«У цьому є глибока символіка - в період кризи і хвилювання за долю України ми проводимо виставку, яка знаменує колосальний творчий порив українського мистецтва», - сказала «Голосу Америки» директор Українського музею в Нью-Йорку Марія Шуст.
Виставка «Інсценізація українського авангарду 1910-1920-х років» (Staging the Ukrainian Avant-Garde of the 1910s and 1920s) вперше демонструє в США ескізи театральних художників, що працювали в Києві, Харкові та Одесі в післяреволюційну епоху.
«Це був час небувалих естетичних відкриттів і невпинної формотворчості, - сказала Марія Шуст. - Україна в цьому сенсі не поступалася Європі та Росії. Власне, художники активно спілкувалися і переміщалися, збагачуючи один одного новим досвідом. Творчі експерименти українських майстрів післяреволюційної епохи не можуть не вражати уяву».
Марія Шуст нагадує, що музей вже показував роботи українських художників тієї епохи, в першу чергу - Бориса Косарєва і Анатоля Петрицького. На цій виставці до них додалися такі самобутні майстри сценографії як Вадим Меллер, Олександра Екстер, Костя Єлева, Ніссон Шифрин, Олександр Хвостенко-Хвостов, Василь Кричевський та інші. У загальній складності експонується 125 робіт з постійної колекції Музею театру, музики і кіно України в Києві, вперше привезених в США.
Як відзначають у вступній статті каталогу виставки Марія Шуст і Рената Холод, президент і голова ради піклувальників Українського музею, її організаторам вдалося отримати в Держдепартаменті США гарантію захисту від можливих юридичних домагань. Зауважимо, що побоювання такого роду, висловлювані офіційними особами Росії, стали в останні роки каменем спотикання на шляху організації виставок з російських музеїв на території США.
Змістовним і емоційним стрижнем експозиції стала діяльність видатного театрального режисера України Леся Курбаса і його театру «Березіль», відкритого ним в 1922 році в Києві, який пізніше переїхав до тодішньої столиці України м.Харків. У 30-ті роки радянські власті ополчилися на театр за «буржуазні впливи», Курбаса звинуватили в «націоналістичних збоченнях», відправили в ГУЛАГ, а в 1937 році розстріляли.
Глядач бачить ескізи декорацій і костюмів до низки новаторських спектаклів театру «Березіль». Особливо підкреслено новаторський характер Меллерового оформлення до таких вистав «Березоля», як «Джиммі Гіґґінз» Ептона Синклера (1923), «Газ» Ґеорґа Кайзера (1923), «Золоте черево» Фернанда Кроммелінка (1926) та естрадного ревю «Алло на хвилі 477» (1929).
Із збережених чорно-білих фотографій одній з постановок «Березіль» організатори виставки зробили свого роду «слайд-фільм», який дає живе уявлення про пошуки нової театральної мови.
Через бурхливі події останніх двох років, починаючи з Майдану, стало помітно, що американці значно більше, ніж раніше, цікавляться історією та культурою УкраїниМарія Шуст
Вражають ескізи Вадима Меллера, виконані в відточеному конструктивістському стилі. Не може не захоплювати масштаб обдарування Анатоля Петрицького, який з незмінним темпераментом слідував самим різним стилістичним моделям - від вишуканого супрематизму в дусі Малевича до розмашисто-незграбної експресії, що нагадує німецький експресіонізм і кубістичні роботи Пікассо і Брака.
«Ми відкрили виставку в лютому і за часом влаштували під конференцію Американської асоціації коледжів мистецтв (CAA), - розповіла «Голосу Америки» Марія Шуст. - Тим самим забезпечили собі хорошу відвідуваність, до нас прийшли професіонали, мистецтвознавці та історики мистецтва, ентузіасти європейського авангарду 10-20-х років. Взагалі вістка добре нам допомогла, поширюючи інформацію про незвичайну виставку».
«На жаль, мало людей в Америці знають про існування українського мистецтва, - продовжувала директор. - Через бурхливі події останніх двох років, починаючи з Майдану, стало помітно, що американці значно більше, ніж раніше, цікавляться історією та культурою України».
Мистецтво України тих далеких років не існувало у вакуумі та ізоляції, підкреслює Марія Шуст. Художники, люди театру, кіно, музики активно взаємодіяли з колегами в Європі та Росії. Після початку сталінського наступу на «формалізм» і насильницьке насадження «соціалістичного реалізму» деякі художники покинули Радянський Союз, ставши учасниками модерністських груп у Парижі, Берліні, виставок російського кубофутуризму і конструктивізму, кочівних по світу українських театральних труп, складених з емігрантів.
Кураторами виставки стали Тетяна Руденко, головний куратор Музею театру, музики і кіно в Києві, і Мирослава Мудрак, почесний професор історії мистецтва Університету Огайо.
«Музей наш невеликий, і ми ні в якій мірі не намагаємося конкурувати з нью-йоркськими художніми музеями-гігантами ні за показниками відвідуваності, ні за масштабами експозицій», - зауважила Марія Шуст.
Що стосується фінансування, то, за її словами, музею допомагають гранти від міста і штату, приватні пожертвування, в першу чергу - від американських і канадських українців. Раніше проведені кілька спільних виставок з українськими музеями, одна з них концентрувалася на особистості гетьмана Івана Мазепи і драматичних відносинах України, Росії та Швеції на початку 18-го століття.
Як розповіла Марія Шуст, вона народилася в Німеччині, її батьки, «переміщені особи», в Америку потрапили не відразу. Їх довго не пускали, оскільки її мати хворіла на туберкульоз. Коли, нарешті, отримали дозвіл, то спочатку оселилися в штаті Коннектикут. Марія закінчила Пенсільванський університет, отримала ступінь магістра мистецтв.
В Українському музеї вона працює з самого його заснування в 1976 році. Довгий час музей займав будівлю на 2-й авеню. У 1985 році було придбано будівлю на 6-й вулиці, двадцять років пішло на збір коштів і будівництво нової будівлі, в якому музей розташовується сьогодні. Шуст називає подружжя Юджіна і Деймель Шкляр як головних спонсорів, завдяки яким будівництво нового музею стало можливим. Як повідомляється на сайті музею, Юджін Шкляр - підприємець і інвестор у сфері високих технологій. У майбутньому році музей відзначить 40-річчя.
Нинішня виставка повинна завершитися у вересні, проте, як повідомила Шуст, американська сторона звернулася до колег у Києві з проханням її продовжити через великий інтерес до неї нью-йоркської публіки.
Як повідомила директор музею, наступна велика виставка, підготовка до якої вже почалася, буде присвячена творчості американських художниць українського походження. Це не випадково, підкреслила вона, оскільки музей був заснований Союзом українок Америки і майбутня виставка, як вона сподівається, допоможе гідно оцінити успіхи жінок української діаспори в сфері образотворчого мистецтва.
Дивіться також: Українська громада Вашингтона відзначила День Незалежності
