Після завершення Холодної війни Росія мала б зрозуміти, що нині ніхто нікому не загрожує, і, безумовно, Україна не загрожує Росії. Однак Україна має повне право провадити політику відповідно до своїх інтересів. Так реагує на українсько-російський конфлікт італійський дипломат Джан Лука Бертінетто, колишній посол Італії в Україні (1996-2000 роки). Він виступив у Римі перед італійськими журналістами під час брифінгу посла України в Італії Євгена Перелигіна стосовно ситуації в Україні. У розмові з Радіо Свобода дипломат Бертінетто наголосив, що країні необхідні реформи для переходу від пострадянської республіки до країни європейської демократії.
– Пане Посол, наскільки для Вас виявився передбачуваним або несподіваним Євромайдан у Києві та подальші події?
– Українці йшли до цього роками. Я чув від багатьох українських політиків, що їм би було легше рухатися до Європи і запроваджувати необхідні реформи, якби вони мали впевненість, що мета цього шляху – вступ України до ЄС. На жаль, європейці були дуже нерішучими, бо Україна перебувала у доволі скрутному становищі. Останніми роками ЄС запропонував Києву знову здійснити реформи, але українцям здалося, що від них вимагали забагато, коли йшлося про звільнення Юлії Тимошенко. Але Євросоюз вимагав не стільки звільнення Тимошенко, скільки реформування системи правосуддя, щоб прокуратура не ухвалювала рішення зі слів міністра внутрішніх справ і не відправляла до в’язниці всіх опозиціонерів. Треба втямити: Україні потрібні реформи, які дозволять їй перейти від пострадянської республіки до країни європейської демократії.
– Багато хто в Україні робить висновок, що у такий буремний період формується нація, національна самобутність українців. Яке враження склалося у Вас ?
– Проблема національної ідентичності мене не дуже приваблює. Національна самобутність існує і її не слід пропагувати. А ось фундаментальним для держави є її демократичний незалежний устрій. Незалежність не слід плутати з націоналізмом. Сенс незалежності полягає у тому, що велика або мала країна, яка розташована біля імперії, повинна жити спокійно.
– Як Ви думаєте, чи останні події в Україні і довкола неї розширили уявлення італійців про цю країну?
– Про Україну італійці практично нічого не знають. Російська пропаганда, яку місцеві медіа передають щодня, закріплюється у головах коментаторів, котрі думають, що поспіхом вивчили історію українсько-російських відносин, мовляв, Велика Русь почалася з України, що ці дві країни мають давні історичні зв’язки.... Це дуже поверхневі уявлення. На сьогодні громадська думка в Італії та «великі коментатори» думають лише одне: ці дивні українці спровокували велику кризу, вони розлютили росіян, але ми хочемо жити у спокої, аби плитити дешевше за газ, нас нічого не стосується і ми не хочемо знати, хто вони такі.
– За Вашими спостереженнями, чи змінилася поведінка українських політиків? Дехто зауважує, що вони нарешті вчаться діяти незалежно, відстоюючи національні інтереси.
– Важко давати нині оцінки. Теперішній уряд є тимчасовим, він створений на базі народного протесту. Уряд намагається відновити функціонування державного апарату, що було пошкоджене. Думаю, ці політики намагаються робити те, що в їхніх силах. Здавалося, що під час російського вторгнення до Криму, реакція Києва не була чіткою. Можливо, український флот та війська слід було евакуювати завчасно. Але нелегко давати поради чи оцінки уряду, який взявся за важку роботу щодо врегулювання дуже складної ситуації в країні.
– На даний момент у чому полягає небезпека української ситуації?
– Останніми днями найбільш небезпечною, на мою думку, стала низка пропагандистських атак проти президентських виборів в Україні. Лідер російських комуністів Зюганов заявив, що ці вибори будуть сфальсифіковані. А Жириновський сказав, що Україна – як і Італія – має бути розділена між країнами-сусідами. Російська пропаганда стоїть на своєму, мовляв, Україна подібна до Італії, бо в Італії північні регіони Венето і Ломбардія прагнуть незалежності й проводять референдуми. Так ось я б відповів цим панам, якщо раптом республіка Венето здобуде незалежність, тоді Крим повернеться до Венето, бо Кримський півострів був під владою Венето набагато раніше (на початку XIII століття – ред.), ніж він став російським (наприкінці XVIII століття – ред.). Жартую. На жаль, ситуація сумна, бо народ України почувається під загрозою і це за нинішніх часів, коли сподівалися, що живемо у Європі абсолютного миру і спокою.
