Представники політичних сил говорять, що готуються до всеукраїнських мітингів. Ті, хто більше цікавиться столичною політикою, планує збирати людей на пікети під Київською міською адміністрацією. А члени громадських організацій зі своїми вимогами збирають прибічників на мирні зібрання під адміністрацією президента чи іншою держустановою. Правозахисники говорять, що протест – це чи не єдиний метод в Україні змусити державних чиновників звернути увагу на проблеми та «грати за правилами».
Марина Говорухіна – правозахисниця, яка неодноразово брала участь у різних акціях протесту. Вона говорить, що інколи доводиться бути свідком, як колег забирає міліція за участь у протесті, іншого разу можуть просто забрати матеріали та розігнати мітинг.
«Учасника можуть забрати у міліцію і там проводити з ним бесіду. Тут головне, коли колегу забирають іти з ним, і чим більше людей у цей час буде під відділком, щоб показувати, що нам не байдуже – тим краще. Це означає, що скоріше за все, людину не поб’ють і з нею будуть поводитися нормально», - розповіла Голосу Америки Говорухіна.
Член правління Української Гельсінської спілки Володимир Яворський в інтерв’ю Голосу Америки сказав, що поки в Україні є свобода мирних зібрань, але дедалі більше потенційних проблем виникає залежно від того, за що виступають учасники мітингу. Скажімо, опозиційний протест або виступ з радикальними гаслами, чи такий, що стосується сексуальних меншин – збільшує шанси, що учасників можуть побити, розігнати, або міліція просто буде спостерігати, як противники мітингу б’ють учасників. В Україні поки немає прикладу, щоб представник міліції відповів за незаконні дії під час мирного зібрання, про це не ідеться у жодному законі.
«Все залежить від тематики, наскільки це суперечить або зачіпає інтереси політичного бомонду цієї території, відповідно, від цього буде залежати реакція на вас», – сказав Яворський. «Багато залежить від території. На сході опозиції складно провести мирне зібрання – його просто зупиняють. У Харкові, Одесі – також складно. Аналогічно – в Криму, там навіть комуністам забороняють. У Києві – це трошки простіше».
Такий самий досвід має голова Українського незалежного центру політичних досліджень Максим Влациба. Він додає, що навіть вірогідність отримати дозвіл на проведення акції залежить від теми.
«Якщо ви хочете провести мітинг біля Межигір’я проти Януковича, то вважайте, що це майже нереально. Знайдуть мільйон найабсурдніших причин, щоб вам відмовити. Якщо ж у вас небагато буде людей, це не стосується перших осіб, то, теоретично, можна отримати дозвіл», – сказав Голосу Америки Влациба.
Основні загрози несе організатор, адже він офіційно подає заяву на проведення зібрання. Якщо під час акції щось піде не так, то саме організаторам загрожує або штраф, або позбавлення волі до 15 діб. Учасники можуть постраждати тільки, якщо мітинг буде визнано незаконним і міліція почне його розганяти.
В Україні немає правових механізмів, які визначали б, що учасники акцій можуть, а чого не можуть робити, і як реагувати на різну поведінку працівників правоохоронних органів. Тому, за словами Яворського, єдине, що можна робити, щоб захистити свою позицію – це переконувати міліцію бути людяними.
За останні роки українці стали частіше виходити на мирні зібрання, ніж жителі країн Західної Європи, але вони також і менш радикальні. За час незалежності не було жодного протесту, коли учасники палили б автівки та били вітрини магазинів. Також, в Україні для розгону демонстрантів міліція не використовує водометів чи газу.
«У нас мирних зібрань більше, бо для багатьох людей – це останній метод захистити свої права, або привернути увагу до проблеми. Тому люди виходять на вулицю і намагаються поширити свою позицію», – сказав Яворський.
На думку громадських активістів, політичні мітинги відрізняються від усіх інших протестів, бо на них більша вірогідність знайти людей, які «стоять за гроші, а не за ідею», проте, це проблема політичних сил, до яких за безкоштовно люди не хочуть іти.
