На кожні сто тисяч американців приблизно 760 відбуває покарання. Пов’язано це не лише з високим рівнем злочинності, але й з жорсткими покараннями в окремих штатах. Понад сорок відсотків колишніх в’язнів повертаються за ґрати протягом трьох років після виходу на волю. Тож в американських в’язницях запроваджують різні програми, покликані змінити засуджених, підготувати їх до виходу на свободу. Так, у Меріленді віднедавна ув’язнені набувають навичок ремонту книжок та зменшують термін свого покарання.
У в’язниці у містечку Бойдс невелика група засуджених до позбавлення волі людей надає друге життя бібліотечним книжкам. Вони склеюють сторінки, відновлюють корінці, замінюють обкладинки.
У цьому процесі в’язні, такі як Ґрегорі Волас, не просто оволодівають новими навичками, а привчаються до праці і заробляють пом’якшення покарання. Він говорить:
«Мені подобається відновлювати книги зі знищеним корінцем. Адже як правило такі книги викидають на сміття. Доволі легко приклеїти сторінки, що випали, але коли рветься корінець, книжка розвалюється і її позбуваються. Коли бачиш задоволення інших твоєю роботою, з’являється приємне почуття».
Окрім того, каже Ґрегорі, ця робота дає йому відчуття самовдосконалення.
«Я ніколи не мав хисту до роботи. Я обрав для себе вулицю, і саме через те я опинився тут. Можливість приходити сюди і робити щось корисне дозволила мені відчути, що я можу бути корисним суспільству, і можу добре працювати, а не йти старим шляхом.
Самовиховання – одне із багатьох завдань, які покликана виконати ця програма, говорить її ініціатор Роберт Ґрін.
«Найбільша проблема в американських в’язницях, та й загалом по всьому світу, це насильство. Не існує більш складної проблеми. Тож якщо ми зможемо дати людям нагоду відчути, що їх робота комусь потрібна, що життя у цих стінах має сенс, можливо насильство зменшиться.
Я працюю тут 12 років, а взагалі у в’язничній адміністрації 20 років. І я переконаний, якщо дати засудженим можливість відчути себе гідною людиною, придумати для них корисне заняття, вони відкриються і будуть робити усе як найкраще».
Програма розпочала працювати у квітні. З того часу в ній взяло участь двадцять два засуджені. За цей час вони відремонтували майже пів тисячі книг, які повернулись на полиці місцевих бібліотек. Чимало з цих книжок вже не передруковують, а завдяки програмі їх знову можна позичити у бібліотеці. Для Ґрегорі Воласа це символічно, він сподівається, що теж зможе розпочати нове життя, коли вийде на свободу.
«Моя мета звільнитися і знайти роботу. Можливо не ту, яку б я хотів, але роботу. Це буде крок вперед. А після цього хочу почати навчатися».
Натхнений успіхом програми Роберт Ґрін сподівається розширити її і запропонувати свої послуги місцевим школам та університетам. Про програму вже дізнались за кордоном, і переймати досвід приїжджали представники понад десяти країн світу, включно з Китаєм та Саудівською Аравією.
«Я не виправдовую злочинців чи злочинну поведінку, але якщо ми утримуємо цих людей, безвідповідально нічого не робити, аби допомогти їм змінити своє життя», – говорить Волас.
У в’язниці у містечку Бойдс невелика група засуджених до позбавлення волі людей надає друге життя бібліотечним книжкам. Вони склеюють сторінки, відновлюють корінці, замінюють обкладинки.
У цьому процесі в’язні, такі як Ґрегорі Волас, не просто оволодівають новими навичками, а привчаються до праці і заробляють пом’якшення покарання. Він говорить:
«Мені подобається відновлювати книги зі знищеним корінцем. Адже як правило такі книги викидають на сміття. Доволі легко приклеїти сторінки, що випали, але коли рветься корінець, книжка розвалюється і її позбуваються. Коли бачиш задоволення інших твоєю роботою, з’являється приємне почуття».
Окрім того, каже Ґрегорі, ця робота дає йому відчуття самовдосконалення.
«Я ніколи не мав хисту до роботи. Я обрав для себе вулицю, і саме через те я опинився тут. Можливість приходити сюди і робити щось корисне дозволила мені відчути, що я можу бути корисним суспільству, і можу добре працювати, а не йти старим шляхом.
Самовиховання – одне із багатьох завдань, які покликана виконати ця програма, говорить її ініціатор Роберт Ґрін.
«Найбільша проблема в американських в’язницях, та й загалом по всьому світу, це насильство. Не існує більш складної проблеми. Тож якщо ми зможемо дати людям нагоду відчути, що їх робота комусь потрібна, що життя у цих стінах має сенс, можливо насильство зменшиться.
Я працюю тут 12 років, а взагалі у в’язничній адміністрації 20 років. І я переконаний, якщо дати засудженим можливість відчути себе гідною людиною, придумати для них корисне заняття, вони відкриються і будуть робити усе як найкраще».
Про програму вже дізнались за кордоном, і переймати досвід приїжджали представники понад десяти країн світу, включно з Китаєм та Саудівською Аравією.
«Моя мета звільнитися і знайти роботу. Можливо не ту, яку б я хотів, але роботу. Це буде крок вперед. А після цього хочу почати навчатися».
Натхнений успіхом програми Роберт Ґрін сподівається розширити її і запропонувати свої послуги місцевим школам та університетам. Про програму вже дізнались за кордоном, і переймати досвід приїжджали представники понад десяти країн світу, включно з Китаєм та Саудівською Аравією.
«Я не виправдовую злочинців чи злочинну поведінку, але якщо ми утримуємо цих людей, безвідповідально нічого не робити, аби допомогти їм змінити своє життя», – говорить Волас.
