Після заяв представників Європейського Союзу про те, що вони хочуть бачити Україну членом ЄС, постає питання щодо можливої тривалості того шляху.
В той як головне для майбутнього України зараз - відбити російське вторгнення, досягти миру й відбудовувати зруйноване війною, українські лідери наполягають, що ті процеси можуть відбуватися одночасно з приготуванням до вступу України в ЄС.
Оголосивши рекомендацію надати Україні статус кандидата в ЄС, президентка Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн вказала, що українці «чітко показали своє прагнення до європейських цінностей і стандартів», зауваживши, що Україні треба буде «здійснити низку важливих реформ».
Французький президент Еммануель Макрон у травні висловив припущення, що український шлях до ЄС триватиме «кілька років, а більш ймовірно кілька десятиріч».
Україна вже впровадила приблизно 70% правил, норм і стандартів ЄС. Але треба ще зробити важливу роботу стосовно верховенства закону, олігархів, боротьби з корупцією, засадничих прав.
Але українці заявляють про потребу «пришвидшення» з огляду на надзвичайні обставини.
«Бюрократичні процеси, які зазвичай займають роки, скорочуємо для нашої держави до тижнів, до місяців. Це непросто, але ми це робимо», - заявив 18 березня президент Володимир Зеленський.
Критерії
Готовність країни до членства в ЄС визначається так званими Копенгагенськими критеріями, згідно з яких країна, яка хоче вступити в організацію, повинна мати:
- «стабільні інституції, які гарантують демократію, верховенство закону, права людини та захист меншин;
- функціонуючу ринкову економіку і здатність витримувати умови конкуренції та ринкових сил в ЄС;
- здатність брати на себе й ефективно впроваджувати обов’язки члена, включно з дотриманням цілей політичного, економічного і монетарного союзу».
Урсула фон дер Ляєн 17 червня заявила, що Україна, яка підписала угоду про асоціацію і вільну торгівлю з ЄС 2014 року, «вже впровадила приблизно 70% правил, норм і стандартів ЄС».
«Але треба ще зробити важливу роботу стосовно верховенства закону, олігархів, боротьби з корупцією, засадничих прав», - зауважила вона.
Східноєвропейський приклад
Найбільше розширення Євросоюзу відбулося 2004 року, коли членами стали сусіди України: Польща, Словаччина, Угорщина, а також пострадянські Латвія, Литва й Естонія, і Чехія, Словенія, Мальта, Кіпр.
2007 року вступили Румунія та Болгарія, а 2013 долучилася Хорватія.
Хорватський шлях від подання заявки на вступ в ЄС до набуття членства тривав 10 років.
Хорватія подала заявку у 2003 році, і переговори про вступ тривали з 2005 до 2011 року.
Офіційно Хорватія стала членом ЄС 1 липня 2013 року.
З 1 січня 2023 року Хорватія буде повноправним членом Європейського монетарного союзу, запровадивши в обіг спільну валюту євро.
Але в історії ЄС є випадки і скасованих, а також заморожених процесів вступу країн.
Туреччина «заморожена»
Туреччина подала заявку на вступ ще 1987 року, коли ЄС називався Європейською економічною співдружністю.
У процесі турецького зближення з Європою 1963 року було підписано договір про асоціацію, і з 1995 року є членом європейського Митного союзу.
2005 року почалися офіційні переговори про набуття членства Туреччини в ЄС, але вони призупинені.
Однією з найпомітніших проблем Туреччини з ЄС є фактичний турецький контроль над північною частиною Кіпру.
Але ключовим для Євросоюзу стало те, що в Брюсселі називають «відкочуваннями» Туреччини «в сферах демократії, верховенства закону і засадничих прав».
ЄС у червні 2018 року оголосив, що переговори про вступ Туреччини «фактично заморожені».
Ісландія передумала
Ісландія є одним з рідкісних прикладів того, як країна спочатку прагнула, але потім відмовилася від бажання вступити в ЄС.
У липні 2009 року Ісландія подала заявку на вступ в ЄС, і після того як у липні 2010 року Єврокомісія рекомендувала почати переговори про набуття членства, рада керівників країн ЄС у червні 2010 року схвалила рішення почати переговори про вступ.
Але 2013 року в Ісландії прийшов до влади новий уряд, який попросив призупинити процес, а 2015 Ісландія попросила ЄС більше не вважати її кандидатом на членство в Євросоюзі.
Ісландія вирішила задовольнитися участю у спільному ринку ЄС.
Ісландія також ходить до Шенгенського договору і бере участь у роботі низки агентств та програм ЄС.
Як член Європейського економічного простору вона сплачує фінансові внески в європейські соціальні та інші проекти.