Марина Говорухіна – правозахисниця, яка неодноразово брала участь у різних акціях протесту. Вона говорить, що інколи доводиться бути свідком, як колег забирає міліція за участь у протесті, іншого разу можуть просто забрати матеріали та розігнати мітинг.
«Учасника можуть забрати у міліцію і там проводити з ним бесіду. Тут головне, коли колегу забирають іти з ним, і чим більше людей у цей час буде під відділком, щоб показувати, що нам не байдуже – тим краще. Це означає, що скоріше за все, людину не поб’ють і з нею будуть поводитися нормально», - розповіла Голосу Америки Говорухіна.
Член правління Української Гельсінської спілки Володимир Яворський в інтерв’ю Голосу Америки сказав, що поки в Україні є свобода мирних зібрань, але дедалі більше потенційних проблем виникає залежно від того, за що виступають учасники мітингу. Скажімо, опозиційний протест або виступ з радикальними гаслами, чи такий, що стосується сексуальних меншин – збільшує шанси, що учасників можуть побити, розігнати, або міліція просто буде спостерігати, як противники мітингу б’ють учасників. В Україні поки немає прикладу, щоб представник міліції відповів за незаконні дії під час мирного зібрання, про це не ідеться у жодному законі.
«Все залежить від тематики, наскільки це суперечить або зачіпає інтереси політичного бомонду цієї території, відповідно, від цього буде залежати реакція на вас», – сказав Яворський. «Багато залежить від території. На сході опозиції складно провести мирне зібрання – його просто зупиняють. У Харкові, Одесі – також складно. Аналогічно – в Криму, там навіть комуністам забороняють. У Києві – це трошки простіше».
Такий самий досвід має голова Українського незалежного центру політичних досліджень Максим Влациба. Він додає, що навіть вірогідність отримати дозвіл на проведення акції залежить від теми.
«Якщо ви хочете провести мітинг біля Межигір’я проти Януковича, то вважайте, що це майже нереально. Знайдуть мільйон найабсурдніших причин, щоб вам відмовити. Якщо ж у вас небагато буде людей, це не стосується перших осіб, то, теоретично, можна отримати дозвіл», – сказав Голосу Америки Влациба.
Якщо ви хочете провести мітинг біля Межигір’я проти Януковича, то вважайте, що це майже нереально. Знайдуть мільйон найабсурдніших причин, щоб вам відмовити. Якщо ж у вас небагато буде людей, це не стосується перших осіб, то, теоретично, можна отримати дозвіл.Максим Влациба
Основні загрози несе організатор, адже він офіційно подає заяву на проведення зібрання. Якщо під час акції щось піде не так, то саме організаторам загрожує або штраф, або позбавлення волі до 15 діб. Учасники можуть постраждати тільки, якщо мітинг буде визнано незаконним і міліція почне його розганяти.
В Україні немає правових механізмів, які визначали б, що учасники акцій можуть, а чого не можуть робити, і як реагувати на різну поведінку працівників правоохоронних органів. Тому, за словами Яворського, єдине, що можна робити, щоб захистити свою позицію – це переконувати міліцію бути людяними.
За останні роки українці стали частіше виходити на мирні зібрання, ніж жителі країн Західної Європи, але вони також і менш радикальні. За час незалежності не було жодного протесту, коли учасники палили б автівки та били вітрини магазинів. Також, в Україні для розгону демонстрантів міліція не використовує водометів чи газу.
«У нас мирних зібрань більше, бо для багатьох людей – це останній метод захистити свої права, або привернути увагу до проблеми. Тому люди виходять на вулицю і намагаються поширити свою позицію», – сказав Яворський.
На думку громадських активістів, політичні мітинги відрізняються від усіх інших протестів, бо на них більша вірогідність знайти людей, які «стоять за гроші, а не за ідею», проте, це проблема політичних сил, до яких за безкоштовно люди не хочуть іти.
