Близько 700 потерпілих від сексуального насилля під час російської війни проти України отримали виплати – так звані проміжні репарації, що стало можливим завдяки пілотній програмі, розробленій Global Survivors Fund і Dr. Denis Mukwege Foundation. Репарації виплачено чоловікам, жінкам та дітям.
Про це повідомила лідерка “ООН Жінки в Україні” Сабін Фрейзер Гюнеш під час зустрічі “Україна не мовчить”, що відбулася у понеділок, 10-го березня, в Українському інституті Америки у Нью-Йорку.
Головна представниця Світової федерації українських жіночих організацій в ООН (СФУЖО) Ірена Яросевич зауважила, що раніше жертви пов’язаного з конфліктами сексуального насилля отримували репарації лише після висновку міжнародного трибуналу з воєнних злочинів.
Натомість, за словами Гюнеш, свідчення та докази, зібрані від цих потерпілих, є перевіреними та достатньо детальними, щоб бути використаними згодом як докази в майбутньому трибуналі, тож міжнародні організації погодилися, що жертви не повинні чекати судових рішень.
Факти зґвалтування російськими військовими чітко зафіксовані, зокрема, Генпрокуратурою України та звітами міжнародних недержавних організацій, повідомляв Голос Америки напередодні.
Генасамблею ООН закликали внести Росію до “Списку ганьби” за сексуальне насилля з боку солдат
У рамках 69-ї сесії Комісії зі становища жінок ООН у Нью-Йорку українські та міжнародні експерти, включно з українцями, які вижили під час російських тортур, обговорили цього тижня зусилля із внесення Росії до “Списку ганьби” за системне сексуальне насильство з боку російських солдатів.
До генерального секретаря ООН Антоніу Гутерріша надіслано відповідний лист-звернення з вимогою включити збройні сили та сили безпеки Російської Федерації, а також афілійовані групи до “Списку сторін, обґрунтовано підозрюваних у скоєнні або відповідальних за зґвалтування та інші форми сексуального насильства в ситуаціях збройного конфлікту”. Йдеться про додаток до щорічної доповіді генсека ООН.
“Ця ініціатива – не просто черговий заклик, це справедлива вимога тих, хто зазнав невимовного терору, це заклик до справедливості, яка сьогодні залежить від кожного з нас”, – йдеться у зверненні низки жіночих організацій.
Публічне визнання винних, вважають вони, є першим кроком до справедливості, важливим кроком до відновлення віри в те, що світ здатний захистити права людини та притягнути винних до відповідальності.
“Україна не мовчить: хроніки боротьби із сексуальним насильством, пов'язаним з війною”
У Нью-Йорку під час заходу Ukraine Is Not Silent презентували книгу “Україна не мовчить: хроніки боротьби із сексуальним насильством, пов'язаним з війною (2022-2024)”.
Це збірка з 25 інтерв’ю з провідними експертами з питань сексуального насильства, пов’язаного з війною, а також з потерпілими, захисниками жертв, юристами та медиками.
Вони розповідають про те, яка допомога надається постраждалим від сексуального насильства, пов'язаного з війною, щоб вони могли відновити своє життя, які державні структури, громадські організації та міжнародні донори долучаються до цього.
У книзі також йдеться про унікальний досвід протидії сексуальному насильству під час війни, який Україна накопичила через російське вторгнення та може поділитися з іншими державами.
Книгу презентували в Ukrainian Institute of America, де до присутніх звернулася через віртуальний зв’язок віцепрем'єрка України питань європейської та євроатлантичної інтеграції України Ольга Стефанішина.
Зустріч зібрала загалом понад 120 гостей, провідних експерток, представників міжнародної спільноти, державного сектора та громадянського суспільства.
З американською аудиторією зустрілися і авторки та ініціаторки видання книги “Україна не мовчить” – урядова уповноважена з питань гендерної політики України Катерина Левченко та директорка зі стратегічного розвитку Українського жіночого фонду Наталія Карбовська.
Свою історію розповіли Ірина Довгань, директорка організації SEMA Ukraine, членкиня Ради директорів Global Survivors Fund та Людмила Гусейнова, засновниця ГО «Ну мо, сестри!», членкиня Наглядової ради пілотного проєкту з проміжних репарацій для постраждалих від сексуального насилля під час війни.
Як наголосила у коментарі Голосу Америки головна представниця Світової федерації українських жіночих організацій в ООН (СФУЖО) Ірена Яросевич, з моменту першого незаконного вторгнення в Україну у 2014 році російські військові сили, а також персонал у російських в'язницях використовували сексуальне насильство проти українських жінок, чоловіків і дітей як зброю війни в жорстокій спробі зламати Україну та українців.
Стосовно зусиль ООН з протидії сексуальному насильству, пов'язаного з конфліктами довкола світу, то з 2000 року вони увійшли до порядку денного Радбезу ООН.
Проте навіть попри підвищену політичну увагу та п’ять відповідних резолюцій ООН, які прямо стосуються таких злочинів, “реалізація значно відстає від зобов’язань” – йдеться у звіті за 2024 рік від Джорджтаунського інституту жінок, миру та безпеки (GIWPS).
Сексуальне насилля – складова геноциду
Згідно з рішенням Всесвітній конференції ООН з питань жінок, що відбулася в Пекіні у 1995 році, зґвалтування не лише окремими солдатами агресора, але й особами, які належать до озброєних груп, зокрема воєнізованих формувань, поліції та місцевих ополченців, особливо під час війни, є визнано воєнним злочином та елементом геноциду.
Як повідомляв Голос Америки, за 30 років після цієї конференції у Пекіні, правозахисниці застерігають про “тривожний відкат” від закріплених у її документах рішень.
За словами заступниці міністра закордонних справ України Мар’яни Беци, Україна під час 69-ї сесії Комісії зі становища жінок ООН вперше головувала на засіданні за участю 70 міністрів, які займаються питаннями гендерної рівності у своїх країнах.
"Україна не лише вимагає справедливості, а й формує глобальний порядок денний для боротьби з сексуальним насильством, пов’язаним з конфліктом (CRSV) та впроваджує конкретні механізми підтримки постраждалих", – наголосила представниця Світової федерації українських жіночих організацій в ООН (СФУЖО) Зоряна Головата у коментарі Голосу Америки.
Захід у Нью-Йорку став потужним закликом до дій для правозахисників, дипломатів та всіх, хто бореться за права людини, він продемонстрував масштабну міжнародну підтримку України та підкреслив важливість спільної боротьби за справедливість для постраждалих, підсумували організаторки зустрічі.
