В Україні розширюється сфера незаконної експлуатації людей і хоча закон, який має захищати вже прийнятий – винні, особливо високопосадовці, й досі можуть знайти спосіб уникнути покарання.
На ці питання звертається особлива увага в доповіді Державного департаменту США щодо торгівлі людьми оприлюдненого у вівторок у Вашингтоні. З таким визначенням проблем погоджуються й представники організацій, які в Україні надають підтримку постраждалим від торгівлі людьми.
«Те про що йдеться в доповіді відображає ситуацію, яка є в Україні», - сказала Голосу Америки директор департаменту соціальної допомоги Міжнародного жіночого правозахисного центру "Ла Страда-України" Катерина Черепаха. «Якщо раніше ставився знак рівності між торгівлею людьми та сексуальною експлуатацією жінок, то зараз стає все більше випадків використання дітей в жебрацтві та для надання сексуальних послуг. Наша статистика збігається з тим про що йдеться у доповіді Держдепартаменту – останніми роками збільшується кількість випадків торгівлі чоловіками з метою трудової експлуатації».
Серед поширених прикладів експлуатації дітей експерти називають використання дитячої праці на шахтах в Донбасі, а також використання неповнолітніх та чоловіків на різних місцях у будівництві.
Український закон, який повинен захищати
Американські та українські експерти висловлюють задоволення тим, що в країні було ухвалено закон про «Протидію торгівлі людьми», проте багато його положень ще потрібно доопрацьовувати.
Особливо важливим питання тут стає виявлення та допомога жертвам торгівлі людьми. Директор громадської організації Західно-Український центр “Жіночі перспективи” Любов Максимович розповіла Голосу Америки про те, що найскладніша ситуація з постраждалими з маленьких сіл та містечок, тому що соціальне оточення там не завжди адекватно оцінює та готове підтримати цих людей, як результат, у постраждалих виникає страх надати розголосу про те, що сталося.
«Ще одна частина проблеми, яку я бачу – на сьогодні немає захисту свідків, тобто людина, яка свідчить по статті торгівлі людьми стільки разів може піддаватися погрозам, що інколи не витримує і просто відмовляється свідчити, намагається сама забути про те, що сталося», - сказала Максимович.
Та хоча закон й було прийнято, українські експерти говорять, що тепер складно знайти хто в країні взагалі відповідає за проблему експлуатації людей, адже увесь минулий рік влада не могла визначитися кому надати такі повноваження. Після того, як уряд провів адміністративну реформу, майже протягом року не було визначено на рівні органів центральної влади хто буде координувати питання протидії торгівлі людьми. Раніше цим займалося Міністерство сім’ї, молоді та спорту, але після того, як воно було розформоване, жодне інше міністерство не взяло на себе ці повноваження.
«Майже протягом року питання протидії торгівлі людьми було у підвішеному стані», - сказала Черепаха.
«На мій погляд, проблема в тому, що немає державної програми, уряд має напрацювання, але не дуже активно підтримує їх. Чомусь ця проблема відходить на задній план пріоритетів уряду», - сказала Максимович.
Не всі рівні перед законом
На державному рівні немає значної фінансової підтримки організацій, що надають допомогу людям, які постраждали. Саме тому експерти відмічають, що зростає значення міжнародних організацій та урядів інших країн, які звертають увагу та виділяють гроші на цю проблему.
У звіті Державного департаменту також звертається особлива увага на те, що закон та покарання не завжди однаково застосовуються щодо людей різних соціальних верств причетних до торгівлі людьми, особливо це стосується чиновників. Представники українських недержавних організацій з цим погоджуються і додають, що вибірковість правосуддя в цьому питанні стає нормою.
Черепаха говорить, що тут можуть бути різні приклади такої вибірковості, але часто покарання отримують не люди найвищої ланки цього бізнесу, а виконавці.
Інший популярний спосіб уникнути або зменшити покарання - на досудовому слідстві мова іде про одну статтю, а коли справа доходить до суду, то розглядається за іншою статтею, що передбачає менше покарання.
«Наприклад, вони можуть на суді користуватися статтею, яка не стосується прямої торгівлі людьми, а скажімо – сутенерство, або інші статті, які взагалі можуть скасовувати строк», - сказала Максимович.
Також американські експерти радять звернути увагу на те, що за минулий рік в країні не було жодної акції спрямованої на попередження експлуатації людей. Черепаха говорить, що це насправді є проблемою для країни.
«Ми не дійшли до того рівня розуміння, що попит і користування сексуальними послугами може криміналізуватися. Якщо говорити про те, що сексуальні послуги надають неповнолітні, то за таку діяльність можуть оштрафувати неповнолітніх, але клієнту нічого не буде», - сказала Черепаха.
Головною ж причиною проблеми торгівлі людьми в Україні експерти бачать низьке соціально-економічне становище людей, які не можуть знайти достойну оплату своєї роботи. А неефективне правосуддя та не завжди адекватне покарання не застерігає інших людей від подібних правопорушень.
