Повідомлення, що український футболіст Андрій Шевченко зі спорту пішов у політику, привабило увагу європейських ЗМІ. Такий крок Шевченка не надто критикують, але й не дуже й розуміють.
Європейські футболісти поза спортом також беруться за різні справи: бізнес, доброчинність, участь у громадських проектах, але прикладів політичної діяльності майже немає.
Девіда Бекема – зірку англійського футболу можна порівнювати з Андрієм Шевченком в Україні. Проте Бекем у жодні партії не вступав і свою спортивну популярність у політичний капітал переводити не пробував.
Поза футбольним полем особливо тепер, коли він вже не грає за збірну Англії, Бекем популяризує спорт і бере участь у доброчинній діяльності. Вже близько 10 років він активно підтримує ЮНІСЕФ, співпрацює з фондом співака Елтона Джона у боротьбі зі ВІЛ-СНІДом і бере участь в акціях на зразок кампанії з подолання малярії.
А ще у вільний від спорту і громадської діяльності час він вже віддавна заробляє гроші. Парфуми й нижня білизна Бекема рекламують зображеннями самого футболіста, але озвучують таку рекламу іншими, професійнішими голосами.
Франція
У сусідній Франції знамениті футболісти на зразок Зенедіна Зідана також мають статус національних героїв та неабияку підтримку у суспільстві.
Можливо, найближче до політики наблизився інший французький футбольний ветеран Ерік Кантона, який колись причаровував своєю грою у французьких клубах та в англійському «Манчестер Юнайтед». А ще він дивував своїми захопленнями на зразок поезії та філософії.
Під час президентської кампанії цього року у Франції Кантона оприлюднив листа до мерів французьких міст із намірами зібрати необхідних 500 підписів для балотування на президентських виборах.
Але далі цього кроку справа не пішла. Сам Кантона дав зрозуміти, що насправді він таким чином хотів привабити увагу до своєї кампанії боротьби зі злиднями.
Також Кантона 2010 року закликав забрати гроші з банків, щоб таким чином покарати фінансовий сектор за жадібність банкірів.
Співвітчизниця футболіста, яка зараз очолює Міжнародний валютний фонд Крістін Лаґард дала пораду Кантоні, перебуваючи тоді ще на посаді міністром фінансів Франції.
«У кожного є своя роль. Є люди, які чудово грають футбол. А я би не сміла навіть пробувати. Я вважаю, що кожному краще дотримуватися своєї професії», – сказала Лаґард, яка сама у підліткові роки була успішною спортсменкою і членом національної збірної Франції з синхронного плавання.
Згодом вона обрала фах юриста і працювала на різних посадах у французькому уряді.
Схід
Приклади колишніх футболістів у політиці можна знайти трохи далі на схід у Європі. Колишній капітан польської збірної Роман Косецький зараз є членом парламенту від «Громадянської платформи».
Один із найвідоміших польських ветеранів футболу Ґжеґож Лято також певний час був парламентарієм.
Чому футболісти не йдуть у політику в Західній Європі?
Можливо тому, що дослухаються до порад на зразок Крістін Лаґард і не беруться за справи, в яких вони менш компетентні. Іншим чинником є те, що знамениті спортсмени на Заході мають кращі можливості заробляти серйозні гроші своїми іменами в бізнесі.
Також у старих демократіях не так багато молодих партій, яким би були потрібні знаменитості для самореклами. Та й закриті партійні списки українського зразка, які би треба було прикрашати колишніми зірками спорту чи шоубізнесу, також рідкість.
Європейські футболісти поза спортом також беруться за різні справи: бізнес, доброчинність, участь у громадських проектах, але прикладів політичної діяльності майже немає.
Девіда Бекема – зірку англійського футболу можна порівнювати з Андрієм Шевченком в Україні. Проте Бекем у жодні партії не вступав і свою спортивну популярність у політичний капітал переводити не пробував.
Поза футбольним полем особливо тепер, коли він вже не грає за збірну Англії, Бекем популяризує спорт і бере участь у доброчинній діяльності. Вже близько 10 років він активно підтримує ЮНІСЕФ, співпрацює з фондом співака Елтона Джона у боротьбі зі ВІЛ-СНІДом і бере участь в акціях на зразок кампанії з подолання малярії.
А ще у вільний від спорту і громадської діяльності час він вже віддавна заробляє гроші. Парфуми й нижня білизна Бекема рекламують зображеннями самого футболіста, але озвучують таку рекламу іншими, професійнішими голосами.
Франція
У сусідній Франції знамениті футболісти на зразок Зенедіна Зідана також мають статус національних героїв та неабияку підтримку у суспільстві.
Можливо, найближче до політики наблизився інший французький футбольний ветеран Ерік Кантона, який колись причаровував своєю грою у французьких клубах та в англійському «Манчестер Юнайтед». А ще він дивував своїми захопленнями на зразок поезії та філософії.
Під час президентської кампанії цього року у Франції Кантона оприлюднив листа до мерів французьких міст із намірами зібрати необхідних 500 підписів для балотування на президентських виборах.
Але далі цього кроку справа не пішла. Сам Кантона дав зрозуміти, що насправді він таким чином хотів привабити увагу до своєї кампанії боротьби зі злиднями.
Також Кантона 2010 року закликав забрати гроші з банків, щоб таким чином покарати фінансовий сектор за жадібність банкірів.
Співвітчизниця футболіста, яка зараз очолює Міжнародний валютний фонд Крістін Лаґард дала пораду Кантоні, перебуваючи тоді ще на посаді міністром фінансів Франції.
«У кожного є своя роль. Є люди, які чудово грають футбол. А я би не сміла навіть пробувати. Я вважаю, що кожному краще дотримуватися своєї професії», – сказала Лаґард, яка сама у підліткові роки була успішною спортсменкою і членом національної збірної Франції з синхронного плавання.
Згодом вона обрала фах юриста і працювала на різних посадах у французькому уряді.
Схід
Приклади колишніх футболістів у політиці можна знайти трохи далі на схід у Європі. Колишній капітан польської збірної Роман Косецький зараз є членом парламенту від «Громадянської платформи».
Один із найвідоміших польських ветеранів футболу Ґжеґож Лято також певний час був парламентарієм.
Чому футболісти не йдуть у політику в Західній Європі?
Можливо тому, що дослухаються до порад на зразок Крістін Лаґард і не беруться за справи, в яких вони менш компетентні. Іншим чинником є те, що знамениті спортсмени на Заході мають кращі можливості заробляти серйозні гроші своїми іменами в бізнесі.
Також у старих демократіях не так багато молодих партій, яким би були потрібні знаменитості для самореклами. Та й закриті партійні списки українського зразка, які би треба було прикрашати колишніми зірками спорту чи шоубізнесу, також рідкість.
| Передрук з "Радіо Свобода" |
