Заява вчених, занепокоєних станом кримськотатарського
народу в сучасній ситуації
Iсторія кримських татар сягає своїм корінням далеко у глибину століть. Завдяки їхньому походженню та ролі Кримського Ханства, створеної ними на початку 15 ст. держави, історія тa культура кримських татар тісно пов’язана з історією і культурою народів Східної Європи, Євразії та Середнього Сходу. Ми, що нижче підписалися, фахівці по цьому регіону, хочемо висловити свою стурбованість ситуацією, в якій опинилися кримські татари після інтервенції з боку Російської Федерації та незаконної анексії Криму.
1) На відміну від росіян чи українців, кримські татари не мають іншої батьківщини поза Кримом. У 1783 році імперська Росія завоювала та ліквідувала Кримське Ханство, порушивши Кючук-Кайнарджийський мирний договір 1774 року, підписаний між Росією і Османською імперією, згідно з яким Росія зобов’язувалась поважати незалежність Криму.
У складі Російської імперії кримські татари стали об’єктом систематичного та масового насильства. Впродовж 19 ст. вони зазнавали етнічних чисток і, як наслідок, примусового переселення на землі Османської імперії.
18 квітня 1944 року радянська влада депортувала весь кримськотатарський народ в Центральну Азію, на Урал та в Сибір, внаслідок чого біля половини усіх переселенців загинули від голоду, спраги та хвороб по дорозі або в перші роки життя у спецпоселеннях. Таким чином супроти кримськотатарського народу було вчинено акт геноциду. І тільки після розпаду СРСР та проголошення незалежності України у 1991 р., більшість кримських татар, які пережили депортацію, та їх нащадки з величезними зусиллями та труднощами змогли повернутися на батьківщину. Сьогодні в Криму їх налічується близько 300 000. Саме тому, що кримські татари, під владою Санкт-Петербурга та Москви, пережили бачаточисленні трагедії, які переросли в глибоку національну травму, переважна більшість залишається лояльними до України і категорично не визнають російської анексії Криму.
2) Анексія Криму Росією у 2014 році була задіяна з допомогою таємної військової операції, під прикриттям якої 27 лютого у Сімферополі був здійснений переворот, призначений новий уряд та оголошений референдум про поглиблену автономію, а за декілька днів змінений на відділення від України та приєднанням до Росії. Все це відбувалося всупереч Конституції України та Конституції Автономної Республіки Крим і, навіть, без можливості проголосувати за збереження статусу-кво. Референдум відбувся з грубим порушенням усіх норм для референдумів такого значення, як от, відсутність широкого громадського обговорення наслідків такого референдуму.
Замість залучення кваліфікованих міжнародних спостерігачів, сертифікованих міжнародно визнаними агенціями, референдум проводився під пильним оком замаскованих російських війсьових груп та озброєних бойовиків так зв. місцевої “самооборони”. Оголошений офіційний результат про начебто 83% тих, що взяли участь у голосуванні, і 93% тих, які проголосували за приєднання до Росії, явно сфальсифікований, оскільки відомо, що майже все кримськотатрське населення та багато українців і росіян бойкотували цей референдум. Існують переконливі докази того, що явка на референдум була надзвичайно низькою (30-50%), і тільки половина від цієї кількості проголосувала за відокремлення. До точо ж, oпитування, які проводилися одразу двома відомими соціологічними центрами незадовго перед російським вторгненням, показали, що кількість кримчан, які бажали б приєднання до Росії, не перевищувала 41%. У будь-якому випадку, оскільки це голосування проводилося без дотримання прийнятних норм, встановити справжні результати цього референдуму неможливо. Фактична анексія Криму Росією через кілька днів після незаконного референдуму 16 березня порушила ряд договорів та угод, а також норми міжнародного права.
3) Національний з’їзд кримськотатарського народу, Курултай, і його представницько-виконавчий орган, Меджліс, підтвердили бажання їх народу залишатися частиною України і категорично засудили російську окупацію. Сьогодні кримські татари перебувають в атмосфері страху втрати елементарних свобод і порушення людських прав, опинившись під владою держави, яка визнаєтся міжнародним співтовариством, як авторитарна. Вони бояться нових масових репресій і депортації, якщо вони і надалі будуть відмовлятися приймати російське громадянство. Адже відсутність російського паспорта загрожує втратою роботи, пенсії, доступу до шкіл та соціального забезпечення.
