В Україні набуває популярності американський футбол: окрім кількості бажаючих грати, зростає і професійність, – переконують члени вінницької команди з американського футболу «Вінницькі вовки», проте існують свої, українські, особливості цієї гри.
Сильні хлопці, в костюмах з великими плечима, в білих вузьких штанах і з великими шоломами в руках, не обов’язково дуже розумні, зате завжди популярні серед дівчат – такими виглядають у фільмах гравці американського футболу, одного з найпопулярніших видів спорту в США. Деякі українці вирішують спробувати і себе в цій іноземній грі і руйнують для себе стереотипи про американський футбол.
«Коли я прийшов записуватися в команду, то дуже мало знав про гру. Всі мої знання були переважно з фільмів», – розповідає Сергій Рудчик, гравець команди «Вінницькі вовки», – «Я думав, що це дуже тупа гра, де потрібно битися, а виявилося, що це дуже професійна гра, де потрібно багато думати. Я для себе відкрив цікаву гру, яку можна прирівняти до шахів».
В Україні 15 команд з американського футболу, є своя федерація та чемпіонати. Оскільки спорт належить до любительських, то більшості доводиться грати за власних кошт. У деяких командах не вистачає форми, інколи тренувального обладнання, або навіть стадіону. Такі правила гри надають американському футболу особливого українського відтінку, але це не зупиняє вінничан перед бажанням грати, переконує Олександр Білоконь, головний тренер «Вінницьких вовків»:
«Я думаю, зараз існує тенденція до популяризації цього виду спорту – команди ростуть, як гриби. Ми трохи стоїмо на місці, але вже зараз багато зацікавлених, дзвонять, багато новеньких, які хочуть приходити».
Перші «Вінницькі вовки» проіснували 6 років
Команда з американського футболу з’явилася у Вінниці ще в 1996-му році. Вона належала до аматорського спорту, але отримувала підтримку з бюджету міста і показувала непогані результати на національному рівні. Північноамериканська гра хоч і була екзотикою, але чемпіонати справно проводилися протягом наступних шести років, учасників та глядачів було вдосталь.
«У 2002-му закінчився чемпіонат України, і все – американський футбол припинив своє існування в Україні», – говорить Білоконь, – «Тільки у 2006-му люди знову згадали про гру і почалося своєрідне відродження. Спочатку було проведено турнір прапор-футболу – безконтактна версія американського футболу. У нас команди то й не було, але зібралися, і без тренувань зіграли – з шести команд зайняли друге місце».
Американський футбол повертається
Так, стало очевидно, що потенціал є і потрібно збирати команду для серйозних тренувань. Щоб знайти бажаючих Білоконь з колегою обклеїли півміста Вінниця чорно-білими оголошеннями, що відкрито набір до вінницької команди з американського футболу. До тренерів почали дзвонити зацікавлені, серед них був і Сергій Рудчик:
«Я побачив оголошення і прийшов, тому що хотів драйву, повного контакту в спорті. Спочатку дуже мало знав про гру. Тоді зібралося багато новеньких, ніхто не розбирався в тому, що потрібно робити».
Тренування проходили двічі на тиждень у суботу та неділю за будь-якої погоди: в дощ, сніг, за температури -20. Особливістю тогочасної гри було те, що спортсмени не мали екіпірування.
«Тренеру було страшно, що гравці поб’ють один одного, але … грали», – згадує Білоконь.
Для того, щоб підтримувати рівень зацікавлення на висоті, тренеру навіть доводилося вдаватися до хитрощів. Багато людей приходили під враженням від гри, як її показували в американських фільмах, і, відповідно, очікували побачити щось на голові, на плечах у великих хлопців.
«На перших етапах, коли цього всього не було, я навіть на тренування приносив свій комплект екіпіровки, щоб людям показати, що ось воно таке є, а вам просто потрібно ще займатися, щоб його надягати. Ну, потрібно ж було якось людей зацікавлювати», – говорить Білоконь.
В обов’язки тренера входило не просто зацікавити, а й утримати бажаючих. Білоконь і сам навчився гри від свого тренера – гравця команди «Вінницькі вовки» першої хвилі, про новинки дізнавався прочитавши щось, подивившись відео американської гри.
«От бувало з такими цікавими ідеями ідеш на тренування думаєш, ми щось зробимо круте, приходиш, а на тренуванні семеро осіб, і все бажання зникає», – розповідає Білоконь.
Тільки через рік команда купила 20 комплектів форми, якою користується з того часу, середня вартість комплекту вживаного екіпірування $300-400.
Українські гравці від американських відрізняються і тим, що зазвичай це люди, які прийшли з інших видів спорту таких, як боротьба, бокс, і, на відміну від американців, з дитинства не перекидалися овальним м’ячиком.
«Я сам прийшов з боротьби, мені було дуже важко, особливо перших три роки, поки відучив себе від певних звичок з боксу, і навчався кардинально протилежного», – говорить Рудчик.
«Вінницькі вовки» перезавантаження
Американська гра набуває популярності і буде розвиватися в Україні, переконані «Вінницькі вовки». Минулий сезон став своєрідним підтвердженням цього. Так, вперше в Україні було організовано дві ліги: вища, де грає по 11 осіб, та перша, по 8 гравців у команді.
«Не було жорсткого відбору: ось ви кращі, то граєте у вищій лізі, грали хто, як міг. Ми не змогли заявитися в гру 11 на 11 гравців, ну змогли б, але поламали б половину людей, а от 8 на 8 – ми нормально відіграли», – розповідає Білоконь.
«Вінницькі вовки» потрохи складають технічну базу. Уже є груша, на якій можна відробляти удари в повну силу, а не випробовувати колег по команді; рамки-ваги, яку спортсмен одягає на плечі і з нею тренується. Кожен допомагає команді, як може. Один з гравців працює з деревом, і для команди витесав кубики для човникового бігу.
Перейняти американську гру спробували й у Донецьку, де вже створено три дитячі школи з американського футболу, закупили екіпірування та тренувальне обладнання.
