Здається, НАТО в ситуації з Україною застряг на перехресті, не знаючи, що обрати: ще більше протистояння з Росією чи «заморожений конфлікт». Про це пише Дейвид Іґнатіус у The Washington Post.
Президент США та керівники Європейського Союзу наразі вирішили підтримувати статус-кво та обіцяють послабити санкції проти Росії в разі дотримання нею Мінських угод.
«Однак проблема полягає в тому, що незрозуміло, як теперішня політика санкцій може призвести до справжнього зниження напруги – хіба що російський президент Володимир Путін переживе раптову трансформацію. Російські аналітики тут [на Заході] кажуть, що минуть роки, поки санкції стануть настільки болючими, що призведуть до зміни політики», – пише автор.
У короткій перспективі ж санкції можуть мати несподіваний ефект: замість змусити Путіна та його оточення змінити свій курс, вони можуть грати їм на руку – так само, як у 1990-х роках в Іраку санкції вдарили по економіці, але збагатили тамтешню еліту.
До того ж, зазначає Іґнатіус, «росіяни, вочевидь, зможуть змиритися із занепадом економіки – їхня здатність терпіти страждання є частиною російської національної ідентичності; однак цей курс, імовірно, призведе до ще більшого беззаконня, нестабільності та схильності до внутрішнього та зовнішнього насильства в Росії».
Як сказав генерал Філіп Брідлав, надання зброї Україні може призвести до дестабілізації, але так само може до неї призвести й бездіяльність. «Заморожений конфлікт може стати тако само небезпечним, як і гарячий», – підсумовує автор.
А Джуді Демпсі на сайті Carnegie Europe пише, що загрози Росії та «Ісламської держави» мають стати шансом для Європи.
«Обидві загрози здатні розірвати Європу на шматки, що може створити загрозу її цінностям демократії, відкритості та толерантності», – пише політолог.
Ані ІДІЛ, ані Росія не зацікавлені в сильній і відкритій Європі, оскільки європейський спосіб життя та цінності суперечать і ісламським бойовикам, і російській політичній верхівці. Саме тому Європа має скористатися цими загрозами, щоб виробити спільну стратегію у сфері оборони, безпеки, імміграції та інтеграції мусульманських спільнот, пише Демпсі.
Також Євросоюз повинен узгодити, як просувати європейські цінності і всередині, і за межами ЄС.
«Товкмачити про європейські цінності – не панацея. Ці цінності можуть мати значення для молоді тільки якщо вони закорінені в можливостях, толерантності та безпеці, які є тканиною, з якої зіткано демократичні суспільства», – пише Демпсі.
Дивіться також: Як і хто заробляє в окупованому Криму?
