Про солдатів з Європи, які воюють на боці України пліч-о-пліч з бійцями полку «Азов», та їхню мотивацію розповідається в матеріалі Крістофера Аллена на сайті Vice.
«Майже всі європейці є колишніми професійними солдатами і служили в арміях своїх країн або у французькому Іноземному легіоні, і вони прагнуть знову пережити те, що й у попередніх конфліктах», – пише автор.
Один з них, громадянин Великої Британії Кріс Ґаррет, свого часу служив у британській армії та брав участь у розмінуванні поблизу кордону між Таїландом і М’янмою. До «Азова» він приєднався, побачивши оголошення на сторінці полку в Фейсбуку із закликом до всіх, хто має бодай елементарні військові навички, здатен надавати першу допомогу чи бути волонтером.
Своє рішення воювати за Україну Ґаррет пояснює так: «Оскільки я сам з малого острова [Великої Британії], то якби хтось прийшов і завоював його, я сподівався б, що хтось прийде та допоможе їх (окупантів) вигнати. Для мене кожна країна – навіть якщо вона оточена суходолом – кожна країна є островом у цьому сенсі».
Водночас мотивація більшості європейців, які воюють на боці України, є складною, пише автор. Для декого це боротьба за консервативні та націоналістичні цінності – як, наприклад, для 42-річного Гарлі з Франції, який служив у морському флоті Франції. За його словами, він допомагає Україні у війні з Росією (на його руці – браслет з написом «F... U Putin»), але приєднався саме до «Азова» тому, що їхня політична програма була близькою до його власного світогляду.
Цей полк часто називають неонацистами, однак «реальність складніша», пише Аллен: один з європейських солдатів сказав йому, що «якщо ви хочете знайти нацистів, то потрапили туди, куди треба», інший – що за його оцінками, нацистами можна назвати лише 20% бійців полку, а швед Дейвид Еріксон – що майже 100% іноземців не є нацистами. «Вони тут для того, щоб воювати», – сказав він.
З розгортанням конфлікту політичні погляди солдатів втрачали актуальність. Тепер «більшість цих чоловіків, як виглядає, більше хвилює захист Європи та війна проти Росії, аніж суверенітет чи політичне майбутнє самої України», – пише Аллен.
Багато з цих європейських солдатів приєдналися до «Азова» не через політичні погляди – для них це просто був найлегший шлях потрапити на війну. Наприклад, «Грек», 33-річний колишній солдат грецької армії та французького Іноземного легіону, каже, що, як і багато інших, воює задля війни. Такі бійці, за його словами, мають «неспокійну» вдачу та «шукають пригод». Дехто з них спершу навіть розглядав можливість приєднатися до сепаратистів.
У світі залишилося дуже мало місць, де такі шукачі пригод можуть зазнати гострих відчуттів, пише Аллен.
«Життя на лінії фронту – це існування на межі смерті; з близькістю до власної смертності багато хто, здається, переживає апогей найгостріших відчуттів свого життя – братерство, адреналін, пригоди, виживання, мета. Для солдатів, які колись уже отримали такі відчуття в боях, нагода взяти участь у ще одній війні – це захоплююча перспектива», – пише він.
