Обговорення українських проблем з дотриманням прав людини на міжнародному рівні не дозволяє владі їх замовчувати, а також може підштовхнути українське суспільство почати відстоювати свої права, вважають українські правозахисники.
Проблеми з дотриманням прав людини в Україні, описані в звіті Державного департаменту США, виявляють давно існуючі прогалини законодавства та звертають увагу на те, як ними можна скористатися на користь зацікавлених осіб при владі, вважають експерти.
«Ув’язнення Тимошенко продемонструвало проблеми в нашому кримінальному правосудді, які існують вже давно, а зараз це було просто використано проти політичних опонентів та громадських активістів. Утім, проблеми більш системні, ніж просто політичні переслідування», - сказав Голосу Америки виконавчий директор Української Гельсінської спілки Аркадій Бущенко.
Політичний тиск на судові рішення, а також обмеження свободи мирних зборів, українські правозахисники називають підтвердженням того, що в країні сформувався прошарок людей, які є безкарними. До них приписують представників великого бізнесу, чиновників, політичних діячів та членів їх сімей, які є лояльними до влади.
«Це прошарок безкарних людей, навіть за умови того, що людина скоює злочини, які повинні каратися законом, вона уникає покарання», - сказав Голосу Америки керівник представництва Фонду імені Гайнріха Бьолля в Україні Кирил Савін. «Насправді, ця безкарність помножена на фактичний демонтаж правосуддя в Україні приводить до всіх тих проблем про які говорять в контексті дотримання прав людини в Україні».
Реакція влади
Влада, у свою чергу реагує на міжнародні зауваження дуже строкато. Експерти відмічають, що коли урядова верхівка відчуває, що за звітами міжнародних установ можуть бути певні дії, як на приклад, особиста ізоляція, замороження рахунків закордоном, це їх турбує і може підштовхнути до якихось позитивних дій. З іншого боку, приклад з ув’язненням екс-прем’єра демонструє, як влада може ігнорувати будь-яку міжнародну критику.
«Я думаю, це відбувається тому, що в українських політиків при владі є якась самовпевненість, яка розшифровується у переконанні, що Європа та США потребують Україну, що вони мають з нами співіснувати та повинні сприймати нас такими, як ми є, і нам нічого не потрібно робити, а все тому, що Україна має там якесь стратегічне значення. Це призводить до погіршення ситуації», - сказав Савін.
Демократичні тенденції в Україні
Аналізуючи тенденції останніх кількох років, експерти говорять про радикале погіршення стану свободи слова в країні, як приклад – відкриття «дивних» карних справ проти науковців, культурних діячів, яких таким чином примушують або мовчати, або емігрувати.
«Значно посилилася самоцензура серед журналістів. Наприклад, вони риють, знаходять інформацію, роблять телевізійний сюжет, а потім їм говорять, що це суперечить інтересам власника і піднімати цю тему не можна», - сказала Голосу Америки журналіст, учасниця руху «Стоп цензурі» Наталія Соколенко.
Вона розповідає, що за останні кілька років значно розширилася сфера тем, які не можна зачіпати журналістам. Вони пов’язані з резиденцією президента Януковича, його сім’єю, бізнесом його сина, та інші теми. Окрім тиску влади, на поширення цензури також вплинула економічна ситуація у країні, коли в період економічної кризи чимало медіа просто закрилися, як результат – журналісти втратили роботу і тепер готові поступатися стандартами професії, щоб отримувати зарплатню.
З іншого боку, експерти відмічають, що сьогоднішня ситуація в країні може стати мобілізуючою, активуючи громадянську активність та побудову громадянського суспільства.
«Ми, як можемо боремося, передаємо колегам теми, які в деяких редакціях не пропускають. Наш рух і те що ми робимо, може бути прикладом для суспільства, що не всі перелякалися і не всім заткнули рота», - сказала Соколенко.
Експерти говорять, що під тиском міжнародних установ влада таки іде на певні поступки, ратифікуючи міжнародні документи з прав людини, а потім все залежить від активності громадських організацій та суспільства в цілому.
«На відміну від країн, де спочатку національне законодавство приводиться у відповідність з міжнародними нормами, «українське» ратифікування носить більш декларативний характер. Вже під тиском громадських рухів всередині країни влада береться змінювати власне законодавство», - сказав Голосу Америки представник всеукраїнської освітньої програми «Розуміємо права людини» Сергій Буров.
Утім, більшість експертів говорить, що вирішенням ситуації з дотриманням прав людини в Україні можуть стати масові мирні демонстрації і всі передумови для цього уже є.
«Мені здається, що в Україні склалася передреволюційна ситуація і парламентські вибори можуть бути початком серйозних суспільних змін», - сказала Соколенко.
