Якщо до сільської бібліотеки стоїть черга – це означає, що скоріше за все, там є комп’ютери з безкоштовним Інтернетом. Це на практиці побачили представники програми «Бібліоміст», яка допомагає сільським та регіональним бібліотекам з технічним обладнанням та навчанням співробітників.
Спонсорами програми виступають дві держави – США та Україна, одна недержавна організація – «Фундація Білла та Мелінди Ґейтс» і одна корпорація – «Майкрософт».
«Бібліотеки – чи не єдине місце у селі, де люди можуть зібратися обговорити свої проблеми, новини, а потім пошукати відповіді на свої питання у мережі Інтернет. Ми намагаємося повернути бібліотекам їх соціальне значення», – сказав Голосу Америки директор програми «Бібліоміст» Матей Новак.
Цього разу у конкурсі перемогли бібліотеки у 157 населених пунктах. До кінця року там запрацюють центри, де будь-який житель може прийти повчитися роботи на комп’ютері, або просто безкоштовно «посерфити» у мережі Інтернет. Всього в рамках програми працює вже 1578 таких центрів при бібліотеках.
Спонсори цієї програми сподіваються, що це допоможе громадянам стати більш поінформованими та вимагати більше від своїх представників влади.
За умовами участі у конкурсі для того, щоб бібліотека отримала технічну підтримку, місцева влада повинна гарантувати, що в будівлі центру зробить ремонт, буде оплачувати світло, опалення та рахунок компанії-провайдера Інтернет-зв’язку. А сама бібліотека доведе, що жителі населеного пункту таки будуть зацікавлені у тому, щоб мати інформаційний центр.
«Якщо громадяни більше знають, більш відповідальні, то цього будуть вимагати і від влади. Якщо громадяни непоінформовані, вони не можуть поставити своїм представникам у владі правильні запитання. Доступ до Інтернету дає альтернативні джерела інформації, непопулярні погляди, які через можливий політичний тиск недоступні в масових ЗМІ», – сказав Голосу Америки директор регіональної місії USAID в Україні, Білорусі та Молдові Джед Бартон.
Хоча програма має кілька спонсорів, та ланка, яку представляє українська держава, інколи виявляється найслабшою. Щомісячний рахунок за користування Інтернетом та підготовка будівлі бібліотеки – з цим деякі місцеві органи влади не хочуть мати справи. У Міністерстві освіти говорять, що це справа влади на місцях, адже з 18 тисяч публічних бібліотек, тільки шість у державній власності, а всі інші у комунальній. Тому там розводять руками і говорять, що можуть тільки сподіватися на розуміння.
Про те, на скільки важливі бібліотеки для села, знає генеральний директор Національної парламентської бібліотеки України Тамара Вилегжаніна. За її словами, зараз сільські бібліотеки у більшості випадків далеко не відповідають вимогам часу.
«Легко покращити ситуацію вже не можна. Треба мати стабільне фінансування та, безумовно, влада на місцях повинна розуміти, якою має бути сучасна бібліотека», – сказала Голосу Америки Вилегжаніна. «Що собою представляють сільські бібліотеки – не всі вони відповідають вимогам часу, а це має бути культурно-освітній заклад, безкоштовний у селі».
Ті бібліотеки, які отримали технічну підтримку проекту, тепер створили інший виклик для спонсорів – підготовка кадрів. Адже, окрім того, що встановити техніку, потрібно, щоб були люди, які могли нею користуватися та навчати інших, як це робити. За словами Новака – це складно, оскільки бібліотекарі, особливо з маленьких міст чи сіл, не дуже просунуті користувачі комп’ютерів, то тренери програми мають три тижні, щоб перетворити їх на викладачів, які будуть пояснювати іншим, як користуватися новим обладнанням.
«Для нас також дуже важливий момент – це електронне самоврядування. Через наших партнерів ми тренуємо співробітників бібліотек про сервіси та ресурси електронного самоврядування, щоб вони могли навчати й інших. Наприклад, як подати електронну заявку на водійські права чи паспорт», – сказав Новак.
Поки ж, за даними «Бібліоміст», користувачі бібліотек, учасники програми найчастіше заходять на сторінки соціальних мереж, новинні ресурси, а також шукають результати Google на різні запити про здоров’я.
