Написати таку книжку Надію Дюк спонукала Росія, а саме 2000-ий рік, коли Володимир Путін швидко став лідером, а потім і першою особою в країні. Тоді її зацікавило – яку ж роль у політичному житті відіграє молодь, особливо та, яка народилася після Радянського Союзу.
Більш того, згідно із соціологічними досліджень, які проводилися для книги Надії Дюк, українська молодь абсолютно не довіряє всьому, що стосується політики, міліції, судів. Відсоток недовіри з роками тільки зростає. А максимальної довіри у молоді заслуговує тільки церква, дещо менше вони довіряють журналістам.
«Зараз негативізм зростає ще більше, порівняно із 2009-2010-им роками. Проте є й позитивні зміни: значно більше молодих українців стало підтримувати демократію, зростає пріорітет громадянських прав і свобод. Хоча, наприклад, в Азербайджані молодь більше прагне демократії, аніж молодь в Україні», – каже директор Фонду «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва – Ірина Бекешкіна.
Більш оптимістичною є директор проекту ГО «Центр UA», член координаційного ради руху «Чесно» Світлана Заліщук. Саме її можна вважати «центральною фігурою дослідження» у книжці Надії Дюк. Ряд громадських ініціатив, в яких вона брала участь і які засновувала, домогається введення демократичних законів у країні, бореться за свободу слова, а наразі рух «Чесно» проводить громадську люстрацію народних обранців. Основою таких ініціатив є молодь. Але, на думку Світлани, важливо пам’ятати, що молодь є різна:
«Ми можемо згадати молоду команду Черновецького та Олеся Довгого на її чолі. Ця генерація ще не позбавлена радянського щеплення. Помаранчева революція хоч і принесла нові хвилі, проте не змінила нас докорінно. Для цього потрібний час», – вважає Світлана Заліщук.
Гарним прикладом змін може слугувати Грузія чи Естонія, де побувала молода лідерка.
«Там міністерства очолюють люди 25-30 років, ті, які здобували досвід на Заході, а потім найкращу практику реалізовують наразі в країні. У нас така молодь після навчання закордоном намагається там і залишитися», – говорить Світлана Заліщук.
Голова Української асоціації студентського самоврядування Єлизавета Щепетильникова – одна з тих, яка не дала Міністерству освіти проштовхнути законопроект, за яким Міносвіти контролюватиме всю освітню сферу. На її думку, українська молодь ще повинна вчитися демократії, вірі у те, що все можна змінити. Поки що ж більшість з них боїться всього, що пов’язане із політикою.
Один із висновків книги Надії Дюк: від режиму в державі залежатиме поведінка молодого покоління. Якщо держава тяжіє до авторитаризму, вона породжуватиме рухи, подібні російському «Наші», якщо ж до демократії, то і молодь буде більш відкритою, різною, захоче брати участь у політичних процесах.
За останніми подіями зрозуміло, що молодь відіграє визначну роль у впровадженні демократії. Але ж та сама єгипетська молодь, яка була на площі Тагрір, сьогодні зникла, маргіналізувалася. Так само розчарованою сьогодні є українська молодь, яка брала участь у Революції на граніті, Помаранчевій революціїКаже Надя Дюк у своїй книзі.
«Зараз негативізм зростає ще більше, порівняно із 2009-2010-им роками. Проте є й позитивні зміни: значно більше молодих українців стало підтримувати демократію, зростає пріорітет громадянських прав і свобод. Хоча, наприклад, в Азербайджані молодь більше прагне демократії, аніж молодь в Україні», – каже директор Фонду «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва – Ірина Бекешкіна.
Більш оптимістичною є директор проекту ГО «Центр UA», член координаційного ради руху «Чесно» Світлана Заліщук. Саме її можна вважати «центральною фігурою дослідження» у книжці Надії Дюк. Ряд громадських ініціатив, в яких вона брала участь і які засновувала, домогається введення демократичних законів у країні, бореться за свободу слова, а наразі рух «Чесно» проводить громадську люстрацію народних обранців. Основою таких ініціатив є молодь. Але, на думку Світлани, важливо пам’ятати, що молодь є різна:
«Ми можемо згадати молоду команду Черновецького та Олеся Довгого на її чолі. Ця генерація ще не позбавлена радянського щеплення. Помаранчева революція хоч і принесла нові хвилі, проте не змінила нас докорінно. Для цього потрібний час», – вважає Світлана Заліщук.
Гарним прикладом змін може слугувати Грузія чи Естонія, де побувала молода лідерка.
«Там міністерства очолюють люди 25-30 років, ті, які здобували досвід на Заході, а потім найкращу практику реалізовують наразі в країні. У нас така молодь після навчання закордоном намагається там і залишитися», – говорить Світлана Заліщук.
Наразі молодь голосує ногами. Вона виїжджає з країни, таким чином показуючи своє ставлення до ситуаціїЄлизавета Щепетильникова
Один із висновків книги Надії Дюк: від режиму в державі залежатиме поведінка молодого покоління. Якщо держава тяжіє до авторитаризму, вона породжуватиме рухи, подібні російському «Наші», якщо ж до демократії, то і молодь буде більш відкритою, різною, захоче брати участь у політичних процесах.
