Цьогорічна погода не була надто ласкавою для провідних країн-виробників сільськогосподарського збіжжя. Хтось потерпав від посуху, хтось від надміру дощів. Результат один – ціни на харчові продукти повзуть вгору, а уряди країн серйозно занепокоєні «харчовою безпекою», тобто спроможністю нагодувати людей. Є від чого занервувати.
Роль заспокійливого на цьому фоні мала зіграти заява Голови агропромислової організації ООН, Хосе Граціано да Сілви, який минулого тижня заявив, що причин для паніки немає. Втім, задовольнили ці слова далеко не всіх.
ЄС є одним з провідних експортерів зерна у світі. З європейських ланів годуються Близьких Схід та Північна Африка. Тож не лише європейці можуть радіти , що цьогорічних врожай країн ЄС лише дещо поступатиметься минулорічному.
Іншим пощастило менше. В Америці, яка є провідним експортером кукурудзи, цього року сталась найгірша за пів сторіччя посуха. Як наслідок врожай 2012-го року буду найгіршим за 6 років.
У Росії, яка входить до кола провідних сільськогосподарських країн, через небувалу спеку врожай скоротився на четверть. Саме показники Росії примусили багатьох заговорити про харчову кризу у світі та призвели до стрибка цін.
"Європа щороку виробляє близько 300 мільйонів тон зерна. США – 400 мільйонів. Загалом у світі вирощують десь 2,4 мільярди тон. Тож внесок Європи не вичерпує ситуацію, їй треба годувати власне населення, і на експорт іде лише незначна частина продукції. ЄС далеко не найбільший гравець на ринку продуктів", - каже Пітер Хейзел.
За словами Хейзела, найбільше від неврожаю постраждають бідні країни. Чотири роки тому, через стрибок цін, їжа стала банально недоступною для найбідніших.
Продуктова криза дестабілізувала чимало країн та призвела до бунтів. Нині пропозиція ледь-ледь задовольняє попит.
"Все що виробляється – з’їдається майже одразу. Надлишків більше немає. Тож якщо десь посуха – це одразу відчувають всі, бо кризових запасів просто немає", - твердить експерт.
За словами Хейзела, ситуацію можуть змінити країни які мають землі ще не залучені до сільського господарства.
Втім це питання перспективи, а у найближчий час, фермерам європейських країн та іншим традиційним годувальникам планети доведеться не лише працювати в поті чола, а і сподіватись на прихильність погоди.
Роль заспокійливого на цьому фоні мала зіграти заява Голови агропромислової організації ООН, Хосе Граціано да Сілви, який минулого тижня заявив, що причин для паніки немає. Втім, задовольнили ці слова далеко не всіх.
ЄС є одним з провідних експортерів зерна у світі. З європейських ланів годуються Близьких Схід та Північна Африка. Тож не лише європейці можуть радіти , що цьогорічних врожай країн ЄС лише дещо поступатиметься минулорічному.
Іншим пощастило менше. В Америці, яка є провідним експортером кукурудзи, цього року сталась найгірша за пів сторіччя посуха. Як наслідок врожай 2012-го року буду найгіршим за 6 років.
У Росії, яка входить до кола провідних сільськогосподарських країн, через небувалу спеку врожай скоротився на четверть. Саме показники Росії примусили багатьох заговорити про харчову кризу у світі та призвели до стрибка цін.
Пітер Хейзел з Імперського коледжу Лондона, експерт харчового ринку. Він каже, що непоганий врожай у країнах ЄС, насправді не вирішує глобальної проблеми
"Європа щороку виробляє близько 300 мільйонів тон зерна. США – 400 мільйонів. Загалом у світі вирощують десь 2,4 мільярди тон. Тож внесок Європи не вичерпує ситуацію, їй треба годувати власне населення, і на експорт іде лише незначна частина продукції. ЄС далеко не найбільший гравець на ринку продуктів", - каже Пітер Хейзел.
За словами Хейзела, найбільше від неврожаю постраждають бідні країни. Чотири роки тому, через стрибок цін, їжа стала банально недоступною для найбідніших.
Продуктова криза дестабілізувала чимало країн та призвела до бунтів. Нині пропозиція ледь-ледь задовольняє попит.
"Все що виробляється – з’їдається майже одразу. Надлишків більше немає. Тож якщо десь посуха – це одразу відчувають всі, бо кризових запасів просто немає", - твердить експерт.
За словами Хейзела, ситуацію можуть змінити країни які мають землі ще не залучені до сільського господарства.
Втім це питання перспективи, а у найближчий час, фермерам європейських країн та іншим традиційним годувальникам планети доведеться не лише працювати в поті чола, а і сподіватись на прихильність погоди.
