Оптимізму цьогорічним випускникам та загалом ринку праці додає той факт, що Сполучені Штати переживають черговий бум видобутку енергоносіїв. Завдяки новим технологіям США набрали таких темпів, що до 2020 року можуть обігнати Саудівську Аравію за видобутком нафти.
Швидкими темпами збільшується і видобуток природного газу, що позитивно впливає на економіку країни. Навколо свердловин, як гриби зростають нові містечка. Мешканці одного з міст, де нафту давно видобувають на центральній площі, на подвір’ях та шкільних і церковних майданчиках, попереджають нові енереговидобувні містечка, не втрачати сенсу у гонитві за грішми.
У невеличкому техаському містечку неможливо уникнути шуму нафтових насосів. Насоси тут повсюди. Вони досі качають нафту, яку було знайдено понад 80 років тому. З того часу містечко Килґор пережило кілька циклів буму і спаду. Епіцентр видобутку нафти знаходиться у самому центрі, на території у лише чверть гектара.
Редактор місцевої газети Білл Вудал розповідає, що з цього клаптика землі було видобуто стільки нафти, що його стали називати «найбагатшим у світі акром»:
«Тут було більше тисячі вишок, і це все усередині міської межі. Без перебільшення, горизонт повністю затуляли вишки. Будинки позносили, а на їх місце ставили вишки і бурили свердловини».
Отримані від нафти гроші пішли на спорудження великих церков, багатих будинків, бібліотеки і театру на 900 місць, і це у місті з населенням у 10 тисяч.
Однак нафтові насоси, резервуари і трубопроводи забирають так багато землі, що у місті виникла нестача житла. А в умовах нестабільної економіки будівельні компанії банкрутують найпершими.
Говорить мер Килґора Ар.І. Спрадлін:
«Останні чотири з п’яти будівельних компаній, які планували тут будувати житло, збанкрутували. Одна з них двічі».
В умовах рецесії гроші закінчуються швидко, і будівельні компанії залишаються з непроданим житлом. Мер каже, що планувати в таких умовах важко не тільки бізнесу, але й адміністрації міста:
«Знаєте, доходи міста то зростають, то падають. Під час кризи 80-их, ми урізали людям зарплати, звільняли з роботи».
Своїм досвідом Килґор ділиться з іншими, а історію зберігає у спеціально створеному музеї. Мер Спрадлін продовжує:
«Усі закони про те, як близько можна бурити свердловини одна від одної, і які зараз застосовуються в усьому світі, постали з помилок, зроблених тут у Килґорі. Тут бурили свердловини майже кожних вісім метрів. Нафту добували у церковних дворах, городах, на шкільних майданчиках».
Мер радить своїм колегам в інших містах – економити.
«Кран можуть перекрити так швидко як і відкрили. Не звикайте до великих грошей. Заощаджуйте. Зрозумійте, одного дня економічний був сповільниться, так завжди стається».
Спрадлін залюбки ділиться своїм досвідом з мерами інших міст, які нерідко йому телефонують, прагнучи уникнути помилок Килґора.
Швидкими темпами збільшується і видобуток природного газу, що позитивно впливає на економіку країни. Навколо свердловин, як гриби зростають нові містечка. Мешканці одного з міст, де нафту давно видобувають на центральній площі, на подвір’ях та шкільних і церковних майданчиках, попереджають нові енереговидобувні містечка, не втрачати сенсу у гонитві за грішми.
У невеличкому техаському містечку неможливо уникнути шуму нафтових насосів. Насоси тут повсюди. Вони досі качають нафту, яку було знайдено понад 80 років тому. З того часу містечко Килґор пережило кілька циклів буму і спаду. Епіцентр видобутку нафти знаходиться у самому центрі, на території у лише чверть гектара.
Редактор місцевої газети Білл Вудал розповідає, що з цього клаптика землі було видобуто стільки нафти, що його стали називати «найбагатшим у світі акром»:
«Тут було більше тисячі вишок, і це все усередині міської межі. Без перебільшення, горизонт повністю затуляли вишки. Будинки позносили, а на їх місце ставили вишки і бурили свердловини».
Отримані від нафти гроші пішли на спорудження великих церков, багатих будинків, бібліотеки і театру на 900 місць, і це у місті з населенням у 10 тисяч.
Однак нафтові насоси, резервуари і трубопроводи забирають так багато землі, що у місті виникла нестача житла. А в умовах нестабільної економіки будівельні компанії банкрутують найпершими.
Говорить мер Килґора Ар.І. Спрадлін:
«Останні чотири з п’яти будівельних компаній, які планували тут будувати житло, збанкрутували. Одна з них двічі».
Однак нафтові насоси, резервуари і трубопроводи забирають так багато землі, що у місті виникла нестача житла. А в умовах нестабільної економіки будівельні компанії банкрутують найпершими.
«Знаєте, доходи міста то зростають, то падають. Під час кризи 80-их, ми урізали людям зарплати, звільняли з роботи».
Своїм досвідом Килґор ділиться з іншими, а історію зберігає у спеціально створеному музеї. Мер Спрадлін продовжує:
«Усі закони про те, як близько можна бурити свердловини одна від одної, і які зараз застосовуються в усьому світі, постали з помилок, зроблених тут у Килґорі. Тут бурили свердловини майже кожних вісім метрів. Нафту добували у церковних дворах, городах, на шкільних майданчиках».
Мер радить своїм колегам в інших містах – економити.
«Кран можуть перекрити так швидко як і відкрили. Не звикайте до великих грошей. Заощаджуйте. Зрозумійте, одного дня економічний був сповільниться, так завжди стається».
Спрадлін залюбки ділиться своїм досвідом з мерами інших міст, які нерідко йому телефонують, прагнучи уникнути помилок Килґора.
