Через гуркіт гармат на сході України, тисячі загиблих і понад мільйон біженців 70 річниця закінчення Другої світової війни нагадує про реальність і близькість історії до реалій сьогодення. Далеко на захід Європи чомусь літають російські бомбардувальники, нагадуючи про те, як учасники антигітлерівської коаліції були супротивниками в «холодній війні».
Кореспонденти «Голосу Америки» відвідали містечко Швайнфурт у Німеччині, де колись була велика американська військова база.
Будівлі у Швайнфурті, де колись розміщувались американські солдати, розтягуються на довгу відстань. В часи «холодної війни» тут жили 12 тисяч американців та їхні сім’ї, що складали 20% населення міста.
Говорить американський офіцер у відставці Джордж Ол:
«Ми були всього за 40 кілометрів від східного кордону. Отже ми були передовим підрозділом на випадок, якби сюди прийшли росіяни».
Колишній офіцер армії США Джордж Ол працював на базі 36 років, і коли вона закрилася, залишився.
Зараз у деяких будівлях мешкають іноземні студенти, які навчаються у місцевому університеті, а в інших казармах поселили біженців з Близького Сходу та Північної Африки.
Джордж Ол, американський офіцер у відставці, говорить:
«Тепер існують можливості швидкого розгортання без потреби такої бази як Швайнфурт».
Мер Швайнфурта Гумбертус Ремеле каже, що місто змінилося:
«Першочерговим завданням американців був захист Німеччини. Але наші взаємини були не лише політичними, вони були тісними і на людському рівні».
Ще не так давно в базарний день тут було чимало американських покупців. Місцевий журналіст Свен Шротер, каже, що мешканці приязно прийняли американців від самого початку:
«Американських військових після війни не розглядали як окупантів, хіба, можливо, якість старші люди, але лише на початках після війни і дуже недовго. Але для молодшого покоління навіть по війні це були союзники і навіть друзі».
Ці почуття символізує меморіал на вшанування загиблих з обох сторін. Його спорудили американські та німецькі ветерани.
Пенсіонер Гаральд каже:
«Ми за ними сумуємо. Їхній від’їзд відчуває економіка міста, але також і люди».
Такої ж думки і пенсіонерка Гельґа:
«Я би їх залишила. Багато людей у Швайнфурті погодилися б. Я дуже шкодую».
В той час як американці були друзями і добрими, буденними сусідами для багатьох німців, видавець газети «Таґесшпіґель» Ґерд Аппенцеллер каже, що не треба забувати і про більші масштаби:
«Я вважаю, що німці розуміють – саме Сполучені Штати гарантували свободу Західної Європи допоки впав мур 1989 року. Нам треба, щоб трансатлантична співпраця була не лише військовою. Потрібно, щоб і торговельні, і культурні зв’язки залишалися такими ж міцними, як зараз».
Зараз це буде нелегко, бо стратегічна увага США повернута на Азію. Але американські та німецькі посадовці наголошують на важливості трансатлантичних взаємин, особливо з огляду на дії Росії, які виявилися новою загрозою для безпеки Європи.
