Західні та українські дипломати дедалі більше пристають на ідею, що основою для мирної угоди у війні Росії в Україні можуть стати значущі гарантії безпеки для України в обмін на фактичний - але не юридичний - контроль Росії над тимчасово окупованими територіями.
Про це йдеться у статті Financial Times. "Щоб було зрозуміло, ані Київ, ані його прихильники не пропонують визнати суверенітет Росії над однією п’ятою території України, яку вона незаконно захопила з 2014 року, - зауважує автор матеріалу Бен Голл. - Це сприяло б подальшій російській агресії та серйозно підірвало б міжнародний порядок".
Натомість можлива угода передбачатиме "мовчазне прийняття" того факту, що окуповані території можна буде повернути дипломатичним шляхом у майбутньому.
Голл бачить ознаки сприйняття потенційної можливості такого рішення у "плані перемоги", який президент України Володимир Зеленський минулого тижня представив лідерам США. Адже нова стратегія України полягає у тому, щоб переконати партнерів посилити Україну у військовому та дипломатичному плані задля примушення Росії до переговорів.
Визнаючи, що така пропозиція безпеки в обмін на територію є вкрай чутливим питанням в українському суспільстві, Голл посилається на неназваного західного дипломата, за словами якого поступитися частиною території в обмін на членство у НАТО може наразі бути єдиною можливою опцією.
Що стосується конкретного змісту й обсягу безпекових гарантій для України, включно з можливим членством у НАТО в межах території, підконтрольної Україні, у статті згадано позицію американської історикині Мері Саротт як найбільш переконливу.
У своїй статті для видання Foreign Affairs Саротт пояснює, що умови членства в альянсі можуть бути адаптовані до конкретних обставин країни.
Згідно з німецько-норвезькою моделлю, яку пропонує Саротт, щоб український "міст до НАТО" не став "мостом в нікуди", Україні потрібно буде визначити лінію кордону, яку можна захистити військовими методами; погодитися на обмеження щодо розміщення на своїй території іноземних військ або ядерної зброї на постійній основі у ті часи, коли країна не зазнає ворожого нападу; й утримуватися від застосування сили за межами території, підконтрольній Києву, крім як для самооборони.
"Ціною такого кроку стане безстрокове розділення (країни), але перевагою стане надання більшій частині України безпечного притулку в межах НАТО", - зазначає Саротт.
Таким чином, Росію поставлять перед фактом, й центр тяжіння переговорів між двома країнами переміститься: "замість угоди щодо території в обмін на мир, (наживкою) стане відсутність (військової) інфраструктури в обмін на мир".
Водночас у статті Financial Times визнано, що будь-який з варіантів, включно з моделлю Саротт, має своїх опонентів на Заході, адже США та Німеччина досі виступають проти українського членства в Альянсі до закінчення війни.
Своєю чергою іспанське видання El País у статті 4 жовтня стверджує, що Захід посилює тиск на Україну, щоб спонукати її до переговорів з Росією, адже аби зупинити наступ Росії на Донбасі, Україні знадобиться більше військової допомоги, ніж та, яку партнери надали дотепер.
"Зменшення підтримки Зеленського під час його поїздки до США підтверджує зміну тону серед його партнерів на користь переговорів з Росією", - зазначено у статті.
Також видання вказує на те, що час грає не на користь України, адже можливе повернення експрезидента-республіканця Дональда Трампа до Білого дому в результаті виборів у США може суттєво вплинути на політику Вашингтона щодо України, зокрема й на тлі інших міжнародних конфліктів, які вимагають уваги західних країн.
Тим часом в Офісі президента України Володимира Зеленського назвали "маячнею" твердження видання Financial Times про те, ніби наразі ведуться розмови про можливі гарантії безпеки Україні в обмін на де-факто контроль Росії над окупованими територіями.
"Ніхто на Заході офіційно і явно не пропонував Україні такі гарантії безпеки, які точно не допускали б розширення або повторення війни. Вони навіть далекобійність бояться дати", - заявило українському 24 Каналу неназване джерело в Офісі президента.
