На кожні сто тисяч американців приблизно 760 відбуває покарання. В країні діє багато програм соціальної і трудової реабілітації засуджених після їх звільнення. Чотири роки тому у Каліфорнії була започаткована програма підготовки у в’язницях священиків. Фінансують цей проект євангелісти, які виділили під нього кілька мільйонів доларів. Останніми роками програма розрослась, і на сьогодні діє у чотирьох штатах.
В’язниці, швидше, асоціюються з місцем відбуття покарання за вчинені злочини і проступки. Мало хто дивиться на виправні установи, як на реабілітаційні центри, де засуджені вчаться добру і вмінню допомагати іншим.
Роберту Росу 32 роки. Третину свого життя він провів за ґратами. Остання судимість за пограбування банку. Роберт згадує, як родинні проблеми і брак грошей підштовхнули його на злочин. Сьогодні Роберт інша людина. Чоловік каже, що розкаятися і почати нове життя йому допомогла віра. Тепер його день минає у молитвах і церковних співах при в’язничній капличці:
«Коли я кажу людям, що вдячний за 15 років і 4 місяці, на які був засуджений, на мене дивляться як на божевільного, думають, що я на якихось ліках. Мене запитують: «Як? Таке буває?», а я відповідаю: «Саме стільки часу мені знадобилося знайти Ісуса Христа, повірити в нього і дозволити йому повести мене за собою»».
Цей реабілітаційний центр – один з багатьох у Каліфорнії, де було запроваджено релігійну програму навчання. Фінансується вона євангелістами і розрахована на те, щоби після звільнення колишні в’язні відкривали свої церковні приходи.
Найкращий друг Роберта, Пол Бернард розповів, що програма змінила і його. Ув’язнений за розбійницький напад, він тепер навернувся до Христової віри і став проповідувати вчення Боже іншим в’язням:
«Я знав про своє духовне покликання ще в 12 років, але я уникав цього довгі роки. А коли потрапив у в’язницю, то довірився Господу, і почав розуміти, що все одно повинен стати духовним наставником».
У своїй нові ролі духовного наставника Пол позбувся татуювання свастики, перекривши їх релігійними тату. Завдяки релігійній програмі у багатьох в’язнів з’явилися перспективи у житті:
«Інколи хочеться все покинути, одна винагорода за спасіння душі, порятунок життя змушує мене продовжувати промовляти і наставляти усіх, хто записався на цю програму».
Роберт і Пол сподіваються після звільнення у 2014-му році працювати з важкими підлітками у бідних районах, а можливо навіть одного дня створити власний музичний гурт.
«Коли я кажу людям, що вдячний за 15 років і 4 місяці, на які був засуджений, на мене дивляться як на божевільного, думають, що я на якихось ліках».Роберт Рос
Роберту Росу 32 роки. Третину свого життя він провів за ґратами. Остання судимість за пограбування банку. Роберт згадує, як родинні проблеми і брак грошей підштовхнули його на злочин. Сьогодні Роберт інша людина. Чоловік каже, що розкаятися і почати нове життя йому допомогла віра. Тепер його день минає у молитвах і церковних співах при в’язничній капличці:
«Коли я кажу людям, що вдячний за 15 років і 4 місяці, на які був засуджений, на мене дивляться як на божевільного, думають, що я на якихось ліках. Мене запитують: «Як? Таке буває?», а я відповідаю: «Саме стільки часу мені знадобилося знайти Ісуса Христа, повірити в нього і дозволити йому повести мене за собою»».
Цей реабілітаційний центр – один з багатьох у Каліфорнії, де було запроваджено релігійну програму навчання. Фінансується вона євангелістами і розрахована на те, щоби після звільнення колишні в’язні відкривали свої церковні приходи.
Найкращий друг Роберта, Пол Бернард розповів, що програма змінила і його. Ув’язнений за розбійницький напад, він тепер навернувся до Христової віри і став проповідувати вчення Боже іншим в’язням:
«Я знав про своє духовне покликання ще в 12 років, але я уникав цього довгі роки. А коли потрапив у в’язницю, то довірився Господу, і почав розуміти, що все одно повинен стати духовним наставником».
У своїй нові ролі духовного наставника Пол позбувся татуювання свастики, перекривши їх релігійними тату. Завдяки релігійній програмі у багатьох в’язнів з’явилися перспективи у житті:
«Інколи хочеться все покинути, одна винагорода за спасіння душі, порятунок життя змушує мене продовжувати промовляти і наставляти усіх, хто записався на цю програму».
Роберт і Пол сподіваються після звільнення у 2014-му році працювати з важкими підлітками у бідних районах, а можливо навіть одного дня створити власний музичний гурт.
