На думку відомого американського політолога Збіґнєва Бжезинського, зараз, коли в Україні розростається хаос та зберігається загроза російського втручання, стає все очевиднішим, що обов’язок Заходу - допомогти досягти конструктивного врегулювання.
Віктор Янукович показав себе шахраєм, боягузом і злодієм, пише Збіґнєв Бжезинський на сторінках The Financial Times.
«Володимир Путін здійснив би фатальну помилку, підтримавши [Януковича]. Але Росія, як і раніше, все ще може штовхнути Україну в руйнівну і небезпечну для міжнародної спільноти громадянську війну. Вона може сприяти і підтримати відокремлення Криму, а також деяких промислових східних областей. Пан Путін може ігнорувати той факт, що така агресія гарантувала б ненависть до Росії з боку більшості українців, незалежно від короткострокових результатів громадянської війни, до якої підбурювала Москва.
А це, в свою чергу, означало б, що ностальгічна мрія [Путіна] про те, щоб очолити так званий Євразійський союз під егідою Росії, виглядала б підприємством, яке ґрунтується на залякуванні і примусі. Не надто приваблива картина для будь-якого з нині суверенних компонентів колишнього Радянського Союзу», - розмірковує Бжезинський.
За його словами, в Україні та інших пострадянських державах, насамперед Казахстані та Узбекистані, наростатиме опір триваючим спробам Москви обмежити їх суверенітет. Захід, продовжує Бжезинський, має відігравати конструктивну роль, не даючи розгорітися насильству в регіонах Україні, до якого підбурює Росія. У цьому США і ЄС повинні діяти спільно.
А Сполучені Штати можуть і повинні дати Путіні ясно зрозуміти, що вони готові використовувати свій вплив, домагаючись, щоб незалежна і територіально нерозділена Україна вела себе по відношенню до Росії приблизно так, як ефективно виходить у Фінляндії - поважають один одного сусіди з численними спільними інтересами та зв'язками з Росією та Європейським Союзом, без участі в яких би то не було військових альянсах, які Москва вважає направленими проти неї.
Збіґнєв Бжезинський вважає, що «фінська схема» ідеальна для України у відносинах з Росією та ЄС.
Крім того, каже політолог, в неофіційних бесідах Вашингтон повинен роз'яснити Кремлю, що спроби дестабілізувати молоду демократію у Києві або відокремити деякі частини України - не кажучи вже про відкриту або приховану участь Росії у внутрішніх конфліктах в сусідній країні - змусять Вашингтон скористатися його міжнародним впливом для кроків, які завдадуть Москві великих економічних втрат, - пише автор.
Євросоюз має бути твердим партнером при зазначених зусиллях. Але ще більш актуальне завдання ЄС - розробити пакет антикризової допомоги для України.
Бжезинський також радить "переконати" верхню десятку українських олігархів - головних бенефеціарів вражаючого розгулу корупції - пожертвувати по мільярд доларів на фінансову реабілітацію країни". "Син Януковича, нечувано багатий дантист, напевно зможе внести суму, пропорційну цим 10 мільярдам", - додає автор.
Бжезинський радить США і ЄС, бажано за сприяння Росії, "як і раніше, вимагати, щоб демократичні сили в Києві зайняли позицію національного єднання та політичної поміркованості".
Автор упевнений: Україна рано чи пізно увійде до демократичної Європи, а Росія послідує її прикладу, "якщо не самоізолюється і не перетвориться у напівпрогнилий пережиток імперіалізму".
Віктор Янукович показав себе шахраєм, боягузом і злодієм, пише Збіґнєв Бжезинський на сторінках The Financial Times.
«Володимир Путін здійснив би фатальну помилку, підтримавши [Януковича]. Але Росія, як і раніше, все ще може штовхнути Україну в руйнівну і небезпечну для міжнародної спільноти громадянську війну. Вона може сприяти і підтримати відокремлення Криму, а також деяких промислових східних областей. Пан Путін може ігнорувати той факт, що така агресія гарантувала б ненависть до Росії з боку більшості українців, незалежно від короткострокових результатів громадянської війни, до якої підбурювала Москва.
А це, в свою чергу, означало б, що ностальгічна мрія [Путіна] про те, щоб очолити так званий Євразійський союз під егідою Росії, виглядала б підприємством, яке ґрунтується на залякуванні і примусі. Не надто приваблива картина для будь-якого з нині суверенних компонентів колишнього Радянського Союзу», - розмірковує Бжезинський.
За його словами, в Україні та інших пострадянських державах, насамперед Казахстані та Узбекистані, наростатиме опір триваючим спробам Москви обмежити їх суверенітет. Захід, продовжує Бжезинський, має відігравати конструктивну роль, не даючи розгорітися насильству в регіонах Україні, до якого підбурює Росія. У цьому США і ЄС повинні діяти спільно.
А Сполучені Штати можуть і повинні дати Путіні ясно зрозуміти, що вони готові використовувати свій вплив, домагаючись, щоб незалежна і територіально нерозділена Україна вела себе по відношенню до Росії приблизно так, як ефективно виходить у Фінляндії - поважають один одного сусіди з численними спільними інтересами та зв'язками з Росією та Європейським Союзом, без участі в яких би то не було військових альянсах, які Москва вважає направленими проти неї.
Збіґнєв Бжезинський вважає, що «фінська схема» ідеальна для України у відносинах з Росією та ЄС.
Крім того, каже політолог, в неофіційних бесідах Вашингтон повинен роз'яснити Кремлю, що спроби дестабілізувати молоду демократію у Києві або відокремити деякі частини України - не кажучи вже про відкриту або приховану участь Росії у внутрішніх конфліктах в сусідній країні - змусять Вашингтон скористатися його міжнародним впливом для кроків, які завдадуть Москві великих економічних втрат, - пише автор.
Євросоюз має бути твердим партнером при зазначених зусиллях. Але ще більш актуальне завдання ЄС - розробити пакет антикризової допомоги для України.
Бжезинський також радить "переконати" верхню десятку українських олігархів - головних бенефеціарів вражаючого розгулу корупції - пожертвувати по мільярд доларів на фінансову реабілітацію країни". "Син Януковича, нечувано багатий дантист, напевно зможе внести суму, пропорційну цим 10 мільярдам", - додає автор.
Бжезинський радить США і ЄС, бажано за сприяння Росії, "як і раніше, вимагати, щоб демократичні сили в Києві зайняли позицію національного єднання та політичної поміркованості".
Автор упевнений: Україна рано чи пізно увійде до демократичної Європи, а Росія послідує її прикладу, "якщо не самоізолюється і не перетвориться у напівпрогнилий пережиток імперіалізму".
