Китай вже давно розширює свій вплив на африканському континенті. Присутність Китаю в Африці на сьогодні відчувається усюди. Про амбіції Пекіна на континенті чи не найяскравіше свідчить двадцятиповерхова штаб-квартира Африканського Союзу в столиці Ефіопії Аддис-Абебі, яку Пекін свого часу збудував і подарував організації.
Вінстон Воул Собоєджо – професор Прінстонського університету. За його словами, коли країна досягає глобальної величі, вона намагається залишити після себе значні архітектурні пам’ятники, які б свідчили про її сходження на верхівку:
«Ми повинні переконатись, щоб разом з виникненням монументальних споруд відбувався і розвиток суспільства, адже саме це в решті решт має справжнє значення».
Китай завжди називав свої відносини з Африкою «союзом між братами» в «боротьбі проти колонізаторів». Зростаючий інтерес економічно потужного Пекіна до природних ресурсів Африки викликає серед деяких активістів та експертів певне занепокоєння. Китайський активіст Вей Жиншень каже, що інвестування Китаю в Африці часто відбувається за корупційними схемами, до яких і уряд, і приватний бізнес звикли бачити у Китаї:
«Ці люди звикли вести бізнес, вдаючись до корупційних механізмів в Китаї. Цю практику вони везуть і в Африку, що викликає незадоволення та спротив з боку пересічних африканців».
Вей додає, що європейські та американські корпорації через існуючі ризики, інвестують в Африці обережно та повільно, що залишає африканські ринки широко відкритими для Китаю:
«Тепер Америка та Європа зрозуміли, що такий підхід до Африки є проблематичним, що Африка вже майже перетворилась на подвір’я Китаю. Сьогодні США та Європа поспішають знайти спосіб змінити ситуацію. Я не певний, якими будуть їх кроки».
Народжений в Нігерії професор Собоєджо стверджує, що самі африканці позитивно ставляться до збільшення присутності американців та континенті:
«Багато людей насправді високої думки щодо багатьох речей у США. Наприклад, їм подобається їх система освіти, їм подобається, як у США дбають про довкілля. Їм подобаються також продукт, який пропонує американська кіноіндустрія чи їх галузь високих технологій».
Собоєджо додає, що США також можуть завоювати нових друзів та побудувати для себе нові можливості для інвестицій в Африці шляхом просування ідеї свободи самовираження та приймаючи у себе африканських іммігрантів з різноманітним життєвим досвідом:
«Я думаю, за допомогою таких кроків, за допомогою встановлення таких зв’язків, Африка поступово стане все більш вагомим торговельним партнером, від чого скористаються обидві сторони».
Президент Обама, за ознаками, дотримується подібної точки зору. У своїй промові під час турне країнами Африки він наголосив, що Вашингтон готовий посилити свою співпрацю та збільшити інвестиції. Він також не виключив можливості відновлення закону, який би зняв велику кількість митних тарифів на експорт з африканського континенту.
Вінстон Воул Собоєджо – професор Прінстонського університету. За його словами, коли країна досягає глобальної величі, вона намагається залишити після себе значні архітектурні пам’ятники, які б свідчили про її сходження на верхівку:
«Ми повинні переконатись, щоб разом з виникненням монументальних споруд відбувався і розвиток суспільства, адже саме це в решті решт має справжнє значення».
Китай завжди називав свої відносини з Африкою «союзом між братами» в «боротьбі проти колонізаторів». Зростаючий інтерес економічно потужного Пекіна до природних ресурсів Африки викликає серед деяких активістів та експертів певне занепокоєння. Китайський активіст Вей Жиншень каже, що інвестування Китаю в Африці часто відбувається за корупційними схемами, до яких і уряд, і приватний бізнес звикли бачити у Китаї:
«Ці люди звикли вести бізнес, вдаючись до корупційних механізмів в Китаї. Цю практику вони везуть і в Африку, що викликає незадоволення та спротив з боку пересічних африканців».
Вей додає, що європейські та американські корпорації через існуючі ризики, інвестують в Африці обережно та повільно, що залишає африканські ринки широко відкритими для Китаю:
«Тепер Америка та Європа зрозуміли, що такий підхід до Африки є проблематичним, що Африка вже майже перетворилась на подвір’я Китаю. Сьогодні США та Європа поспішають знайти спосіб змінити ситуацію. Я не певний, якими будуть їх кроки».
Народжений в Нігерії професор Собоєджо стверджує, що самі африканці позитивно ставляться до збільшення присутності американців та континенті:
«Багато людей насправді високої думки щодо багатьох речей у США. Наприклад, їм подобається їх система освіти, їм подобається, як у США дбають про довкілля. Їм подобаються також продукт, який пропонує американська кіноіндустрія чи їх галузь високих технологій».
Ми повинні переконатись, щоб разом з виникненням монументальних споруд відбувався і розвиток суспільства, адже саме це в решті решт має справжнє значенняВінстон Воул Собоєджо, професор Прінстонського університету
Собоєджо додає, що США також можуть завоювати нових друзів та побудувати для себе нові можливості для інвестицій в Африці шляхом просування ідеї свободи самовираження та приймаючи у себе африканських іммігрантів з різноманітним життєвим досвідом:
«Я думаю, за допомогою таких кроків, за допомогою встановлення таких зв’язків, Африка поступово стане все більш вагомим торговельним партнером, від чого скористаються обидві сторони».
Президент Обама, за ознаками, дотримується подібної точки зору. У своїй промові під час турне країнами Африки він наголосив, що Вашингтон готовий посилити свою співпрацю та збільшити інвестиції. Він також не виключив можливості відновлення закону, який би зняв велику кількість митних тарифів на експорт з африканського континенту.
