У США та інших країнах світу росте незадоволення політикою великих банків, які вводять нові комісійні та ускладнюють умови отримання кредитів. У той же час навколо світу поширюється нове джерело кредитування – приватні позички. За допомогою Інтернету інвестори у багатих країнах дають мікрокредити підприємцям у бідних регіонах світу.
Позичка всього у два долари дала можливість жінці в Бурунді заснувати свій власний бізнес – варити пиво з бананових листків. А кредит у 65 доларів став стартовим капіталом для іншої жінки в Пакистані, яка заснувала майстерню з вишивання, де зараз працюють 30 майстринь.
Про цих та інших вдалих підприємців з найбідніших країн світу – здебільшого жінок – розповідається на виставці «У півнеба» в культурному центрі Скербол у Лос-Анджелесі. Усі вони змогли за допомогою мікрокредитів вийти з бідності та нагодувати свої родини. Відвідувачі виставки отримують один долар, який вони можуть інвестувати у будь-який бізнес, аби подивитися, як це працює.
Kiva.org – лише один з веб-сайтів, який є партнером у програмі мікрокредитування. За допомогою цього веб-сайту можна стати міжнародним інвестором, не виходячи з власного будинку. Організація працює за допомогою мережі місцевих кредитних спілок у країнах, що розвиваються, які забезпечують повернення позичок. І рівень повернення кредитів в Ківи набагато вищий, ніж в більшості великих банків – майже 99%!
8-ро українських малих підприємців нині намагаються профінансувати розширення свого бізнесу за допомогою сайту Kiva.org.
Наприклад, фермер Станіслав-Чапанський з Кам'янки-Дніпропетровської залучає кредиторів для встановлення опалення у кількох теплицях. Це дозволить йому швидше постачати на ринок овочі та отримувати більший прибуток. На початок березня йому вдалось залучити половину бажаної суми.
Інвесторами українців може стати будь-хто. Наприклад, така людина як письменник Боб Гарріс, який інвестував у близько чотири тисячі невеликих підприємств у світі. А потім, працюючи над книгою про веб-сайт Ківа, він відвідав багато родин, яким допоміг стати на ноги.
«Це все – лікарні, школи, ферми, майстерні, працівники громадського транспорту – наприклад, таксисти – будь-який вид діяльності», – розповідає він про побачене.
Деякі інвестори, як от американець вірменського походження Пітер Ташджіян, вкладає в один регіон. Ташджіян надає кредити людям у Вірменії – мешканцям міст, аби вони могли розширити свій бізнес, та селянам, аби вони могли купити нову корову чи вівцю.
«І завдяки цьому вони можуть годувати свої родини, а також виготовити більше сиру чи надоїти молока, аби продати його на ринках», – каже він.
Боб Гарріс, будучи письменником, багато мандрував світом. Бачачи крайню бідність місцевих жителів на тлі неймовірної розкоші курортів, він зацікавився мікрокредитами. Гарріс заснував групу «Друзі Боба Гарріса» на веб-сайті Ківа, які разом інвестували понад мільйон шістсот тисяч доларів.
«Якщо робити це протягом певного часу, це засмоктує. Ти починаєш думати: ось цей хлопець з Нікарагуа, який займається доставкою на велосипедів, повернув мені гроші. Тепер я можу інвестувати в того студента на Філіппінах», – говорить Гарріс.
Прихильники мікрокредитування кажуть, що їхні приватні позички не лише дають можливість людям у країнах, що розвиваються, прогодувати власні родини, а і стимулюють економіку в найбідніших регіонах світу.
