Скажи мені, за котру партію голосуватимеш, і я скажу тобі, хто ти. Одне з останніх досліджень Фонду «Демократичні ініціативи» разом із соціологічною службою Центру Разумкова намагалося визначити, чи різняться погляди прихильників різних партій. Експерти натомість шукали відмінності в ідеологіях «представників народних інтересів».
Щодо виборців, то виявилося, що відмінності є, але незначні. Українці майже одностайно позитивно ставляться до демократії, регульованої ринкової економіки та до вступу у ЄС. Тільки виборці Комуністичної партії виступають за авторитарну систему (36%), хоча 34% прихильникам КПУ теж подобається демократія.
«Авторитарний режим підтримують і виборці «УДАРу» – 25%, і Партії регіонів – 23%. Більш того, електорат Партії регіонів, яка послідовно, на мій погляд, створює авторитарний режим в країні, є прихильником демократії в Україні – 51%», – заявив керівник соціологічної служби «Ukrainian Sociology Service» Олександр Вишняк. Також українці, які підтримують Партію регіонів, виступають і за вступ до ЄС (49%).
Різна думка у прихильників тих чи інших партій щодо надання російській мові статусу офіційної. Коли виборці об’єднаної опозиції (85%), «УДАРу» (74%), ВО «Свободи» (94%) та Комуністичної партії (62%) виступають «проти», то 67% прихильників регіоналів – «за». Але загалом виокремити регіоналів чи прихильників опозиції за ставленням до тієї чи іншої теми неможливо. Справа не у невизначеності українців, а в багатопартійній системі в України, яка є такою тільки на словах, кажуть експерти.
Українські партії не намагаються відрізнятися одна від одної, створювати різні ідеологічні напрями, вважають науковці. Після того, як вибори в Україні стали більш менш чесними та змагальними, партії стали змагатися в тому, хто скільки наобіцяє, а не хто і яким чином вирішуватиме нагальні проблеми країни.
«В мене таке враження, що виборців весь час годують солодкими цукерками, а це небезпечно для зубів. І коли хтось скаже, що треба таки лікувати зуби від карієсу, то його просто не оберуть. Я навіть чула таку мотивацію, що якщо стільки пообіцяють, то може щось з цього і виконають», – говорить директор Фонду «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва Ірина Бекешкіна.
Завідувачка кафедри державного управління та управління освітою Університету ім. Б. Грінченка Лілія Гонюкова говорить, що партій в Україні занадто багато, а ще більше з них – фіктивні. «Наразі зареєстровано 202 партій, останні з них не мають навіть партійних документів, ані програми, ані статуту. Їх неможливо знайти. Тобто в Україні нібито і багатопартійна система, але вона така ж фіктивна, як і демократія».
Певної плутанини до всього цього додало повернення змішаної системи із мажоритарним компонентом, вважає професор Національного університету «Києво-Могилянська академія» Олексій Гарань. Крім різних партій за голоси виборців стали боротися і незалежні кандидати.
«На мою думку, все це тільки заплутає виборців, послабить структурування і в суспільстві, і в парламенті. В результаті ми побачимо безліч фракцій, які будуть об’єднуватися зовсім не за ідеологічною ознакою, постійно будуть переформовуватися», – каже професор.
Відсутність дебатів між основними кандидатами у боротьбі за парламент, відсутність чіткої різниці у програмах партій, маніпулювання складними темами у суспільстві (як питання мови) – все це характеризує українську багатопартійність як примітивну та непрофесійну систему, вважають експерти.
«Партії – це виразники інтересів, а не ідей. Західний виборець послуговується поняттям «я знаю, як було за цієї партії, тому не хочу її правління», колись і наш виборець буде так вирішувати», – сподівається керівник соціологічної служби «Ukrainian Sociology Service» Олександр Вишняк.
Щодо виборців, то виявилося, що відмінності є, але незначні. Українці майже одностайно позитивно ставляться до демократії, регульованої ринкової економіки та до вступу у ЄС. Тільки виборці Комуністичної партії виступають за авторитарну систему (36%), хоча 34% прихильникам КПУ теж подобається демократія.
«Авторитарний режим підтримують і виборці «УДАРу» – 25%, і Партії регіонів – 23%. Більш того, електорат Партії регіонів, яка послідовно, на мій погляд, створює авторитарний режим в країні, є прихильником демократії в Україні – 51%», – заявив керівник соціологічної служби «Ukrainian Sociology Service» Олександр Вишняк. Також українці, які підтримують Партію регіонів, виступають і за вступ до ЄС (49%).
Різна думка у прихильників тих чи інших партій щодо надання російській мові статусу офіційної. Коли виборці об’єднаної опозиції (85%), «УДАРу» (74%), ВО «Свободи» (94%) та Комуністичної партії (62%) виступають «проти», то 67% прихильників регіоналів – «за». Але загалом виокремити регіоналів чи прихильників опозиції за ставленням до тієї чи іншої теми неможливо. Справа не у невизначеності українців, а в багатопартійній системі в України, яка є такою тільки на словах, кажуть експерти.
Українські партії не намагаються відрізнятися одна від одної, створювати різні ідеологічні напрями, вважають науковці. Після того, як вибори в Україні стали більш менш чесними та змагальними, партії стали змагатися в тому, хто скільки наобіцяє, а не хто і яким чином вирішуватиме нагальні проблеми країни.
«В мене таке враження, що виборців весь час годують солодкими цукерками, а це небезпечно для зубів. І коли хтось скаже, що треба таки лікувати зуби від карієсу, то його просто не оберуть. Я навіть чула таку мотивацію, що якщо стільки пообіцяють, то може щось з цього і виконають», – говорить директор Фонду «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва Ірина Бекешкіна.
Завідувачка кафедри державного управління та управління освітою Університету ім. Б. Грінченка Лілія Гонюкова говорить, що партій в Україні занадто багато, а ще більше з них – фіктивні. «Наразі зареєстровано 202 партій, останні з них не мають навіть партійних документів, ані програми, ані статуту. Їх неможливо знайти. Тобто в Україні нібито і багатопартійна система, але вона така ж фіктивна, як і демократія».
Українські партії не намагаються відрізнятися одна від одної, створювати різні ідеологічні напрями, вважають науковці. Після того, як вибори в Україні стали більш менш чесними та змагальними, партії стали змагатися в тому, хто скільки наобіцяє, а не хто і яким чином вирішуватиме нагальні проблеми країни.
Певної плутанини до всього цього додало повернення змішаної системи із мажоритарним компонентом, вважає професор Національного університету «Києво-Могилянська академія» Олексій Гарань. Крім різних партій за голоси виборців стали боротися і незалежні кандидати.
«На мою думку, все це тільки заплутає виборців, послабить структурування і в суспільстві, і в парламенті. В результаті ми побачимо безліч фракцій, які будуть об’єднуватися зовсім не за ідеологічною ознакою, постійно будуть переформовуватися», – каже професор.
Відсутність дебатів між основними кандидатами у боротьбі за парламент, відсутність чіткої різниці у програмах партій, маніпулювання складними темами у суспільстві (як питання мови) – все це характеризує українську багатопартійність як примітивну та непрофесійну систему, вважають експерти.
«Партії – це виразники інтересів, а не ідей. Західний виборець послуговується поняттям «я знаю, як було за цієї партії, тому не хочу її правління», колись і наш виборець буде так вирішувати», – сподівається керівник соціологічної служби «Ukrainian Sociology Service» Олександр Вишняк.