– Пане Посол, наскільки для Вас виявився передбачуваним або несподіваним Євромайдан у Києві та подальші події?
Україні потрібні реформи, які дозволять їй перейти від пострадянської республіки до країни європейської демократії
– Українці йшли до цього роками. Я чув від багатьох українських політиків, що їм би було легше рухатися до Європи і запроваджувати необхідні реформи, якби вони мали впевненість, що мета цього шляху – вступ України до ЄС. На жаль, європейці були дуже нерішучими, бо Україна перебувала у доволі скрутному становищі. Останніми роками ЄС запропонував Києву знову здійснити реформи, але українцям здалося, що від них вимагали забагато, коли йшлося про звільнення Юлії Тимошенко. Але Євросоюз вимагав не стільки звільнення Тимошенко, скільки реформування системи правосуддя, щоб прокуратура не ухвалювала рішення зі слів міністра внутрішніх справ і не відправляла до в’язниці всіх опозиціонерів. Треба втямити: Україні потрібні реформи, які дозволять їй перейти від пострадянської республіки до країни європейської демократії.
– Багато хто в Україні робить висновок, що у такий буремний період формується нація, національна самобутність українців. Яке враження склалося у Вас ?
– Проблема національної ідентичності мене не дуже приваблює. Національна самобутність існує і її не слід пропагувати. А ось фундаментальним для держави є її демократичний незалежний устрій. Незалежність не слід плутати з націоналізмом. Сенс незалежності полягає у тому, що велика або мала країна, яка розташована біля імперії, повинна жити спокійно.
– Як Ви думаєте, чи останні події в Україні і довкола неї розширили уявлення італійців про цю країну?
Про Україну італійці практично нічого не знають. Російська пропаганда, яку місцеві медіа передають щодня, закріплюється у головах коментаторів
– Про Україну італійці практично нічого не знають. Російська пропаганда, яку місцеві медіа передають щодня, закріплюється у головах коментаторів, котрі думають, що поспіхом вивчили історію українсько-російських відносин, мовляв, Велика Русь почалася з України, що ці дві країни мають давні історичні зв’язки.... Це дуже поверхневі уявлення. На сьогодні громадська думка в Італії та «великі коментатори» думають лише одне: ці дивні українці спровокували велику кризу, вони розлютили росіян, але ми хочемо жити у спокої, аби плитити дешевше за газ, нас нічого не стосується і ми не хочемо знати, хто вони такі.
– За Вашими спостереженнями, чи змінилася поведінка українських політиків? Дехто зауважує, що вони нарешті вчаться діяти незалежно, відстоюючи національні інтереси.
– Важко давати нині оцінки. Теперішній уряд є тимчасовим, він створений на базі народного протесту. Уряд намагається відновити функціонування державного апарату, що було пошкоджене. Думаю, ці політики намагаються робити те, що в їхніх силах. Здавалося, що під час російського вторгнення до Криму, реакція Києва не була чіткою. Можливо, український флот та війська слід було евакуювати завчасно. Але нелегко давати поради чи оцінки уряду, який взявся за важку роботу щодо врегулювання дуже складної ситуації в країні.
– На даний момент у чому полягає небезпека української ситуації?
Найбільш небезпечною стала низка пропагандистських атак проти президентських виборів в Україні
– Останніми днями найбільш небезпечною, на мою думку, стала низка пропагандистських атак проти президентських виборів в Україні. Лідер російських комуністів Зюганов заявив, що ці вибори будуть сфальсифіковані. А Жириновський сказав, що Україна – як і Італія – має бути розділена між країнами-сусідами. Російська пропаганда стоїть на своєму, мовляв, Україна подібна до Італії, бо в Італії північні регіони Венето і Ломбардія прагнуть незалежності й проводять референдуми. Так ось я б відповів цим панам, якщо раптом республіка Венето здобуде незалежність, тоді Крим повернеться до Венето, бо Кримський півострів був під владою Венето набагато раніше (на початку XIII століття – ред.), ніж він став російським (наприкінці XVIII століття – ред.). Жартую. На жаль, ситуація сумна, бо народ України почувається під загрозою і це за нинішніх часів, коли сподівалися, що живемо у Європі абсолютного миру і спокою.
