Впливові світові видання ставлять запитання, чи зможе лідер президентських перегонів в Україні, бізнесмен Петро Порошенко, у разі перемоги на виборах 25 травня, гарантувати країні новий початок, подолання всеосяжної корупції та справжні європейські реформи? Чимало оглядачів сумніваються у цьому. Газети також доходять висновків, що агресія Росії проти України опосередковано зашкодила Путіну підписати новий газовий контракт з Китаєм за вигідною для Москви ціною. Оглядачі інформують також про широкі дискусії в Європі щодо можливих реакції ЄС на агресивну політику Росії проти України.
Американська The New York Times вважає, що Україна сьогодні конче потребує президента, котрий, насамперед, хотів би покінчити з корупцією, яка дотепер присутня у владі в Києві. Тому й впливовий американський щоденник задається питанням, чи «фаворит опитувань – бізнесмен Петро Порошенко – буде здатний гарантувати країні «новий початок»? Газета з Америки пише про Порошенка як про такого, що належить до групи «кількох супер-багатих бізнесменів, котрі стояли біля витоків корупції у владі в Україні». Подібними, як вважає американський щоденник, є його суперники в цих перегонах 25 травня – колишній прем’єр-міністр Юлія Тимошенко чи ж колишній віце-прем’єр Сергій Тігіпко. Але The New York Times також нагадує, що Порошенко «був першим і єдиним українським олігархом, котрий приєднався до протестуючих у Києві», які виступили проти колишнього президента Віктора Януковича. Газета наводить також і дані про «урядовий досвід» Порошенка, як при Ющенкові, так і при Януковичу, і зауважує, що у порівнянні з Росією, в Україні олігархи «були значно скоріше заангажовані в політиці та часто змінювали сторони у залежності від того, як дули політичні вітри». Визнаючи, що ці вибори в Україні, у разі успіху, можуть стати першим кроком у напрямку стабільності в державі, нью-йоркська газета також наголошує, що важливим для успіху нового президента буде його щире бажання «покінчити з теперішньою корупцією» та додає, що «питання лише у тому, чи олігарх-президент, правдоподібно Порошенку, буде означати, що нічого не змінилося, чи ж те, що новий лідер може справді гарантувати Україні новий початок».
Швейцарська Neue Zurcher Zeitung інформує про щорічний європейський форум в австрійському Вахау на Дунаї минулими вихідними, який цього разу проходив під гаслом «Наш вибір – демократія в Європі» і був пов’язаний з нинішніми виборами до Європарламенту. Форум показав усю складність вибору європейців в умовах, коли необхідно якось реагувати на агресію Росії проти України. Так, віце-канцлер Австрії і міністр фінансів країни Міхаель Шпінделлеґер «досить односторонньо» виступив за продовження політики кооперації з Росією, стверджуючи при цьому, що «торгівля приводить до змін». Інші австрійські учасники форуму також міркували над пошуком м’яких відповідей на українську кризу і «альтернатив війні». Швейцарські та польські політики ратували тут за зміцнення обороноздатності Європи і НАТО. А єдиний український учасник, публіцист зі Львова, Юрій Дуркот, виступив у так званій «творчій групі» форуму, де обговорювалися проблеми європейських змін та очікувань у час 25-річчя після падіння муру Холодної війни в Європі.
Лондонська Financial Times зазначає, що «підписання газової угоди між Москвою і Пекіном мало би допомогти Путіну продемонструвати Заходові, що Росія знайде собі на Сході більш покірних споживачів її нафти і газу. Газета також наголошує, що «контракт «Газпрому» на постачання газу до Китаю мав стати «ключовим тестом для китайсько-російських відносин». Однак, як резюмує лондонське видання, посилаючись на китайські джерела, «Пекін не погодився на цінові пропозиції Росії щодо її газу і Китай хоче використати конфлікт Москви зі Заходом з приводу України, щоб схилити Росію до більшої поступливості та нижчих цін на російську енергетичну сировину». І це, як виглядає, китайській владі вдалося, бо оголошення про все ж підписаний у середу контракт на постачання «Газпромом» блакитного палива до Піднебесної містить, за повідомленнями оглядачів видання, ціну на газ не вищу за 350 доларів за тисячу кубів, що не відповідає настирливим вимогам Росії на ціну до цього контракту не нижчу середньоєвропейської ціни. Газета також наголошує, що Китай вже досить давно диверсифікує газопостачання, тому підписання Пекіном угоди з Росією «не є на сьогодні вже таким важливим пріоритетом для Китаю».
