Перегони на ящиках – чисто американський спорт

Окрім музики, Сполучені Штати можуть похвалитися кількома оригінальними видами спорту. Якщо бейсбол та лакрос загально відомі світу, то безмоторні дитячі перегони не поширились далеко за межі Америки. Однак, цей спорт став одним з культурних феноменів країни. Коли на початку 30-х років минулого сторіччя у штаті Огайо відбулись перші офіційні перегони, чимало учасників змагалися у візках зроблених з ящиків з-під мила. Від того часу перегони так і називаються Дербі Мильних ящиків. Для багатьох цей спорт став сімейною традицією.

Кен Томасело готує до старту свою онуку Аспен. Десятирічна дівчинка вже вдруге бере участь у кваліфікаційних змаганнях у Вашингтоні. Щороку перед будинком Капітолію сорок дітей, віком від семи до сімнадцяти років, визначають, хто найшвидший в столиці та її передмісті. Аспен має значну перевагу над своїми опонентами. Її дідусь гонщик та тренер-ветеран цих перегонів.

Тренер Кен Томасело каже:

«Я знаю, що важливо, а що ні у цих змаганнях».

Кен підкреслює, що в нього сорокарічний досвід перегонів у безмоторних возиках:

«Коли мені було 13, я побачив змагання по телевізору і запитав батька, чи можу взяти в них участь. Він це влаштував».

Кен закохався у цей спорт назавжди і передав цю любов своїй родині:

«Я змагався, потім мій син та дві дочки, як також дві мої сестри. Тепер у змаганнях беруть участь мої онуки. У мого сина троє дітей і всі вони беруть участь у змаганнях».

Ця традиція розпочалась у 1934 році в містечку Акрон у штаті Огайо, де відбулись перші офіційні змагання. Пік популярності припав на середину минулого сторіччя, коли мільйони американців по всій країні збирались подивитися унікальні змагання. Загальнонаціональні перегони і досі проводяться у місті їх народження в Акроні.

Організатором змагань є Стів Данагі:

Переможці змагань у столиці змагатимуться з переможцями з інших регіонів у Сполучених Штатах, а також з Японії, Німеччини, Нової Зеландії та Канади. Тож це можна назвати чемпіонатом світу.

Змагання це лише кульмінація роботи, що триває протягом року. Діти разом з дорослими працюють над створенням самоходів та удосконаленням їх аеродинамічних якостей. Кен розповідає про змагання:

«Це нагода провести час разом з дітьми, працюючи над цікавим проектом. Для самих дітей це можливість позмагатися. Тому нам цей спорт так і подобається».

Син Кена, Джо брав участь у перегонах уже десять років.
Змагання та процес навколо них, каже він, дозволили йому сформувати особливі стосунки з батьком:

«Ми зблизилися з батьком, особливо по дорозі на перегони. Я підтримую сімейну традицію. Мої троє старших вже змагаються, а двоє молодших будуть змагатися, коли підростуть. Я впевнений, що хоча б хтось з моїх дітей підтримає традицію зі своїми дітьми, а я буду брати активну участь у цьому процесі».

Дочки Джо, Брітані та Аспен запевняють батька, що продовжать сімейну традицію:

«Мені дуже подобається, я безперечно долучу своїх дітей до цього спорту у майбутньому».

«Коли я виросту, я підтримуватиму сімейну традицію», – підтверджує Аспен.

На цьогорічних змаганнях у Вашингтоні Аспен та Брітані виграли перегони у своїх групах. А їх брат Брендон фінішував другим у групі майстрів.

«Чудове відчуття. Краще й не могло бути», – каже Кен.

Незабаром на родину чекає довга та захоплююча подорож до Акрона, де онуки Кена поміряються швидкістю з переможцями перегонів у мильних візках з усієї країни.