Недавня резоляція Парламентської Асамблеї Ради Європи (ПАРЄ) висловила стурбованість ситуацією кримських татар. На початку травня ситуація з правами людини щодо кримських татар різко погіршилася. Російська влада на пя’ть років заборонила в’їзд до Криму кримськотатарському лідеру Мустафі Джемілєву.
Протестувальників проти цієї заборони назвали екстремістами і на декого наклали високі штрафи. Прокурор Криму офіційно попередила голову Меджлісу, Рефата Чубарова, що якщо він і надалі буде організовувати “екстремістські” протести, то Меджліс буде “ліквідований i заборонений”. Російська влада Криму також заборонила відзначення 18 травня 2014 року 70-ї річниці депортації кримськотатарського народу. Протягом останніх 22-х років, у цей день, 30-35 тис. кримських татар та представників інших національностей, сходилися на центральній площі Сімферополя, щоб згадати депортованих та пом’янути загиблих. Цього ж разу, десятки тисяч парамілітарної поліції (ОМОНу) було перекинуто до Сімферополя, щоб перешкодити цьому традиційнійному зібранню у центрі столиці. Коли ж люди зібралися на жалібні мітинги на околиці Сімферополя та в Бахчисараї, низько над їх головами кружляли бойові гелікоптери, очевидно з метою заглушити та залякати їх. Обшуки були проведені в помешканнях відомих кримськотатарських активістів, а голова Меджлісу, Рефат Чубаров, попереджений про кримінальну відповідальність.
4) Міжнародне співтовариство засудило захоплення Криму Росією і не визнає легальності цієї анексії (Резолюція Генеральної Асамблеї Об’єднаних Націй 26/262, 26 березня 2014 та Резолюція 1988 Парламентської Асамблеї Ради Європи, 8 квітня 2014).
5) Курултай, вибрана асамблея кримських татар та її представницько-виконавчий орган, Меджліс,
народу в сучасній ситуації
Iсторія кримських татар сягає своїм корінням далеко у глибину століть. Завдяки їхньому походженню та ролі Кримського Ханства, створеної ними на початку 15 ст. держави, історія тa культура кримських татар тісно пов’язана з історією і культурою народів Східної Європи, Євразії та Середнього Сходу. Ми, що нижче підписалися, фахівці по цьому регіону, хочемо висловити свою стурбованість ситуацією, в якій опинилися кримські татари після інтервенції з боку Російської Федерації та незаконної анексії Криму.
1) На відміну від росіян чи українців, кримські татари не мають іншої батьківщини поза Кримом. У 1783 році імперська Росія завоювала та ліквідувала Кримське Ханство, порушивши Кючук-Кайнарджийський мирний договір 1774 року, підписаний між Росією і Османською імперією, згідно з яким Росія зобов’язувалась поважати незалежність Криму.
У складі Російської імперії кримські татари стали об’єктом систематичного та масового насильства. Впродовж 19 ст. вони зазнавали етнічних чисток і, як наслідок, примусового переселення на землі Османської імперії.
18 квітня 1944 року радянська влада депортувала весь кримськотатарський народ в Центральну Азію, на Урал та в Сибір, внаслідок чого біля половини усіх переселенців загинули від голоду, спраги та хвороб по дорозі або в перші роки життя у спецпоселеннях. Таким чином супроти кримськотатарського народу було вчинено акт геноциду. І тільки після розпаду СРСР та проголошення незалежності України у 1991 р., більшість кримських татар, які пережили депортацію, та їх нащадки з величезними зусиллями та труднощами змогли повернутися на батьківщину. Сьогодні в Криму їх налічується близько 300 000. Саме тому, що кримські татари, під владою Санкт-Петербурга та Москви, пережили бачаточисленні трагедії, які переросли в глибоку національну травму, переважна більшість залишається лояльними до України і категорично не визнають російської анексії Криму.