Американська The New York Times вважає, що Україна сьогодні конче потребує президента, котрий, насамперед, хотів би покінчити з корупцією, яка дотепер присутня у владі в Києві. Тому й впливовий американський щоденник задається питанням, чи «фаворит опитувань – бізнесмен Петро Порошенко – буде здатний гарантувати країні «новий початок»? Газета з Америки пише про Порошенка як про такого, що належить до групи «кількох супер-багатих бізнесменів, котрі стояли біля витоків корупції у владі в Україні». Подібними, як вважає американський щоденник, є його суперники в цих перегонах 25 травня – колишній прем’єр-міністр Юлія Тимошенко чи ж колишній віце-прем’єр Сергій Тігіпко. Але The New York Times також нагадує, що Порошенко «був першим і єдиним українським олігархом, котрий приєднався до протестуючих у Києві», які виступили проти колишнього президента Віктора Януковича. Газета наводить також і дані про «урядовий досвід» Порошенка, як при Ющенкові, так і при Януковичу, і зауважує, що у порівнянні з Росією, в Україні олігархи «були значно скоріше заангажовані в політиці та часто змінювали сторони у залежності від того, як дули політичні вітри». Визнаючи, що ці вибори в Україні, у разі успіху, можуть стати першим кроком у напрямку стабільності в державі, нью-йоркська газета також наголошує, що важливим для успіху нового президента буде його щире бажання «покінчити з теперішньою корупцією» та додає, що «питання лише у тому, чи олігарх-президент, правдоподібно Порошенку, буде означати, що нічого не змінилося, чи ж те, що новий лідер може справді гарантувати Україні новий початок».
Швейцарська Neue Zurcher Zeitung інформує про щорічний європейський форум в австрійському Вахау на Дунаї минулими вихідними, який цього разу проходив під гаслом «Наш вибір – демократія в Європі» і був пов’язаний з нинішніми виборами до Європарламенту. Форум показав усю складність вибору європейців в умовах, коли необхідно якось реагувати на агресію Росії проти України. Так, віце-канцлер Австрії і міністр фінансів країни Міхаель Шпінделлеґер «досить односторонньо» виступив за продовження політики кооперації з Росією, стверджуючи при цьому, що «торгівля приводить до змін». Інші австрійські учасники форуму також міркували над пошуком м’яких відповідей на українську кризу і «альтернатив війні». Швейцарські та польські політики ратували тут за зміцнення обороноздатності Європи і НАТО. А єдиний український учасник, публіцист зі Львова, Юрій Дуркот, виступив у так званій «творчій групі» форуму, де обговорювалися проблеми європейських змін та очікувань у час 25-річчя після падіння муру Холодної війни в Європі.
Лондонська Financial Times зазначає, що «підписання газової угоди між Москвою і Пекіном мало би допомогти Путіну продемонструвати Заходові, що Росія знайде собі на Сході більш покірних споживачів її нафти і газу. Газета також наголошує, що «контракт «Газпрому» на постачання газу до Китаю мав стати «ключовим тестом для китайсько-російських відносин». Однак, як резюмує лондонське видання, посилаючись на китайські джерела, «Пекін не погодився на цінові пропозиції Росії щодо її газу і Китай хоче використати конфлікт Москви зі Заходом з приводу України, щоб схилити Росію до більшої поступливості та нижчих цін на російську енергетичну сировину». І це, як виглядає, китайській владі вдалося, бо оголошення про все ж підписаний у середу контракт на постачання «Газпромом» блакитного палива до Піднебесної містить, за повідомленнями оглядачів видання, ціну на газ не вищу за 350 доларів за тисячу кубів, що не відповідає настирливим вимогам Росії на ціну до цього контракту не нижчу середньоєвропейської ціни. Газета також наголошує, що Китай вже досить давно диверсифікує газопостачання, тому підписання Пекіном угоди з Росією «не є на сьогодні вже таким важливим пріоритетом для Китаю».
| Передрук з "Радіо Свобода" |