На ці питання звертається особлива увага в доповіді Державного департаменту США щодо торгівлі людьми оприлюдненого у вівторок у Вашингтоні. З таким визначенням проблем погоджуються й представники організацій, які в Україні надають підтримку постраждалим від торгівлі людьми.
«Те про що йдеться в доповіді відображає ситуацію, яка є в Україні», - сказала Голосу Америки директор департаменту соціальної допомоги Міжнародного жіночого правозахисного центру "Ла Страда-України" Катерина Черепаха. «Якщо раніше ставився знак рівності між торгівлею людьми та сексуальною експлуатацією жінок, то зараз стає все більше випадків використання дітей в жебрацтві та для надання сексуальних послуг. Наша статистика збігається з тим про що йдеться у доповіді Держдепартаменту – останніми роками збільшується кількість випадків торгівлі чоловіками з метою трудової експлуатації».
Серед поширених прикладів експлуатації дітей експерти називають використання дитячої праці на шахтах в Донбасі, а також використання неповнолітніх та чоловіків на різних місцях у будівництві.
Український закон, який повинен захищати
Американські та українські експерти висловлюють задоволення тим, що в країні було ухвалено закон про «Протидію торгівлі людьми», проте багато його положень ще потрібно доопрацьовувати.
Особливо важливим питання тут стає виявлення та допомога жертвам торгівлі людьми. Директор громадської організації Західно-Український центр “Жіночі перспективи” Любов Максимович розповіла Голосу Америки про те, що найскладніша ситуація з постраждалими з маленьких сіл та містечок, тому що соціальне оточення там не завжди адекватно оцінює та готове підтримати цих людей, як результат, у постраждалих виникає страх надати розголосу про те, що сталося.
«Ще одна частина проблеми, яку я бачу – на сьогодні немає захисту свідків, тобто людина, яка свідчить по статті торгівлі людьми стільки разів може піддаватися погрозам, що інколи не витримує і просто відмовляється свідчити, намагається сама забути про те, що сталося», - сказала Максимович.
Та хоча закон й було прийнято, українські експерти говорять, що тепер складно знайти хто в країні взагалі відповідає за проблему експлуатації людей, адже увесь минулий рік влада не могла визначитися кому надати такі повноваження. Після того, як уряд провів адміністративну реформу, майже протягом року не було визначено на рівні органів центральної влади хто буде координувати питання протидії торгівлі людьми. Раніше цим займалося Міністерство сім’ї, молоді та спорту, але після того, як воно було розформоване, жодне інше міністерство не взяло на себе ці повноваження.
«Майже протягом року питання протидії торгівлі людьми було у підвішеному стані», - сказала Черепаха.
«На мій погляд, проблема в тому, що немає державної програми, уряд має напрацювання, але не дуже активно підтримує їх. Чомусь ця проблема відходить на задній план пріоритетів уряду», - сказала Максимович.
Не всі рівні перед законом
На державному рівні немає значної фінансової підтримки організацій, що надають допомогу людям, які постраждали. Саме тому експерти відмічають, що зростає значення міжнародних організацій та урядів інших країн, які звертають увагу та виділяють гроші на цю проблему.
Серед поширених прикладів експлуатації дітей експерти називають використання дитячої праці на шахтах в Донбасі, а також використання неповнолітніх та чоловіків на різних місцях у будівництві.
У звіті Державного департаменту також звертається особлива увага на те, що закон та покарання не завжди однаково застосовуються щодо людей різних соціальних верств причетних до торгівлі людьми, особливо це стосується чиновників. Представники українських недержавних організацій з цим погоджуються і додають, що вибірковість правосуддя в цьому питанні стає нормою.
Черепаха говорить, що тут можуть бути різні приклади такої вибірковості, але часто покарання отримують не люди найвищої ланки цього бізнесу, а виконавці.
Інший популярний спосіб уникнути або зменшити покарання - на досудовому слідстві мова іде про одну статтю, а коли справа доходить до суду, то розглядається за іншою статтею, що передбачає менше покарання.
«Наприклад, вони можуть на суді користуватися статтею, яка не стосується прямої торгівлі людьми, а скажімо – сутенерство, або інші статті, які взагалі можуть скасовувати строк», - сказала Максимович.
Також американські експерти радять звернути увагу на те, що за минулий рік в країні не було жодної акції спрямованої на попередження експлуатації людей. Черепаха говорить, що це насправді є проблемою для країни.
«Ми не дійшли до того рівня розуміння, що попит і користування сексуальними послугами може криміналізуватися. Якщо говорити про те, що сексуальні послуги надають неповнолітні, то за таку діяльність можуть оштрафувати неповнолітніх, але клієнту нічого не буде», - сказала Черепаха.
Головною ж причиною проблеми торгівлі людьми в Україні експерти бачать низьке соціально-економічне становище людей, які не можуть знайти достойну оплату своєї роботи. А неефективне правосуддя та не завжди адекватне покарання не застерігає інших людей від подібних правопорушень.
