За рівнем свободи преси Україна тепер займає 126 місце серед країн світу. Для прикладу, це краще, ніж в Гонудасі, але гірше, ніж в Алжирі. Такі результати щорічного звіту організації «Репортери без кордонів».
Говорить журналіст і ведучий телепрограми «Свобода слова» Андрій Куликов:
«Якщо ми визнаємо ту оцінку, яку дає організація «Репортери без кордонів», то я гадаю, що такій тенденції сприяє те, що в Україні є тенденція у ЗМІ до замовчування певних тем, до зменшення присутності опозиції зокрема в теле- та радіоефірі».
Для того, щоб оцінити ситуацію зі свободою преси, враховувалися близько 80 критеріїв. Серед них: фізична агресія, цензура, економічний та політичний тиск на журналістів. Особливістю минулого року стали парламентські вибори. Через це зашкалювали показники економічного та політичного тиску. У минулому році також збільшилася кількість нападів на журналістів.
Представниця організації «Репортери без кордонів» в Україні Оксана Романюк звертає увагу на дещо інший аспект діяльності ЗМІ, а саме на реакцію влади:
«Чомусь на критичні, викривальні статті про маєтки, про корупцію, про автомобілі дорогі – я не бачу реакції від влади. Якби влада дійсно боялася цього, то була б якась реакція від Генпрокуратури».
З іншого боку, більший тиск змусив журналістів об’єднуватися і спільно захищати свої права. Найбільш показовими були протести проти закону про наклеп. Щоб показати, до чого може призвести новий закон, 13 газет та журналів вийшли з першими порожніми шпальтами.
Оксана Романюк продовжує:
«Не працює у нас ця система, і влада просто використовує журналістів як інструмент для маніпуляції електоратом. Паралельно оці критичні джерела існують фактично як «потьомкінські села», які щось створюють».
Рейтинг «Репортерів без кордонів» демонструє не тільки те, чи легко журналістам працювати в країні, але й наскільки цьому сприяє держава. Тут Романюк нагадує що одним з показників цього може бути те, що за минулий рік були тільки брифінги і жодної прес-конференції президента.
Говорить журналіст і ведучий телепрограми «Свобода слова» Андрій Куликов:
«Якщо ми визнаємо ту оцінку, яку дає організація «Репортери без кордонів», то я гадаю, що такій тенденції сприяє те, що в Україні є тенденція у ЗМІ до замовчування певних тем, до зменшення присутності опозиції зокрема в теле- та радіоефірі».
Для того, щоб оцінити ситуацію зі свободою преси, враховувалися близько 80 критеріїв. Серед них: фізична агресія, цензура, економічний та політичний тиск на журналістів. Особливістю минулого року стали парламентські вибори. Через це зашкалювали показники економічного та політичного тиску. У минулому році також збільшилася кількість нападів на журналістів.
Представниця організації «Репортери без кордонів» в Україні Оксана Романюк звертає увагу на дещо інший аспект діяльності ЗМІ, а саме на реакцію влади:
«Чомусь на критичні, викривальні статті про маєтки, про корупцію, про автомобілі дорогі – я не бачу реакції від влади. Якби влада дійсно боялася цього, то була б якась реакція від Генпрокуратури».
З іншого боку, більший тиск змусив журналістів об’єднуватися і спільно захищати свої права. Найбільш показовими були протести проти закону про наклеп. Щоб показати, до чого може призвести новий закон, 13 газет та журналів вийшли з першими порожніми шпальтами.
Оксана Романюк продовжує:
«Не працює у нас ця система, і влада просто використовує журналістів як інструмент для маніпуляції електоратом. Паралельно оці критичні джерела існують фактично як «потьомкінські села», які щось створюють».
Рейтинг «Репортерів без кордонів» демонструє не тільки те, чи легко журналістам працювати в країні, але й наскільки цьому сприяє держава. Тут Романюк нагадує що одним з показників цього може бути те, що за минулий рік були тільки брифінги і жодної прес-конференції президента.
