Американці перевіряють свою витривалість у марафонах

У наш час aмериканці приділяють все більше уваги здоровому способу життя. Біг, майбуть, найпростіший і найдешевший спосіб підтримувати фізичну форму та здоров’я. Щороку в країні проходять забіги на довгі дистанції, півмарафони і, для найвитриваліших, марафони. Люди, які беруть у них участь, не ставлять за мету перемогти. Для більшості головне завдання подолати марафонську дистанцію, нехай навіть пішки.

Нещодавно марафон у техаському місті Г’юстон організувала компанія «Шеврон». Більшість його учасників прийшли сюди вранці без жодних сподівань на перемогу. Хтось пробіг повну дистанцію, а хтось подолав половину. Для Креґа Ліпперта це вже 29 забіг. З рідного Міннеаполіса у штаті Міннесота він приїхав, рятуючись від зимового холоду:

«Мені хотілось трошки тепла. Останній свій забіг я виконав при температурі мінус чотирнадцять. А в Г’юстоні тепла погода, день сьогодні був просто чудовий, і траса мені дуже сподобалась».

Після завершення дистанції учасники збираються у конференційному центрі імені Джорджа Брауна, де на них чекають родичі та друзі. Бігуни можуть перевірити результати свого пробігу на комп’ютері, куди вони заноситься час фінішу кожного зареєстрованого бігуна.

47-річна Денія Пуерто каже, що біг для неї – це спосіб залишатися у гарній фізичній формі:

«З віком ти стаєш більш дисциплінованим. Тому, мені здається, ти можеш постійно покращувати результат. Я думаю, поки що я продовжуватиму бігати».

Прагнення 25-річної Крісті Беніє розвинути свій атлетичний потенціал повністю підтримує її родина:

«Я думаю, моєю головною мотивацією є постійне встановлення нових планок та їх досягнення. Згодом я б хотіла спробувати себе на Олімпійських відбіркових турах, це моя довготривала перспектива».

Деніел Кіселла та його дружина приїхали з Піттсбурга, штат Пенсільванія, щоб взяти участь у марафоні та подивитись на Олімпійські відбіркові забіги. Їм також пощастило зустрітися з членом олімпійської марафонської команди Джошем Коксом.

«Всі ми насправді хочемо досягти такого рівня, так що гарно мати можливість поговорити з атлетом такого калібру, який може надихнути та дати пораду, як наблизитись до поставленої мети», – каже Деніел Кіселла.

Втім, для більшості учасників марафону біг – це хобі. Для деяких з них – це спосіб спілкування. Почавши бігати вулицями міста Перланд, штат Техас, Маріса, Тіна та Саша мали власні міркування та цілі. Тепер вони бігають разом.

«Все почалося як особиста справа і відтак переросло у дружбу», – каже Маріса.

За минулі 30 років кількість американців, які беруть участь у марафонах, значно зросла. А кількість щорічних забігів за цей час збільшилась з 200 до понад 600.