«Вихід – це мирні демонстрації з великою кількістю людей, які покажуть сьогоднішній владі, що громадяни не готові миритися з тим положенням речей, які є сьогодні в країні», - сказав Савін.
Проблеми з дотриманням прав людини в Україні, описані в звіті Державного департаменту США, виявляють давно існуючі прогалини законодавства та звертають увагу на те, як ними можна скористатися на користь зацікавлених осіб при владі, вважають експерти.
«Ув’язнення Тимошенко продемонструвало проблеми в нашому кримінальному правосудді, які існують вже давно, а зараз це було просто використано проти політичних опонентів та громадських активістів. Утім, проблеми більш системні, ніж просто політичні переслідування», - сказав Голосу Америки виконавчий директор Української Гельсінської спілки Аркадій Бущенко.
Політичний тиск на судові рішення, а також обмеження свободи мирних зборів, українські правозахисники називають підтвердженням того, що в країні сформувався прошарок людей, які є безкарними. До них приписують представників великого бізнесу, чиновників, політичних діячів та членів їх сімей, які є лояльними до влади.
«Це прошарок безкарних людей, навіть за умови того, що людина скоює злочини, які повинні каратися законом, вона уникає покарання», - сказав Голосу Америки керівник представництва Фонду імені Гайнріха Бьолля в Україні Кирил Савін. «Насправді, ця безкарність помножена на фактичний демонтаж правосуддя в Україні приводить до всіх тих проблем про які говорять в контексті дотримання прав людини в Україні».
Реакція влади
Влада, у свою чергу реагує на міжнародні зауваження дуже строкато. Експерти відмічають, що коли урядова верхівка відчуває, що за звітами міжнародних установ можуть бути певні дії, як на приклад, особиста ізоляція, замороження рахунків закордоном, це їх турбує і може підштовхнути до якихось позитивних дій. З іншого боку, приклад з ув’язненням екс-прем’єра демонструє, як влада може ігнорувати будь-яку міжнародну критику.
«Я думаю, це відбувається тому, що в українських політиків при владі є якась самовпевненість, яка розшифровується у переконанні, що Європа та США потребують Україну, що вони мають з нами співіснувати та повинні сприймати нас такими, як ми є, і нам нічого не потрібно робити, а все тому, що Україна має там якесь стратегічне значення. Це призводить до погіршення ситуації», - сказав Савін.
Демократичні тенденції в Україні
Аналізуючи тенденції останніх кількох років, експерти говорять про радикале погіршення стану свободи слова в країні, як приклад – відкриття «дивних» карних справ проти науковців, культурних діячів, яких таким чином примушують або мовчати, або емігрувати.
«Значно посилилася самоцензура серед журналістів. Наприклад, вони риють, знаходять інформацію, роблять телевізійний сюжет, а потім їм говорять, що це суперечить інтересам власника і піднімати цю тему не можна», - сказала Голосу Америки журналіст, учасниця руху «Стоп цензурі» Наталія Соколенко.
Вона розповідає, що за останні кілька років значно розширилася сфера тем, які не можна зачіпати журналістам. Вони пов’язані з резиденцією президента Януковича, його сім’єю, бізнесом його сина, та інші теми. Окрім тиску влади, на поширення цензури також вплинула економічна ситуація у країні, коли в період економічної кризи чимало медіа просто закрилися, як результат – журналісти втратили роботу і тепер готові поступатися стандартами професії, щоб отримувати зарплатню.
З іншого боку, експерти відмічають, що сьогоднішня ситуація в країні може стати мобілізуючою, активуючи громадянську активність та побудову громадянського суспільства.
«Ми, як можемо боремося, передаємо колегам теми, які в деяких редакціях не пропускають. Наш рух і те що ми робимо, може бути прикладом для суспільства, що не всі перелякалися і не всім заткнули рота», - сказала Соколенко.
Експерти говорять, що під тиском міжнародних установ влада таки іде на певні поступки, ратифікуючи міжнародні документи з прав людини, а потім все залежить від активності громадських організацій та суспільства в цілому.
«На відміну від країн, де спочатку національне законодавство приводиться у відповідність з міжнародними нормами, «українське» ратифікування носить більш декларативний характер. Вже під тиском громадських рухів всередині країни влада береться змінювати власне законодавство», - сказав Голосу Америки представник всеукраїнської освітньої програми «Розуміємо права людини» Сергій Буров.
Утім, більшість експертів говорить, що вирішенням ситуації з дотриманням прав людини в Україні можуть стати масові мирні демонстрації і всі передумови для цього уже є.
«Мені здається, що в Україні склалася передреволюційна ситуація і парламентські вибори можуть бути початком серйозних суспільних змін», - сказала Соколенко.
«Вихід – це мирні демонстрації з великою кількістю людей, які покажуть сьогоднішній владі, що громадяни не готові миритися з тим положенням речей, які є сьогодні в країні», - сказав Савін.
