу. Але для того, щоб остаточно не закрити перед собою можливості європейської спільноти, у тому числі фінансові, і не залишитися сам на сам з Путіним, Януковичу потрібна ось така неохоча, вимушена, повзуча напівінтеграція до Європейського Союзу. Ось його президентська мрія!»
Віктор Небоженко: «Янукович іще не подумав, чого він насправді хоче»
«Коли він їде в Москву, він каже, що він прихильник євразійської інтеграції. А коли приїздить у Давос чи Брюссель, він згадує про те, що, загалом, любить Європу. І в цьому проблема – оця його патологічна дипломатична ввічливість. Туди, куди він їде, він каже те, що від нього хочуть почути.
Тут психоаналіз не потрібен. Я не шукав би тут роздвоєння особистості. Ні, це така легкість незвичайна. У Гоголя був відомий персонаж – Хлєстаков. Янукович – це хлєстаковський тип. Хоче сподобатись і Брюсселю, і Кремлю.
Чого він сам хоче насправді? В Європу чи у Митний союз? Він ще про це не подумав».
Євген Жеребецький: «У випадку Януковича психоаналіз не надається»
«Януковичу ні Євросоюзу, ні Митного союзу не треба. Він би хотів – в ідеалі – оточити Україну «колючкою», і щоб ніхто не втручався. Тобто він не проєвропейський, не проросійський, не проукраїнський. Він про-януковичський.
Психоаналіз у цьому випадку не надається. Насправді все дуже просто, бо це дуже примітивний чоловік. Радники, які оточують його і працюють проти цієї держави, кажуть йому: Україна важлива для Європи, і що б ти не зробив, все одно вони це з’їдять. Радники кажуть: ти їм вішай лапшу і добивайся свого; все одно полегшать візовий режим, все одно підпишуть Асоціацію. Тому тут іде цинічна примітивна гра за принципом «а куди ви дінетеся».
І досі йому все сходило з рук. Він фактично знищив не лише правову і судову систему, економіку, – він державу знищив. Зараз якщо ще скасують обов’язковий військовий призов, то в нас і армії не буде. Є Служба безпеки, яка стала фактично Службою небезпеки. Міліція, яку бояться більше, ніж бандитів. Взагалі держава як така, як інституція, перетворюється на фікцію. Держава більше не захищає ні громадянина, ні саму себе.
Янукович переходить усі межі. А значить, нинішня тиша оманлива. І рано чи пізно тут рвоне».
Про своє бажання інтегруватися в ЄС український лідер говорить не вперше. Так само не вперше заяви дисонують з діями. Ось і тепер запевнення у відданості європейському курсу пролунало на тлі прямо протилежних кроків. Плювком в лице Європі з її вимогами припинити вибіркове правосуддя стало нове обвинувачення, пред’явлене лідерові опозиції Юлії Тимошенко.
Чого насправді хоче Віктор Янукович? Чи він дійсно бажає підписати Угоду про асоціацію з Євросоюзом? Чи, навпаки, таємно мріє про Митний союз і шукає приводу зірвати євроінтеграцію? Поміркувати над цим Голос Америки запросив експертів. До спроби психоаналізу ми залучили екс-міністра закордонних справ Володимира Огризка, керівника Інституту глобальних стратегій Вадима Карасьова, директора соціологічної служби «Український барометр» Віктора Небоженка та експерта з проблем міжнародної безпеки Євгена Жеребецького.
Володимир Огризко: «Янукович хоче в Євросоюз, бо не хоче лягати під Росію»
«Немає в України іншого шляху, ніж шлях до Європи. І як би там не було, це розуміють усі, включаючи представників теперішньої влади. Я щиро вірю, що Янукович хоче в Євросоюз. Бо лягти під Москву – це для нього означало б втратити все набуте за останні роки. Адже очевидно, що повернення в «совок» – це кінець для власних перспектив. Чи можуть люди при здоровому глузді бажати собі гіршого? Звісно, що ні. Тому я щиро вірю: почуття самозбереження підкаже нашим керманичам саме європейський вибір. Є, однак, інша проблема. Обравши Євросоюз, доведеться позбутися «совкових» правил гри, які є такими приємними і звичними. Доведеться від правильних слів перейти до правильних кроків. Оце протиріччя, яке треба буде в якийсь момент вирішити! І це може, звичайно, потривати довше, ніж було у наших західних сусідів».