2) Анексія Криму Росією у 2014 році була задіяна з допомогою таємної військової операції, під прикриттям якої 27 лютого у Сімферополі був здійснений переворот, призначений новий уряд та оголошений референдум про поглиблену автономію, а за декілька днів змінений на відділення від України та приєднанням до Росії. Все це відбувалося всупереч Конституції України та Конституції Автономної Республіки Крим і, навіть, без можливості проголосувати за збереження статусу-кво. Референдум відбувся з грубим порушенням усіх норм для референдумів такого значення, як от, відсутність широкого громадського обговорення наслідків такого референдуму.
Замість залучення кваліфікованих міжнародних спостерігачів, сертифікованих міжнародно визнаними агенціями, референдум проводився під пильним оком замаскованих російських війсьових груп та озброєних бойовиків так зв. місцевої “самооборони”. Оголошений офіційний результат про начебто 83% тих, що взяли участь у голосуванні, і 93% тих, які проголосували за приєднання до Росії, явно сфальсифікований, оскільки відомо, що майже все кримськотатрське населення та багато українців і росіян бойкотували цей референдум. Існують переконливі докази того, що явка на референдум була надзвичайно низькою (30-50%), і тільки половина від цієї кількості проголосувала за відокремлення. До точо ж, oпитування, які проводилися одразу двома відомими соціологічними центрами незадовго перед російським вторгненням, показали, що кількість кримчан, які бажали б приєднання до Росії, не перевищувала 41%. У будь-якому випадку, оскільки це голосування проводилося без дотримання прийнятних норм, встановити справжні результати цього референдуму неможливо. Фактична анексія Криму Росією через кілька днів після незаконного референдуму 16 березня порушила ряд договорів та угод, а також норми міжнародного права.
3) Національний з’їзд кримськотатарського народу, Курултай, і його представницько-виконавчий орган, Меджліс, підтвердили бажання їх народу залишатися частиною України і категорично засудили російську окупацію. Сьогодні кримські татари перебувають в атмосфері страху втрати елементарних свобод і порушення людських прав, опинившись під владою держави, яка визнаєтся міжнародним співтовариством, як авторитарна. Вони бояться нових масових репресій і депортації, якщо вони і надалі будуть відмовлятися приймати російське громадянство. Адже відсутність російського паспорта загрожує втратою роботи, пенсії, доступу до шкіл та соціального забезпечення.
Недавня резоляція Парламентської Асамблеї Ради Європи (ПАРЄ) висловила стурбованість ситуацією кримських татар. На початку травня ситуація з правами людини щодо кримських татар різко погіршилася. Російська влада на пя’ть років заборонила в’їзд до Криму кримськотатарському лідеру Мустафі Джемілєву.
Протестувальників проти цієї заборони назвали екстремістами і на декого наклали високі штрафи. Прокурор Криму офіційно попередила голову Меджлісу, Рефата Чубарова, що якщо він і надалі буде організовувати “екстремістські” протести, то Меджліс буде “ліквідований i заборонений”. Російська влада Криму також заборонила відзначення 18 травня 2014 року 70-ї річниці депортації кримськотатарського народу. Протягом останніх 22-х років, у цей день, 30-35 тис. кримських татар та представників інших національностей, сходилися на центральній площі Сімферополя, щоб згадати депортованих та пом’янути загиблих. Цього ж разу, десятки тисяч парамілітарної поліції (ОМОНу) було перекинуто до Сімферополя, щоб перешкодити цьому традиційнійному зібранню у центрі столиці. Коли ж люди зібралися на жалібні мітинги на околиці Сімферополя та в Бахчисараї, низько над їх головами кружляли бойові гелікоптери, очевидно з метою заглушити та залякати їх. Обшуки були проведені в помешканнях відомих кримськотатарських активістів, а голова Меджлісу, Рефат Чубаров, попереджений про кримінальну відповідальність.
4) Міжнародне співтовариство засудило захоплення Криму Росією і не визнає легальності цієї анексії (Резолюція Генеральної Асамблеї Об’єднаних Націй 26/262, 26 березня 2014 та Резолюція 1988 Парламентської Асамблеї Ради Європи, 8 квітня 2014).
5) Курултай, вибрана асамблея кримських татар та її представницько-виконавчий орган, Меджліс,
