Головний виклик на 2015 рік – це війна. Однак очевидно, що від продовження війни, не кажучи вже про ескалацію конфлікту, програють усі, хто в нього втягнутий. І на відміну від ситуації навесні та влітку, всі сторони конфлікту виступають за його припинення. І хоча розраховувати на мирне врегулювання війни на Донбасі не доводиться, але конфлікт буде заморожений. І хоча він нагадуватиме друге Придністров'я, але війна – ще гірше, переконує в інтернет-виданні «Главком» політолог Володимир Фесенко. Він визнає, що варіант заморожування конфлікту – не оптимальний вихід із кризи, але це «менше зло», яке влаштовує і Путіна, і Порошенка, і Захід. І хоча політолог не виключає тимчасової локальної ескалації конфлікту, однак, на його думку, ймовірність масштабної війни мінімальна. Адже активізація конфлікту проти України означатиме для Кремля повний крах російської економіки. Поразка в цій війні плюс економічна криза і як наслідок – криза у верхах стануть катастрофою для російської державності. Так що ймовірність війни – 1-2%, а тимчасового локального конфлікту – 20-25%, прогнозує політолог.
Від перших заворушень, спровокованих росіянами в Донецьку і Луганську, минуло близько дев’яти місяців, нагадує дописувач сайту «Тиждень.ua». За цей час Донбас перетворився на зону жорстоких бойових дій. Зруйновані тисячі будинків, уздовж доріг іржавіє спалена бронетехніка, поля і лісосмуги заміновані, виробництва зупинені, мости та залізничні шляхи підірвані. Тут тепер панують безправ’я і бідність. Однак можливості обуритися в жителів Донбасу вже немає. На мітинги їх більше не кличуть, масовка бандитам вже не потрібна. А за спроби штурму адміністративних будівель у Луганську та Донецьку тепер доведеться розплатитися життям. Керівники невизнаних республік звикли вирішувати питання за допомогою зброї. Спрогнозувати, яке майбутнє очікує захоплену бандитами територію неважко. Будучи невизнаною, вона не матиме змоги експортувати товари, а в умовах, коли бізнесменів шантажують, грабують і вбивають, найімовірніше, втратить і малий бізнес. Втеча капіталів та бізнесу з Донбасу вже набула характеру стійкої тенденції. Працювати в Росії та отримувати московські зарплати, як про це мріяли мешканці східних областей, уже не вийде. Натомість доведеться працювати в «ДНР». Поки що безплатно. За їжу. У буквальному сенсі. Донбас хотів у Росію, але від самого початку повернув не туди. І завдяки провокаторам на всіх парах мчить не до процвітання, а в економічну прірву. Та звернути з цього шляху тепер набагато складніше, ніж навесні.
Дописувач інтернет-видання «Телекритика» розповідає, чому не варто вимагати від Петра Порошенка в будь-який спосіб позбутися «5-го каналу». Тут постають питання: кому, як і що далі. Адже «5-й канал» – далеко не лідер телеринку і, як усі українські телеканали, є дотаційним. Коло потенційних покупців «5-го каналу» обмежується олігархами, які вже контролюють понад 75% телевізійного ринку. А перехід президентського каналу до групи Коломойського, Фірташа/Льовочкіна, Ахметова чи Пінчука, ймовірно, потягне за собою зміну редакційної політики. У відкритому протистоянні між олігархами беруть участь майже всі телеканали, а ті, що не виконують чорної роботи, відпрацьовують панегіриками про доброчинність своїх інвесторів. Крім неминучої критики на адресу президента, яку викличе угода з будь-якою з олігархічних груп, продаж «5-го каналу» рано чи пізно означатиме втрату одного з порівняно небагатьох джерел неупередженої інформації. Тому, на думку дописувача, значно конструктивніше було б вимагати від президента закріплення реальних гарантій невтручання в редакційну політику, відлучення новоявленого міністра Юрія Стеця від навіть опосередкованого управління каналом, економічної прозорості, білих зарплат для співробітників каналу. Хоча такі вимоги мали б виходити передусім від співробітників «5-го», зазначає видання у статті «Продай слона».
| Передрук з "Радіо Свобода" |