Вадим Карасьов: «Янукович не хоче ні в Європейський Союз, ні під Росію»
«Той, хто знається на українській політиці і взагалі на пострадянській «візантійщині», не дивується заявам Януковича. Бо не скаже ж Янукович після того, як прокурори відкрили нову справу проти Тимошенко, що він відмовляється від європейського вектора. Навпаки! Тим більше необхідно говорити про те, що європейський вектор залишається незмінним в українській зовнішній політиці. Це абсолютно логічно з точки зору пострадянської «візантійської» моделі політики – говорити не те, що є насправді, а те, чого немає. І говорити для того, щоб закамуфлювати реальні дії, які суперечать заявам. Кінець кінцем, Янукович не хоче бути Лукашенком, який говорить те, що думає.
Стосовно ж того, чи хоче він в Європейський Союз, – ні, не хоче. Але він і під Росію не хоче. Його влаштовує нинішня ситуація. Балансування між Митним союзом і Європейським Союзом. Оця певна закритість, дистанційованість як від російського впливу, так і від європейського впливу. Але для того, щоб остаточно не закрити перед собою можливості європейської спільноти, у тому числі фінансові, і не залишитися сам на сам з Путіним, Януковичу потрібна ось така неохоча, вимушена, повзуча напівінтеграція до Європейського Союзу. Ось його президентська мрія!»
Віктор Небоженко: «Янукович іще не подумав, чого він насправді хоче»
«Коли він їде в Москву, він каже, що він прихильник євразійської інтеграції. А коли приїздить у Давос чи Брюссель, він згадує про те, що, загалом, любить Європу. І в цьому проблема – оця його патологічна дипломатична ввічливість. Туди, куди він їде, він каже те, що від нього хочуть почути.
Тут психоаналіз не потрібен. Я не шукав би тут роздвоєння особистості. Ні, це така легкість незвичайна. У Гоголя був відомий персонаж – Хлєстаков. Янукович – це хлєстаковський тип. Хоче сподобатись і Брюсселю, і Кремлю.
Чого він сам хоче насправді? В Європу чи у Митний союз? Він ще про це не подумав».
Євген Жеребецький: «У випадку Януковича психоаналіз не надається»
Обравши Євросоюз, доведеться позбутися «совкових» правил гри, які є такими приємними і звичними. Доведеться від правильних слів перейти до правильних кроків. Оце протиріччя, яке треба буде в якийсь момент вирішити! І це може, звичайно, потривати довше, ніж було у наших західних сусідів.
Володимир Огризко
«Януковичу ні Євросоюзу, ні Митного союзу не треба. Він би хотів – в ідеалі – оточити Україну «колючкою», і щоб ніхто не втручався. Тобто він не проєвропейський, не проросійський, не проукраїнський. Він про-януковичський.
Психоаналіз у цьому випадку не надається. Насправді все дуже просто, бо це дуже примітивний чоловік. Радники, які оточують його і працюють проти цієї держави, кажуть йому: Україна важлива для Європи, і що б ти не зробив, все одно вони це з’їдять. Радники кажуть: ти їм вішай лапшу і добивайся свого; все одно полегшать візовий режим, все одно підпишуть Асоціацію. Тому тут іде цинічна примітивна гра за принципом «а куди ви дінетеся».
І досі йому все сходило з рук. Він фактично знищив не лише правову і судову систему, економіку, – він державу знищив. Зараз якщо ще скасують обов’язковий військовий призов, то в нас і армії не буде. Є Служба безпеки, яка стала фактично Службою небезпеки. Міліція, яку бояться більше, ніж бандитів. Взагалі держава як така, як інституція, перетворюється на фікцію. Держава більше не захищає ні громадянина, ні саму себе.
Янукович переходить усі межі. А значить, нинішня тиша оманлива. І рано чи пізно тут рвоне».