Спонсорами програми виступають дві держави – США та Україна, одна недержавна організація – «Фундація Білла та Мелінди Ґейтс» і одна корпорація – «Майкрософт».
«Бібліотеки – чи не єдине місце у селі, де люди можуть зібратися обговорити свої проблеми, новини, а потім пошукати відповіді на свої питання у мережі Інтернет. Ми намагаємося повернути бібліотекам їх соціальне значення», – сказав Голосу Америки директор програми «Бібліоміст» Матей Новак.
Цього разу у конкурсі перемогли бібліотеки у 157 населених пунктах. До кінця року там запрацюють центри, де будь-який житель може прийти повчитися роботи на комп’ютері, або просто безкоштовно «посерфити» у мережі Інтернет. Всього в рамках програми працює вже 1578 таких центрів при бібліотеках.
Спонсори цієї програми сподіваються, що це допоможе громадянам стати більш поінформованими та вимагати більше від своїх представників влади.
За умовами участі у конкурсі для того, щоб бібліотека отримала технічну підтримку, місцева влада повинна гарантувати, що в будівлі центру зробить ремонт, буде оплачувати світло, опалення та рахунок компанії-провайдера Інтернет-зв’язку. А сама бібліотека доведе, що жителі населеного пункту таки будуть зацікавлені у тому, щоб мати інформаційний центр.
«Якщо громадяни більше знають, більш відповідальні, то цього будуть вимагати і від влади. Якщо громадяни непоінформовані, вони не можуть поставити своїм представникам у владі правильні запитання. Доступ до Інтернету дає альтернативні джерела інформації, непопулярні погляди, які через можливий політичний тиск недоступні в масових ЗМІ», – сказав Голосу Америки директор регіональної місії USAID в Україні, Білорусі та Молдові Джед Бартон.
Якщо громадяни більше знають, більш відповідальні, то цього будуть вимагати і від влади. Якщо громадяни непоінформовані, вони не можуть поставити своїм представникам у владі правильні запитання. Доступ до Інтернету дає альтернативні джерела інформації, непопулярні погляди, які через можливий політичний тиск недоступні в масових ЗМІ.Джед Бартон
Хоча програма має кілька спонсорів, та ланка, яку представляє українська держава, інколи виявляється найслабшою. Щомісячний рахунок за користування Інтернетом та підготовка будівлі бібліотеки – з цим деякі місцеві органи влади не хочуть мати справи. У Міністерстві освіти говорять, що це справа влади на місцях, адже з 18 тисяч публічних бібліотек, тільки шість у державній власності, а всі інші у комунальній. Тому там розводять руками і говорять, що можуть тільки сподіватися на розуміння.
Про те, на скільки важливі бібліотеки для села, знає генеральний директор Національної парламентської бібліотеки України Тамара Вилегжаніна. За її словами, зараз сільські бібліотеки у більшості випадків далеко не відповідають вимогам часу.
«Легко покращити ситуацію вже не можна. Треба мати стабільне фінансування та, безумовно, влада на місцях повинна розуміти, якою має бути сучасна бібліотека», – сказала Голосу Америки Вилегжаніна. «Що собою представляють сільські бібліотеки – не всі вони відповідають вимогам часу, а це має бути культурно-освітній заклад, безкоштовний у селі».
Ті бібліотеки, які отримали технічну підтримку проекту, тепер створили інший виклик для спонсорів – підготовка кадрів. Адже, окрім того, що встановити техніку, потрібно, щоб були люди, які могли нею користуватися та навчати інших, як це робити. За словами Новака – це складно, оскільки бібліотекарі, особливо з маленьких міст чи сіл, не дуже просунуті користувачі комп’ютерів, то тренери програми мають три тижні, щоб перетворити їх на викладачів, які будуть пояснювати іншим, як користуватися новим обладнанням.
«Для нас також дуже важливий момент – це електронне самоврядування. Через наших партнерів ми тренуємо співробітників бібліотек про сервіси та ресурси електронного самоврядування, щоб вони могли навчати й інших. Наприклад, як подати електронну заявку на водійські права чи паспорт», – сказав Новак.
Поки ж, за даними «Бібліоміст», користувачі бібліотек, учасники програми найчастіше заходять на сторінки соціальних мереж, новинні ресурси, а також шукають результати Google на різні запити про здоров’я.