США бачать у Росії дедалі більшу стратегічну загрозу, стверджує «Газета по-українськи». Вашингтон гальмуватиме російське газо- і нафтовидобування. Робитиме максимально жорстким режим доступу до технологій, сервісних послуг, інвестицій та кредитів. Видання пише, що США застосовують принцип анаконди. Перше кільце санкцій для Росії було сигнальним. Росія продовжувала агресію. От її взяли в друге кільце. Поки що санкції не обмежують експорт, за який Москва отримує живі гроші. Якщо не зупиниться – через рік-два американці можуть вдатися до суворіших дій. Наступне кільце анаконди буде смертельним – нафтове ембарго. Поки що не чіпали активів Путіна та його оточення. Захід міг би зупинити російську агресію будь-де, якби заморозив їх. Усі знають, які в кого маєтки в Лондоні, на Лазуровому узбережжі Франції, в Італії, зазначає газета у статті «Америка стискає Росію, як анаконда».
Допоки Росія не розвалиться, навряд чи Путін піде з Донбасу, вважає експерт газети «День». Однак Київ вже сьогодні повинен передбачити, що буде після того, як Росія піде з Донбасу? Якими мають бути наступні кроки? По-перше, Україна не повинна забувати про Крим, наголошує експерт. По-друге, всі українці чітко мають усвідомлювати, що їх чекає у вільній Україні. Це стосується і тих, хто підтримав владу окупанта. Коли розвалювався СРСР, було багато людей, які підтримували комуністів і колишню владу. Але ж не можна було їх за це карати... Так само і зараз, зазначає видання. За винятком тих, хто вбивав, у кого руки в крові, тут не має бути ніякої амністії. Безумовно, визнає експерт, Росія є агресором і окупантом, але з боку України за роки незалежності нічого не було зроблено для того, щоб зміцнити країну зсередини. І це стосується не лише військового потенціалу. Газета стверджує, що одним зі стратегічних прорахунків було знищення системи освіти, хоча цей фактор не пов’язують із обороною. Насправді ж освіта – один із важливіших факторів національної безпеки, переконує газета.
В цьому ж числі газета «День» розмірковує про те, хто для суспільства може вважатися моральним авторитетом. «Це той, хто перш за все діє згідно зі своїми сформованими моральними принципами, а не за ідеологічними чи ситуативними домінантами», – вважає експерт видання соціолог Євген Головаха. Він переконаний, що таких людей в країні замало. Крім того, на його думку, українці мають не лише низький інтелектуальний рівень, але і духовний. Таким чином, навіть розумні люди часто зорієнтовані на авантюризм. Вони не пройшли школи формування і захисту власних переконань, як ті ж самі дисиденти. На жаль, з тієї когорти дисидентів, яка була у витоках незалежності, залишилось небагато представників, вважає соціолог. Вони є уособленням того, яким має бути моральний авторитет. За пострадянські часи подібної генерації просто не утворилося. Про це йдеться в статті «В пошуках моралі й авторитетів».
Процес розставання з радянським минулим в Україні йде значно тяжче, ніж можна було б очікувати на 26-му році Незалежності, констатує газета «Україна молода». Одним iз промовистих прикладів цього видання називає історію з перейменуванням столичного проспекту генерала Ватутіна, яка неочікувано розтяглася в часі. Згадавши про активний спротив ізраїльського парламенту проти перейменування проспекту, видання пише, що коли б українські депутати так само проявляли затятість у просуванні проукраїнських ідей, як їхні колеги з-за кордону, тоді й Україна домоглася б значно більших звершень. На цьому наголошується в статті «Свій генерал – замість кривавого».
У рубриці «Чесний діалог» газета «День» пропонує інтерв'ю з журналістом Євгеном Кисельовим. Він не лише вказує на помилки радянської журналістики, а й проводить паралелі із сучасною епохою. Про те, чому будь-який російський громадянин, зокрема й опозиціонер, винен у війні, розв'язаній проти України – йдеться в інтерв'ю газеті «День».
Дивіться також «Голос Америки»: Як у Європі сприймають посилення санкцій проти Росії? Чи змінилася початкова реакція?
