37 років тому в життя Ріти прийшла нова реальність: рак грудей.
"Нібито впала перед очима завіса. Що? У мене рак? Як таке може бути? Лікар сказав, що у мене є вибір, що робити далі. Я відразу – ні, я нічого не хочу робити. А він мені – ні, це, як раз, не варіант", - розповідає Ріта Айзенберг.
На той час Ріті було 49 років, в неї був щасливий шлюб та троє синів-підлітків. "Я їх посадила, і ми про це поговорили. Розказала їм, що в мене буде реконструктивна операція, що все буде гаразд, я одужаю…. Я написала їм прощальні листи. Так, про всяк випадок. Не пам’ятаю, віддала я їм їх чи ні. Треба спитати Адама", - каже Ріта.
Старшому сину Адаму тоді було 16.
"Я не пам’ятаю такого листа. Я пам’ятаю, як прочитав листа мами до батька. Вона не знає про це. Вона дуже красномовно написала, як вона його кохає. Було зрозуміло, наскільки вона хвилювалась про те, що на нас чекає у майбутньому… Ми всі знали, нам доведеться стати відповідальнішими. Три гіперактивних хлопця. Настав час подорослішати. Вона знала, що ми дуже її любили. Ми всі в родині стали ближчими один до одного. ЇЇ хвороба примусила нас усіх подорослішати", - ділиться син Ріти Адам Айзенберг.
Ріті зробили мастектомію, а потім, що на той час було достатньо складною процедурою, реконструктивну пластику. Через два роки нова пухлина - повторна операція. Минуло кілька місяців - нове утворення. Довгоочікуване одужання приніс курс радіотерапії. Вже понад 30 років Ріта живе без раку.
Часто я навіть не пам’ятаю, що у мене був рак
"Тепер я навіть про це не думаю. Імплантат трошки затвердів і не такий уже гарний, але я на це не звертаю уваги. Часто я навіть не пам’ятаю, що у мене був рак. Це було так давно", - розповідає Ріта.
Ріта виросла в активній родині, завжди вела здоровий спосіб життя, правильно харчувалась. З дитинства багато плавала, не закинула заняття і після народження дітей. "Мені здається за всі ці роки, що я плавала, я проплила відстань через всю країну і назад. Тому що довгий час у мене була норма – півтора кілометри на день, щодня", - каже Ріта.
Саме плавання, пригадує Ріта, тоді у перші місяці хвороби, врятувало її від повного розпачу. Ріта каже:
Хтось медитує, я плаваю!
"Певний час пішов на те, щоби підняти руку. Але навіть під час опромінення я плавала, тому що плавання мене врівноважує. Хтось медитує, я плаваю!"
У такому ж дусі Ріта виховувала і своїх синів, спорт десятиліттями був невід’ємною частиною життя хлопців. Відтак, Адам вирішив – настала його черга повернути борг – вивести захоплення мами на новий рівень.
Щорічно у США проходять олімпійські ігри для людей старшого віку. Жінки та чоловіки віком від 50 років змагаються у різних категоріях, у тому числі плаванні, спочатку на рівні штату, а потім вже на загальнонаціональній Олімпіаді. Адам закидає вудочку – заохочує Ріту позмагатися.
"Коли він вперше прийшов до мене з цією ідеєю, я йому кажу – о ні, я не хочу цього робити, у мене нема змагального духу. А він мені – ну так і не змагайся, просто пливи, просто отримуй задоволення. Я погодилась, і що ви думаєте – у мене прокинувся дух змагання. Я почала тренуватися, підганяти себе…Але я думаю, вже достатньо, тепер просто хочу плисти за течією…" - розповідає вона.
Ріта тоді здобула дві золоті медалі у своїй віковій категорії на дистанціях 200 та 500 метрів у штаті Мериленд та стала четвертою на загальнонаціональній Олімпіаді.
"Коли вона повернулась з Ігор з подвійним золотом та сріблом, вона подякувала мені за те, що я спонукав її. Пригадую, сказала тоді – принаймні тепер мій некролог буде набагато цікавішим. Непоганий підхід, правда?" - розповідає та сміється Адам.
Одна з речей, яких я навчилася, - не піддаватися стресу
Ріта каже, без підтримки родини та друзів навряд чи впоралася б із недугою. А тим, хто бореться із хворобою, радить – не тримайте все у собі, звертайтесь по допомогу, і… жодного стресу.
Ріта каже: "Одна з речей, яких я навчилася, - не піддаватися стресу. Я намагаюсь стресові ситуації відставляти в бік. Плавання, ходіння пішки, час на природі допомагають мені протистояти стресу. І Піппін, коли він сидись у мене на руках!....(звертається до песика) Так, ти найбільший захисник від стресу!"
Сьогодні Ріті 86, вона доглядає за своїм хворим чоловіком, активна в громаді, волонтерить гідом по столиці. А в Адама для мами вже назрів черговий пригодницький план – повезти її на Кубу, де Ріта, молодою жінкою, із сестрою та найкращою подружкою подорожувала у 50-х.
--
Понад триста тисяч американок щороку дізнаються, що мають рак грудей. Приблизно сорок тисяч жінок кожного року програють боротьбу цій хворобі. Однак, завдяки програмам ранньої діагностики та новим методам лікування, кількість смертей постійно зменшується. У наш час, статистика виживання складає 83 відсотки через 10 років після діагнозу. На сьогодні в країні понад три мільйони жінок, які або мають або пережили рак молочної залози.
Дивіться також: MassSpec Pen може за секунди виявити рак з точністю до 96%
